Країна вкотре стоїть перед серйозною загрозою російського масштабного вторгнення. Про його високу ймовірність аргументовано пишуть журналісти, занепокоєно заявляють політики, так її оцінюють військові експерти. Упродовж останніх місяців усі фіксують проактивні дії російських спецслужб та спецпризначенців, які відпрацьовують сценарії забезпечення наступальних десантних операцій регулярних військових частин із новою якістю.
Москва наростила угруповання ударних військ по периметру південно-східного кордону України та в окупованому Криму. Згідно з даними Ради нацбезпеки і оборони України, російські парашутисти, посилені угрупованнями кораблів Чорноморського, Північного, Балтійського флотів та Каспійської флотилії, готові діяти з півдня. Сухопутний компонент на сході та півночі України становить майже 40 батальйонних тактичних груп. Загалом поблизу кордонів зосереджено майже 100 тис. особового складу, 1200 танків, 1600 гармат та ракетних комплексів, 330 літаків і 240 гелікоптерів.
Останнім часом фіксується активна розвідка території України з використанням авіації та засобів технічної розвідки. Зокрема, застосовуються російські літаки-розвідники, маневрені групи радіоелектронної розвідки, розвідувальні супутники та кораблі. Під час навчань, яких лише в окупованому Криму відбулося близько 90, розгорнуті потужні системи управління військами, відпрацьовано питання розгортання додаткових дивізій територіальних військ, залучався оперативний резерв. Усі військові заходи мали єдиний сценарій наступального характеру.
Росія цього року активно освоює територію та військову інфраструктуру сусідньої Білорусі. Двосторонні навчання сухопутних, повітряних і повітряно-десантних військ на території сусіда стали звичайним явищем. У білоруські ліси переміщені оперативно-тактичні ракети ППО, на аеродромах несуть бойове чергування літаки ВПС РФ. Росія відновила польоти стратегічної авіації в повітряному просторі Білорусі. Москва штучно створила і поглиблює міграційну кризу, спрямувавши потоки мігрантів на східний кордон ЄС. Фактично Кремль контролює територію Білорусі.
Провокації проти українських військ у районі бойових дій на сході здійснюються щодня. Мета очевидна – звинуватити Київ у порушенні режиму припинення вогню. Порушуючи Мінські домовленості, окупанти зосереджують важке озброєння поблизу лінії зіткнення на Донбасі, постійно здійснюють обліт дронами українських позицій, ведуть снайперську війну, насичують прифронтові райони боєприпасами, пальним, озброєнням і технікою, блокують діяльність моніторингової місії ОБСЄ. Москва примусово паспортизувала окуповані території України. Майже 650 тис. російськомовних мешканців України отримали російські паспорти. Наявність російських громадян на українській території буде використано для дестабілізації ситуації на сході як привід широкомасштабного вторгнення з метою захисту «росіян».
Такий зріз поточної ситуації засвідчує: Кремль обрав стратегію ескалації з періодичним зниженням напруженості. Спочатку Москва значно нарощує угруповання військ поблизу України, згодом частково його скорочує. Водночас загальна чисельність військ постійно зростає. Кремль не розглядає наміри припинити збройну агресію проти України, прагне знищити її суверенітет, позбавити перспектив інтеграції країни до європейських структур безпеки та НАТО.
За оцінками експертів, Путін готує масштабні провокації та вдасться до них через два місяці. Для руйнації стабільності всередині України Кремль активно використає внутрішньополітичну й енергетичну кризи, запустить механізми підривної та диверсійної роботи, посилить пропаганду й системно поширюватиме фейкові новини. Усе це красномовно розписано в кадебістських підручниках, виданих минулого століття. Методика п’яти «Д»: дезінформація, дискредитація, дезорієнтація, дестабілізація, дезінтеграція.
Україна серйозно готується до можливого нападу. Українська армія та її спецслужби мають суттєві можливості й готові діяти проти агресора. Однак збільшити ефективність і результативність спротиву агресивним московським планам Києву мають допомогти консолідовані дії Заходу. Така взаємодія критично підвищить ціну російського нападу.
Допомога західних країн повинна концентруватися довкола чотирьох треків:
1) Ухвалення рішення про надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО. План – це ще не повноправне членство. Це дорожня карта реформ, які Київ здійснить, враховуючи реальність загрози зі сходу.
2) Це нові санкції. Публічне оприлюднення переліку санкцій, які чекають на Росію у випадку мілітарної ескалації або нападу.
3) Зміцнення енергетичної безпеки, включно із дієвими санкціями проти «Північного потоку-2».
4) Постачання оборонної зброї, яка критично змінить баланс сил на полі бою на користь України. Починаючи від контрбатарейних станцій для підвищення ефективності дій українських гармат, станцій радіоелектронної боротьби, набоїв, спорядження, і до систем протиповітряної та протиракетної оборони, розгортання підрозділів, військових баз союзників на теренах України. Скажімо, під Києвом, Одесою або в Сумах.
У якості сигналу щодо узгоджених дій України та західної коаліції, із січня Києву потрібні максимально інтенсивні візити представників НАТО, США, Великої Британії, Канади та ЄС.
Роман Сущенко