Зелені інвестиції під ударом

Протягом останніх десятиліть у світі активно стимулюють розвиток альтернативної енергетики, в першу чергу – сонячної та вітрової. В цілому, в 2019 році дві третини введених генеруючих потужностей у світі були «зеленими». В цей же час Україна ризикує втратити мільярдні іноземні інвестиції в альтернативну енергетику: за даними державного офісу з залучення і підтримки інвестицій UkraineInvest, сума іноземних інвестицій в проекти відновлюваної енергетики за останні два роки склала близько $1,15 млрд. Однак сьогодні з фінансовими вливаннями виникли складності. «Promote Ukraine» з’ясував, у чому ж справа?

За різними оцінками, до 2050 року частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в світі зросте з 10% до 20-40%. Приблизно в 50 країнах вона вже перевищує 50%, ще у деяких – наближається до цього рівня. Наприклад, за підсумками минулого року 46% змогла похвалитися далеко не сама сонячна Німеччина.

За даними «Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження», в 2019 році в Україні було встановлено 4,5 ГВт нових потужностей. Це збільшило загальну потужність приблизно втричі – до 6,8 ГВт. Сумарно ці станції дозволяють виробляти понад 8,4 млрд КВт-год електроенергії, або 5,5% від загального обсягу. Все це відбулося завдяки 3,7 млрд. євро інвестицій. Однак з останніми можуть виникнути складнощі.

«За існуючим законодавством у 2020-2022 роках, щоб отримати зелений тариф, можуть бути побудовані ще 4.8 ГВт вітряних електростанцій (ВЕС), – каже Юрій Кубрушко, керуючий партнер Imepower. – А побудуються за найоптимістичнішим сценарієм ще максимум 1,2 ГВт. Це близько 1,8 млрд. євро інвестицій, істотна частина яких піде на місцеві будівельні компанії. ВЕС повинні були б добудувати в 2020 році, але через карантин і збої логістики в Україні і в усьому світі, частина робіт перенесеться на 2021 рік».

У зоні турбулентності

Проблеми з інвестиціями викликані не тільки карантином. За словами експертів, запуск нового ринку електроенергiї 1 липня 2019 року оголив всі проблеми українського енергосектору – зношену інфраструктуру, а також відсутність стратегії розвитку, хаотичне управління в секторі, борги «гарантованого покупця». Для вирішення цих проблем уряд вирішив заднім числом міняти «правила гри», за якими залучалися «зелені інвестиції».

Наприклад, «Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища» запропонувало учасникам ринку добровільно реструктуризувати зелений тариф – зменшивши його ставки, але збільшивши термін його життя на 5 років. Зокрема, для сонячних станцій (СЕС) пропонувалося зменшення на 17%, для вітряних – на 10%. Для проектів, які плануються до реалізації в рамках підписаних договорів купівлі-продажу електроенергії – на 15% і 10% відповідно.

Крім того, пропозиція Міністерства містила санкції проти компаній, які не пішли б на таку реструктуризацію. Також воно пропонувало значне скорочення термінів, протягом яких інвестори могли добудувати свої ВЕС і СЕС. Це викликало складнощі в реалізації багатьох великих проектів, будівництво яких планувалося в 2020-2022 роках.

Ще пізніше був зареєстрований законопроект, який передбачав тариф для діючих ВЕС знизити на 5%. А для введених в експлуатацію в 2020-2022 рр. – на 7,5%. Зниження для діючих СЕС було передбачено на рівні 10%, для майбутніх СЕС – на 15%.

«Більшість учасників ринку підтримало нововведення. Документ поліпшував фінансове становище «гарантованого покупця», але при цьому зберігав привабливість галузі для іноземних інвесторів», – вважають в «Українській вітроенергетичній асоціації». Проект підтримало і «Європейсько-українське енергетичне агентство».

Однак «Міністерство енергетики» виступило проти законопроекту. А Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, запропонувала зменшити гарантовані раніше тарифи як для вже працюючих, так і для нових станцій.

«У листі регулятора повідомлялося: «з метою захисту прав інвесторів необхідно передбачити можливість передачі ними у власність держави об’єктів ВДЕ з отриманням за них відшкодування». Експерти галузі сприйняли це як натяк на націоналізацію, причому на незрозумілих умовах та не зрозуміло за рахунок яких коштів», – зазначає Юрій Кубрушко.

Позиція інвесторів

Раніше українські олігархи, зокрема, Рінат Ахметов і Андрій Клюєв були найактивнішими на ринку зеленої енергетики. Але в останні роки багато, введених в експлуатацію потужностей, були побудовані за гроші  різних інвесторів, в основному іноземних.

Зараз сектор ВДЕ – один з найбільш конкурентних. За прогнозами, у другому кварталі 2020 року частка великих іноземних інвесторів перевищить 30% від усіх ВДЕ електростанцій в Україні. Крім того, на ринку також присутні сотні малих і середніх інвесторів. Сумарно їхня частка до 2000 МВт. Крім того, помітні гравці українського ринку ВДЕ – це домашні сонячні станції. У 2020 році їх кількість перевалила за 20 000 і досягла 618 МВт потужності.

Якщо говорити мовою цифр, то за даними «Державної служби України», за 2019 рік компанії сектора відновлюваної енергетики сплатили до бюджету України майже 20 млрд грн податків. З них ПДВ склав 11, 69 млрд грн, а податок на прибуток підприємств – 6,18 млрд грн. Усього з 2009 по 2019 роки «зелені» перерахували до бюджету 93,62 млрд грн податків.

У свою чергу, за даними державного офісу по залученню і підтримці інвестицій UkraineInvest, сума іноземних інвестицій в проекти відновлюваної енергетики, що супроводжується офісом, за останні два роки склала близько 1,15 млрд. доларів (більше 20% від загальної суми прямих іноземних інвестицій в 2018- 2019 роках). Ще приблизно на 1 млрд. доларів проекти були профінансовані міжнародними фінансовими організаціями. За оцінками експертів, загальна сума іноземних інвестицій станом на літо 2020 досягне 2,5 млрд. євро.

Але поки доля майбутніх інвестицій невідома. Зараз вона цілком залежить від того, наскільки український уряд зможе показати себе надійним бізнес-партнером і запропонувати рішення проблеми, на котре численні інвестори в ВДЕ пішли б добровільно.

«Зміна умов за зеленим тарифом в односторонньому порядку і штрафи для інвесторів, які не погодяться на запропоновану реструктуризацію, боляче вдарять не лише по бюджету України (через можливі міжнародні арбітражі), але і поставлять під загрозу інвестиційне майбутнє всіх галузей економіки, – підкреслює Аліна Свідерська, член Ради «Європейсько-українського енергетичного агентства», керуюча з розвитку бізнесу Scatec Solar. – Тому дуже важливо зараз всі сили кинути на пошуки компромісу інвестора і на стабілізацію галузі».


Наталя Толуб