На початок квітня 2023 року ідентифікували 948 цивільних заручників, яких утримують в РФ, Білорусі та на окупованих територіях. Але їхня кількість може бути у 5—7 разів більшою, оскільки інформацію про утримуваних цивільних осіб Росія нікому не надає. Найбільше таких цивільних заручників захоплено в Херсонській, Харківській, Донецькій, Луганській та Київській областях. Про це повідомляє Медійна ініціатива за права людини, що входить до Коаліції “Україна. П’ята ранку”.
Серед найпоширеніших злочинів російської армії в Україні — безпідставні затримання і взяття у заручники цивільного населення. Цивільних утримують централізовано, часто у тих же місцях, що й військовополонених. Російські військові тероризують людей: викрадають, катують, вбивають чоловіків, жінок, дітей. Перші насильницькі зникнення цивільних з початку цієї фази війни МІПЛ зафіксувала в лютому 2022 року.
Більше того, за словами Катерини Огієвської, представниці ГО “Цивільні у полоні”, РФ ще й постійно переміщує цих людей, що значно ускладнює пошуки.
“Людина може за рік побути в Курській області, Білгородській, далі її можуть повернути назад у Курськ, а потім взагалі відвезти в Каменск-Шахтинський Ростовської області. У мене наречений досі перебуває в полоні, тільки за рік нам підтвердили, що його офіційний статус — “у полоні”, — розповідає Катерина Огієвська.
Деокупація територій рідко стає порятунком для цивільних заручників. Мало випадків, коли росіяни, відступаючи, відпускали людей. Зазвичай, цивільних бранців просто перевозять. Анастасія Пантелєєва, керівниця напряму документування МІПЛ, спостерігає це на прикладі частково деокупованої Херсонщини.
“Наприклад, катівні, які були розташовані близько до лінії фронту, після деокупації правого берега Дніпра росіяни перемістили вглиб окупованих територій. Утримували людей у Новій Каховці, а перемістили їх у Чонгар, Каланчак, Чаплинку — це все поряд із Кримом. Декого перемістили в СІЗО, із СІЗО в Ростов і далі. Ймовірно, перед відступом, якщо це не буде приголомшлива операція за день, росіяни будуть тягти наших полонених із собою”, — говорить Анастасія Пантелєєва.
Норми міжнародного права забороняють свавільне затримання та взяття у заручники цивільного населення під час збройного конфлікту. Переміщення населення державою, яка окуповує, в нашому випадку Росією, щонайменше становить воєнний злочин. А зважаючи на широкомасштабну практику депортації українців у спеціально підготовлені місця утримання, може свідчити про вчинення злочину проти людяності, що є більш серйозним міжнародним злочином. Водночас незаконне затримання, неналежні поводження і умови утримання переміщених цивільних порушують низку міжнародних конвенцій. А заборона катування є імперативною нормою міжнародного права і повинна дотримуватися всіма державами навіть під час міжнародного збройного конфлікту.
Наталя Толуб