Журналісти ДНР пройшли підготовку з пропагандистських навичок у Росії

Журналіст, який очолював телевізійний канал в окупованій Горлівці протягом трьох років, «перейшов на сторону» України та надав важливу інформацію про роботу пропагандистських ЗМІ в самопроголошеній «республіці Донецького народу» (ДНР). Незважаючи на те, що його акаунт не може бути легко підтверджений, він відповідає результатам моніторингу українською строною, пишуть Human Rights in Ukraine.

Журналіст проінформував Службу безпеки України (СБУ), ймовірно, беручи участь у програмі СБУ «Вони чекають на тебе». Вона допомагає українцям, які зіграли незначну роль у так званих «народних республіках», але не вчинили жодних серйозних злочинів, відновлювати своє життя в  Україні. Чоловік має сім’ю на окупованому Донбасі, і лише погодився дати інтерв’ю телеканалу «Україна» під іншим ім’ям – Сергій і з маскою та одягом, що перешкоджали його ідентифікації.

Він працював на телеканалі Горлівки три роки і втратив ілюзії щодо ДНР. Журналіст пояснює, що на каналі не могло бути жодної критики щодо «влади ДНР», що ви можете тільки їх хвалити і давати позитивні новини.

Прикладом такого роду новин, які були табуйованими на його каналі, був страйк підпільників у Зоринську (у межах так званої «республіки Луганського народу», або «ЛНР»).

Гірники з шахти Ніканор-Нова провели шість днів під землею, вимагаючи погашення заборгованості із зарплати за 20 місяців, і що плани закрити шахту будуть відкладені. «Влада ЛНР», вочевидь, пообіцяла заплатити гроші, але проігнорувала вимогу зберегти шахту відкритою.

Подія  не отримала жодного висвітлення в ЛНР / ДНР, ні на телебаченні, ні на веб-сайтах Інтернету. Звичайно, не можна сказати, що страйк не цікавив людей Горлівки, оскільки, за словами Сергія, у його місті була аналогічна ситуація або, принаймні, замах на неї. «На заводі «Стрирол» була така ж ситуація. Люди хотіли провести страйк і почали збирати підписи бажаючих взяти участь. Потім підписи потрапили до рук «ДНР міністерства державної безпеки». Всіх людей у ​​списках викликали «на розмову».

Сергій пояснює, що такі «розмови» проводяться з усіма, хто, на їхню думку, може зіпсувати репутацію так званої «республіки». Якщо люди не реагують належним чином, то далі застосовуються інші, більш жорсткі методи переконання.

Він каже, що «Міністерство державної безпеки ДНР» контролює те, що показано, а що є табу, на місцевих ЗМІ. Кожен канал чи засоби масової інформації мають свою службу безпеки, яка «контролює» їх. При цьому в Горлівці – це Олексій Алчин, колишній офіцер СБУ, який зараз працює в ДНР.

Він повністю контролює місцеві ЗМІ: Алчин чи його люди звертаються, якщо щось не так, або наважилися сказати чи подати інформацію  інакше, ніж вимагається.

Сергій називає росіянина Олександра Казакова відповідальним за пропаганду ДНР. Казаков був офіційно «радником» Олександра Захарченка, лідера бойовиків, убитого в результаті вибуху бомби 31 серпня 2018 року.

Неофіційно вважається, що Казаков керує справами у ФСБ Росії. Казаков, за словами Сергія, проводив зустрічі з усіма структурами, включаючи всі ЗМІ. Люди повинні були мати ілюзію, що Донбас рухається в напрямку Росії. Він наводив освіту як приклад. Людям сказали, що вони переходять до російської системи освіти і що підручники були привезені з Росії.

Загальним повідомленням на всіх телеканалах повинно було бути те, що в Україні (під контролем уряду) все гірше. Журналіст каже, що вони отримали інструкції щодо кількості функцій, необхідних для підштовхування цієї ідеї.

Росія, вочевидь, не довіряла журналістам, щоб виправити це  російські наглядачі, за словами Сергія, відправили їх на «професійну підготовку» до Ростова-на-Дону в Росію. Він стверджує, що особисто не створював агітаційних матеріалів про «хунту в Києві» та «карателів» українських солдатів.

Прес-секретар СБУ Олена Гітлянська стверджує, що сотні українців, які були причетні до так званих «республік», змінили сторони. Вона каже, що переважна більшість розуміє, що вони повинні співпрацювати з СБУ, щоб «регулювати» свою ситуацію, але додає, що кожна людина перевіряється.

Опис роботи Сергія в окупованій Горлівці має багато спільних рис із тими, які давали колишні журналісти російських державних ЗМІ.

Одним із перших кроків російсько-озброєних бойовиків в 2014 році після захоплення контролю над містами Донбасу,  було скасування всього доступу до українського телебачення. Протягом наступних місяців і років Інтернет-сайти також були заблоковані, хоча і менш систематично.

Згідно з моніторингом «Лабораторії цифрової безпеки в Україні», у 2019 році в ЛНР активніше слідкують за лідерством Росії в цензурі.

Це жодним чином не відображає поваги до свободи думок в ДНР. Двох журналістів – Станіслава Асєєва та Олега Галазюка – катували та ув’язнили до двох років лише за те, що вони написали правду про життя на окупованому Донбасі. Існує ряд заручників, які все ще знаходяться у в’язниці, а «звинувачення» проти них пов’язані з коментарями, зробленими в Twitter або соціальних мережах.

Наталя Толуб