Їхній бізнес – смерть

ПВК “Вагнер”. Цю назву ми чуємо в новинах, коли йдеться про масові жорстокі вбивства, тортури, руйнування і знищення цивільного населення в місцях бойових дій, які ведуться за наказом і за підтримки Кремля. Але що таке ПВК “Вагнер”? Як вона з’явилася? Яку ідеологію сповідують її учасники?

За словами самого засновника угруповання Дмитра Уткіна, позивний “Вагнер”, контракт із “Вагнером” – це угода з дияволом. Уткін відкрито називає компанію мілітарним організованим злочинним угрупованням.[1] На відмінну від інших ПВК у світі, ПВК “Вагнер” не є зареєстрованою юридичною особою, однак її діяння повинні кваліфікуватись як тероризм. Тероризм полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні терору шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення й органів влади або вчинення інших зазіхань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей. Саме цим і займається ПВК “Вагнер”.

Започаткування приватних військових компаній Кремля

Ідею створення приватних військових компаній (ПВК) у Росію привіз колишній генерал-лейтенант південноафриканських сил безпеки й засновник першої у світі легальної приватної армії Executive Outcomes Ебен Барлоу. Відомо, що Барлоу прибув у Росію в 2010 році як учасник Петербурзького міжнародного економічного форуму. Однак, окрім офіційного виступу, він провів закриту презентацію концепції ПВК представникам Генштабу Міноборони РФ, де продемонстрував ідею формування приватних військових компаній із відставних військових та контрактників.

Уже у 2011 році в Росії була зареєстрована охоронна фірма Moran Security Group. Її очолив Олексій Бадіков. Фірма займалася охороною приватних суден від піратів, оскільки на той час актуальною проблемою було захоплення піратами кораблів у районі Сомалі. Проте фірма не була успішною: конкуренція та відсутність досвіду в питаннях регіональних проблем призвели до інциденту з арештом екіпажу судна Myre Seadiver, яке належало Moran Security Group, у жовтні 2012-го року в Нігерії.

Коли почалося повстання та громадянська війна у 2012 році в Сирії, де протестувальники вимагали відставки Президента Башара аль-Асада й завершення майже 50-річного однопартійного правління Баасистів, Башар Асад звернувся до Путіна по допомогу.

Російська ПВК в Сирії

Після надходження прохання про допомогу у війні в Сирії, Кремль вирішив використати ПВК як інструмент прихованої допомоги. Прикриттям виступив контракт від Міністерства нафти та мінеральних ресурсів Сирійської Арабської Республіки на охорону об’єктів видобутку, транспортування й переробки сирійської нафти. Усі переговори в Москві проросійських найманців особисто вів посол Сирії в РФ Ріяд Хаддад, який підписав договір на відправку найманців із російською охороною компанію Moran Security Group. Формально набором найманців до Сирії займалися заступник директора компанії Moran Security Group Вадим Гусєв і керівник кадрової служби цієї компанії Євген Сидоров, які у 2013 році в Гонконзі створили ПВК “Славянский корпус”, куди набирали колишніх спецпризначенців із ФСБ, ГРУ, ВДВ, ВВ МВС тощо. Однак насправді вказаний офшор був прикриттям російської охоронної компанії Moran Security Group.

Операція ПВК “Слав’янський корпус” у Сирії виявилася провальною. Коли бійці “Славянского корпусу” потрапили в засідку, прикриваючись артилерією та авіацією сирійських урядових військ, вони відступили, але при цьому зазнали великих втрат. Один із командирів – Уткін Д.В. із позивним “Вагнер” – колишній командир 700 окремого загону спеціального призначення (в/ч 75143) ГУ ГШ ЗС РФ зумів здійснити тактично правильний відступ, чим врятував життя свого особового складу. Це було єдине бойове зіткнення “Славянского корпусу” в Сирії, яке не перетворилося на могилу для російських найманців. Іншу ж частину особового складу «Славянского корпусу» від знищення врятувала пилова буря. Супротивника, який (нібито) відступав, не переслідували. Ба більше, частина найманців під час відступу покинула особисті речі й документи, які дісталися їхньому ворогові та стали незаперечним доказом російської авантюри в Сирії.

8 жовтня 2013 року російський уряд екстрено направив до Сирії два чартерні судна для вивезення найманців до Москви. Біля трапу літаків їх одразу зустріли й заарештували спецпризначенці ФСБ. У жовтні 2014 року Московський міський суд засудив керівників компанії Вадима Гусєва та Євгена Сидорова до трьох років позбавлення волі кожного за найманство, щоби приховати причетність влади РФ до діяльності ПВК “Славянский корпус”.

Однак ідею ПВК як інструменту гібридної війни влада Кремля не полишила. Так Уткін, під особистим номером М-0209, очолив створений російською військовою розвідкою позаштатний підрозділ, що здобув популярність як ПВК “Вагнер”, названий на честь позивного самого Уткіна.

ПВК “Вагнер”

Приватна військова компанія “Вагнер» – це термін, який використовують ЗМІ. Насправді юридично такої компанії немає. Вона ніколи й ніде не реєструвалася, не входить до регулярних збройних сил Росії та не має юридичного статусу на її території. Її бійці відсутні у списках особового складу будь-якого військового підрозділу РФ. Крім того, діяльність ПВК у РФ формально заборонена. Перше офіційне джерело, в якому згадується цей підрозділ, – список санкцій Мінфіну США 2017 року, у якому фігурує PMC Wagner.

Військове формування, що отримало назву “Вагнер”, було створене у 2014 році на основі вищезгаданої організації “Славянский корпус”.

Навесні 2014 року ПВК “Вагнер” брала участь в окупації Криму, а пізніше її найманці воювали в Луганську та в Сирії на боці РФ. Усі вони мають на озброєнні бронетехніку та важку зброю. Власником військової компанії є Євген Пригожин – російський олігарх і довірена особа Владіміра Путіна. Керівник Дмитро Уткін, позивний “Вагнер”, – затятий прихильник нацистської ідеології. До 2013 року Уткін був командиром 700 окремого загону спецпризначення 2-ї окремої бригади підрозділу спеціального призначення ГРУ МО Росії. Неодноразово члени ПВК “Вагнер” отримували державні нагороди Росії за особистими наказами президента РФ Володимира Путіна, хоча вони й не були офіційно опубліковані.

(фото Уткіна з нацистськими татуюваннями)

Як свідчать дані з відкритих джерел, багато бійців “Вагнера” є послідовниками ультраправої, неонацистської ідеології.

Група солдатів ПВК “Вагнер”, якою керує людина у кашкеті Вермахту. Обличчя найманців приховані, проте лисина й форма вуха, які ми бачимо на фотографії, дозволяють стверджувати, що цією людиною може бути Уткін.

Ще один “високопоставлений” бойовик, друг Дмитра Уткіна – Ян Петровський, заступник командира частини спеціального призначення “Русич”. “Русич” – російське неонацистське мілітаризоване угруповання, яке брало активну участь у бойових діях не тільки в Україні, а й у Сирії. На одній із фотографій, зроблених під час перебування Петровського в Сирії, видно позу із нацистським вітанням. Ці знімки були не тільки локалізовані з метою визначення точного розташування Петровського, але також була ідентифікована його особа, незважаючи на розмите зображення обличчя на фотографіях.

Наступні фото розміщені братами-близнюками Сиротою С.В. і Сиротою А.В., колишніми співробітниками Калінінградського ОМОНу. Після “Славянского корпусу” у 2014-2015 роках брати Сироти воювали в Україні, а з 2016 неодноразово виїжджали до Сирії та Судану у складі ПВК “Вагнер”. У штаті цієї структури вони обіймають посади водія та навідника розрахунку ПТУР протитанкового взводу (1915 та М-1240 відповідно). Брати не лише люблять позувати з “могильними хрестами Вагнера” на грудях, а й із часів своєї служби у ПВК “Славянский корпус” відкрито носять амуніцію із зображенням нацистської символіки у вигляді здвоєної руни “зіґ”.

А це – фото військової машини найманців ПВК “Вагнера”. На ній намальована руна Одал, зображення якої було на прапорі піхоти СС під час Другої світової війни.

Ще одна руна, що часто зустрічається, – Тейваз, яка асоціюється з війною. СС вона позиціонувалася як бойова руна (Kampf), що символізує військове командування. Ми бачимо цю руну на зробленому в ЦАР знімку російських найманців:

Нижче ми наводимо приклади, що стосуються конфлікту в Лівії – найманці ПВК “Вагнер” залишили знаки свастики й рун СС, а також інші символи ненависті на контрольованій ними території. Напис на стіні російською: “Я бачу мечеті на російській землі, а краще би бачити їх у пекельнім вогні”. 14/88 – поєднання двох символів ненависті, що асоціюються з нацистами: 1) 14 (скорочення слогана “14 слів”: “Ми повинні захистити саме існування нашого народу та його майбутнє для дітей білої людини”) і 2) 88 (заміна Heil Hitler). Ці знаки були залишені російськими найманцями у передмісті Тріполі.

Розпочавши свій шлях у 2014 році під час російської агресії на сході України, ПВК “Вагнер” показала себе як ефективний засіб реалізації гібридної експансії Кремля. Присутність компанії швидко поширилася на Близький Схід, Африку й навіть Південну Америку. Кремль давав своїм бойовикам повну свободу дій. Декілька років тому засоби масової інформації неодноразово публікували кадри, де “вагнерівці” забивають людей кувалдами, ріжуть голови та спалюють живцем[2]. Проте тоді ці факти не переконали світ визнати “Вагнер” терористичною організацією, а Росію – країною-спонсором тероризму. Тепер це неонацистське угруповання виступає за катування українських полонених, зокрема “вилучення частин тіла”.[3]

Бойовики цієї організації звинувачуються у багатьох вбивствах і воєнних злочинах на території іноземних держав – України, а також Сирії, Судану, Лівії, Малі й Центральноафриканської Республіки (ЦАР).

Чотири роки тому в ЦАР були вбиті журналісти Орхан Джемаль, Кирило Радченко й Олександр Расторгуєв, які приїхали туди, щоби розслідувати діяльність ПВК “Вагнер”. За ними вели стеження з моменту їхнього прибуття в ЦАР, потім розстріляли на дорозі між містами Сібю та Кага-Бандоро.

У Малі 5 березня 2022 року “вагнерівці” прибули до одного із сіл і, за словами очевидців, зібрали дорослих чоловіків та підлітків, зв’язали їм руки за спиною й зав’язали очі. Серед захоплених були мешканці села, а також ті, хто прийшов туди по воду з інших поселень. Солдати мародерили в селах і тримали в заручниках жінок та дітей. Після цього вони побили кийками зв’язаних чоловіків. Потім вивезли понад 30 людей. Наступного дня їхні тіла виявили за чотири кілометри від села – їх застрелили, а трупи спалили.

Сьогодні ПВК “Вагнер” продовжує свої терористичні дії на території України: вибухи в Оленівці, що призвели до масової загибелі українських захисників, – це беззастережний акт тероризму. За наявною інформацією, цей акт здійснили саме найманці зі складу ПВК “Вагнер” за особистою командою номінального власника ПВК Євгена Пригожина.

Під час штурму Вуглегірської ТЕС у Донецькій області бойовики ПВК “Вагнер” передяглися у форму українських військовослужбовців, чим порушили статтю 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї ведення війни. Вони це підтвердили, коли самі виклали в інтернет відео, на якому чітко видно, що їхній бойовик одягнений у форму українського солдата.

Ядерний шантаж усього світу, пов’язаний із захопленням росіянами Запорізької АЕС, також не обійшовся без “вагнерівців”. Російське командування віддало наказ замінувати атомну електростанцію, але військовослужбовці ЗС РФ відмовилися виконувати наказ. Представники “Росгвардії”, незважаючи на гучні заяви керівництва, також зволікали, очевидно, усвідомлюючи, що наслідками їхніх дій може стати ядерна катастрофа, яка за масштабами перевершить Чорнобиль. Для виконання наказу було залучено бойовиків “Вагнера”, які без вагань взялися його виконувати.

Значна кількість російських найманців, які служать у ПВК “Вагнер”, відомі причетністю до воєнних злочинів у різних країнах світу. Вони дотримуються нацистських, шовіністичних поглядів, а їхні діяння чітко підпадають під визначення поняття тероризм.

Richard Rocksherman

[1] https://www.defpol.org.ua/index.php/2011-07-25-15-56-49/1539-uhrupovannya-vahner-terorystychna-orhanizatsiya-rosiyi

[2] https://meduza.io/feature/2020/12/01/rebyata-vy-prednaznacheny-dlya-voyny

[3] https://m.nieuwsblad.be/cnt/dmf20221002_95130029