«Дозвіл на виїзд? Шалленберг бореться за 800 українських робітників» – австрійська Kroneповідомила, що мінстр закордонних справ Австрії обговорив з віцепрем’єр-міністром Пристайком задіяння українських робочих у збиранні врожаю в Австрії. 1го травня Міністерство охорони здоров’я Австрії зробило виняток для українців, які могли би прилетіти чартерним літаком, але тепер вони потребують спеціального дозволу українського уряду .
Новину про посла України в Німеччині, який відмовився від запрошення мера Берліна опублікувала німецька Tagespiegel.
«Шість мільйонів українців воювали в Червоній армії, і половина з них не побачила кінця війни. Понад п’ять мільйонів українських мирних жителів було вбито німцями. Однак у німецькій публічній дискусії радянських жертв часто прирівнюють до російських» – пише газета на основі реакції українського посла, і нагадує, що через війну на Донбасі протягом п’яти років у Берліні не було жодної поминальної події, на якій посли Росії та України виступали б разом.
“Конфлікт України з Росією залишає економіку в руїнах” – такий лист у 2015 році отримали депутати німецького парламенту. Електронний лист містив посилання на нібито веб-сайт ООН, а насправді посилання було шкідливим програмним забезпеченням, яке непомітно встановлювалось на комп’ютерах Бундестагу. А 5го травня 2020 головний прокурор Німеччини отримав міжнародний ордер на арешт хакера, який зламав німецький Бундестаг у 2015 році. Кібер-солдата на прізвище Бадін, «який діє за наказом Володимира Путіна, розшукують і в США, і в Німеччині» пише німецька Sueddeutsche.
«Після українського фіаско, США призначили нового посла в ЄС» – пише EUobserver. «США призначили свого посла в Бельгії, колишнього бізнесмена Рональда Дж. Гідвіца, на посаду виконуючого обов’язки посла в ЄС. Він “сприятиме міцному партнерству між США та ЄС”, допоможе Європі в її економічному відновленні після пандемії. Останній посол США в ЄС, бізнесмен Гордон Сондленд, залишив посаду через скандал з шантажем в Україні».
«Повна тиша» – історія українки Людмили Кочерженої, яка, будучи дитиною, під час війни була вивезена в Німеччину, і яка повернулася в Україну по її завершенні. В газеті TAZ вона розповіла про моторошні хвилини останнього дня війни. 27 квітня 1945 року в місті Швебіш Халь (Schwäbisch Hall), коли всі ховались від бомб раптом стало тихо. Людмила пригадує, як виглянула з вікна і побачила білі простирадла. Американці в’їхали на танках і вона зрозуміла, що війна закінчилась. Проте вона ніколи не забуде, як нацисти, навіть коли зрозуміли, що війна майже програна, вішали молодих хлопців – дезертирів.
Не оминула іноземну пресу новина про жінку «із головою в пластиковому пакеті» – харків’янку, яка обезголовила свою доньку. Про це написали майже всі іноземні ЗМІ.
Продовжили писати медіа і про Чорнобиль. Цього разу, італійська Repubblica намагалась порівняти замовчування Китаю щодо COVID 19 до замовчування радянської влади щодо трагедії на Чорнобильській атомній електростанції. Але основну увагу автор статті приділив тому, щоб нагадати, що ми все ще живемо в реаліях, де відчутні наслідки Чорнобильської катастрофи.
Вперше опубліковано на mind.ua