Зупинене правосуддя або «ми всі можемо померти»

В Україні  у десятків тисяч громадян право на суд опинилося під загрозою. Адже через карантин в органах судової влади відбувається масове відкладення засідань. У господарських та адміністративних процесах на 1 – 2 календарних місяці, а в районних судах вже на 4 – 8 і більше. Юридична спільнота також скаржиться і на роботу виконавчої служби Мін’юсту. «Promote Ukraine» запитав думку експертів щодо цієї ситуації.

Анатолій Яровий, адвокат, старший партнер АО «Радзієвський і Яровий», керівник практики представництва інтересів в Європейському суді з прав людини

Як відомо, право на суд є одним із фундаментальних, що передбачені Європейською Конвенцією з прав людини. У березні і квітні 2020 року в контексті кризи у сфері охорони здоров’я через COVID-19 Латвія, Румунія, Вірменія, Республіка Молдова, Естонія, Грузія, Албанія та Північна Македонія повідомили генерального секретаря Ради Європи про своє рішення відступити від деяких положень Конвенції. Це означає, що такі держави фактично визнали, що вони тимчасово не в стані забезпечити дотримання всіх прав людини. Одночасно з цим Генеральний секретар Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич заявила, що епідемія коронавірусу не повинна стати приводом для порушення державами основоположних прав і свобод громадян.

Україна ж не заявила про відступлення (дерогацію) від деяких положень Конвенції, хоча в нашій країні зараз по факту має місце обмеження численних прав. Нагадаю, що суди не відносяться до органів, робота яких була припинена «карантинною» постановою Кабміну №211, а тому формально вони повинні були повноцінно працювати під час карантину.

Чому ж тоді переноситься розгляд у багатьох справах і якими можуть бути наслідки? На жаль, нечіткі формулювання карантинних норм і низька правова культура призвели до того, що багато учасників судових спорів скористались карантином, щоб затягнути розгляд справи, при цьому маючи об’єктивну можливість з’явитись в судове засідання.

При цьому основна підстава для відкладення розгляду справи, що використовується сторонами – це твердження про перебування на самоізоляції у зв’язку з контактуванням з хворим. Оскільки це фактично неможливо перевірити – суди змушені відкладати справи.

Наприклад, в одній із них прокурор навіть просив притягнути до відповідальності адвоката, котрий клопотав про відкладення справи у зв’язку з перебуванням на самоізоляції. Але в день судового засідання його бачили на вулиці далеко від місця проживання. Як наслідок – суд визнав причини неявки неповажними та залучив державного захисника.

Коли ж засідання знімає з розгляду сам суд, не зазначаючи конкретних законодавчих підстав, при цьому сам суддя не перебуває на лікарняному чи у відпустці – це повне свавілля і порушення прав учасників на суд у розумні строки.

Затягування розгляду справ не тільки порушує право на суд, але і негативно впливає на інші права людини – власності, особистої недоторканності тощо. Сьогодні в судах «зависли» численні майнові спори, сімейні – про визначення місця проживання дітей, не кажучи вже про трудові – поновлення на роботі та інші.

Що більше минає часу, тим складніше поновити порушені права не тільки з правових причин (втрата доказів, зміна позиції свідків, зміна власників «віджатого» рейдерами майна), але і з суто психологічних – на фоні нібито більшого лиха суд починає зневажливо і відсторонено ставитись до нагальних проблем учасників спорів, які виглядають не так катастрофічно порівняно з гаслами «ми всі можемо померти».

У випадку ж необґрунтованого арешту коштів чи майна – не кажучи вже про неможливість повернення їх власнику, ніхто, на жаль, не буде відшкодовувати втрачену вигоду або відсотки за час їхнього незаконного вилучення через карантинне затягування розгляду таких справ.

Сергій Лисенко, партнер в Юридичному бюро «Юротат»

Сьогодні дуже негативна ситуація склалася з роботою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Наприклад, під час карантину до мене звернулися декілька клієнтів, які були обурені арештом виконавчою службою їхніх карткових рахунків. Усіх і відразу, без попередження. Інформацію про це повідомив відповідний банк. А це ж карантин, обмежене спілкування, оплати он-лайн, а чим платити?

Ще гірший випадок виявися у клієнта, якому також арештували рахунок за виконавчим провадженням, в якому борг було вже сплачено. Приїхавши до будівлі виконавчої служби в прийомні години ми впевнилися, що нас ніхто не чекає. Охоронець повідомив, що всі виконавці працюють вдома через карантин, керівництва також не має на місці, приймання звернень та скарг через канцелярію не відбувається, особистих телефонів він не надає. От і дзвони куди хочеш. Понад два тижні було витрачено на встановлення зв’язку з виконавцем.

Ярослав Жукровський, екс-керівник Головного територіального управління юстиції у Львівській області

Звичайно, в умовах пандемії та карантину, судова влада працює в іншому режимі, який відмінний від звичайного – діють обмеження щодо доступу до засідань в приміщеннях судів, ознайомлення з матеріалами справ чи зупинення процесуальних строків. Разом із цим, правосуддя здійснюється дистанційно – будь-хто може подати позови чи клопотання через електронну систему «Е-суд», брати участь у судових засіданнях в режимі відео-конференцій, подавати докази і реалізовувати свої процесуальні права.
Стан виконання судових рішень, в умовах карантину, суттєво погіршився. Відсутність чіткої державної політики та непрофесійність діючого керівництва Міністерства юстиції, жодним чином не сприяє покращенню можливостей виконання судових рішень.

Вадим Володарський, адвокатське об’єднання «Кредо»

Проблема набагато серйозніша, ніж просто ряд відкладених судових засідань. Справа у тому, що Верховною Радою прийнятий закон, який подовжує практично усі процесуальні строки на час оголошеного урядом карантину. А це означає, що неможливо взагалі розглянути майже жодну справу (окрім кримінальних та про адміністративні правопорушення). Наслідки можуть бути дуже серйозними для судової системи цілком. Вона і так була давно перевантажена справами. У судах фактично вакантні майже половина посад: не вистачає самих суддів. Це вже давно призводило до того, що розгляд справ затягувався, а ті судді, що працюють, відчували надзвичайне напруження внаслідок кількості роботи. Тепер, коли практично близько двох місяців справи майже не розглядалися, окрім зовсім невідкладних, це може призвести до остаточного колапсу судової системи.
З іншого боку, безумовно, існує потреба налагодити роботу судів із максимальною безпекою від зараження учасників процесу та співробітників коронавірусом.


Наталя Толуб