EN
FR
DEЄвропейський Зелений Курс можна порівняти з ліфтом, який привезе нас у краще майбутнє зі зростанням та процвітанням без шкоди для довкілля, стверджує Єжи Бузек – євродепутат Європейської народної партії, прем’єр-міністр Польщі у 1997-2001 роках, президент Європарламенту у 2009-2012 роках та великий друг України вже впродовж тривалого часу. За його словами, якщо Україна вирішить їхати цим ліфтом і піде новаторським шляхом ЄС, вона отримає шанс модернізувати свою економіку та стати більш конкурентоспроможною у світовому масштабі. «Але для цього недостатньо сісти в ліфт; потрібно натиснути кнопку з номером поверху, провести реформи та здійснити зміни», – нагадав Бузек в ексклюзивному інтерв’ю Наталії Річардсон для журналу «Огляд Україна Брюссель».
У грудні 2019 року голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала нову далекосяжну стратегію зростання – Європейський Зелений Курс, що має на меті до 2050 року перетворити Європу на кліматично нейтральний континент. Пізніше, на початку 2020 року, Європейський Союз і весь світ було уражено коронавірусом. Чи пандемія та поточна економічна криза змусили ЄС змінити підхід до Європейського Зеленого Курсу?
Безсумнівно, нинішня пандемія COVID-19 є однією з найбільших і найсерйозніших загроз, з якими ми стикалися в останні десятиріччя. Європейський Союз і весь світ були збентежені, коли раптово вірус не тільки атакував нашу дихальну систему, а й поставив під загрозу робочі місця десятків мільйонів людей, нашу свободу пересування та зборів, наші звички та спосіб життя.
Ми були приголомшені, і це цілком зрозуміло. Однак усе це може бути лише гірким передчуттям того, що може нас очікувати найближчим часом, якщо ми не зупинимо глобальне потепління: хвилі пожеж та посухи, сотні тисяч передчасних смертей щороку через спеку та забруднення повітря. Про це вчені нас попереджають віддавна. А нещодавно ми стали свідками того, як багато з цих загроз стали реальністю. Наведу лише кілька прикладів: лісові пожежі в Австралії знищили 500 мільйонів тварин, а у Європі щороку від смогу та забруднення повітря гине півмільйона людей.
Вакцини проти коронавірусу вже знайдено. Проте вакцини проти кліматичних змін зараз немає, і в майбутньому вона також не з’явиться.
Пане Бузек, чи маємо ми достатньо ресурсів для боротьби з COVID-19 та з економічною кризою і глобальним потеплінням?
Навіть найгероїчніша боротьба з величезним глобальним викликом – COVID-19 – жодним чином не звільняє нас від обов’язку боротися з глобальним потеплінням і нести за це відповідальність.
Саме в цьому контексті Європейський Зелений Курс – нова стратегія зростання й розвитку ЄС та інструмент досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року – стає ще більш важливим. Ось чому його було покладено в основу Плану відновлення Євросоюзу «ЄС наступного покоління». Запропоновані заходи екологічного відновлення – масштабна хвиля реконструкції будівель та інфраструктури, більш безвідходна економіка, розгортання проєктів із відновлюваної енергетики, чистіший транспорт і логістика та Фонд справедливої трансформації – не лише усунуть короткочасну шкоду від кризи, але також пожвавлять європейську економіку, зроблять її більш готовою до майбутніх викликів, стійкою та конкурентоспроможною.
Європейський Зелений Курс зосереджено на екологічному відновленні насамперед у межах ЄС. Водночас ми не можемо забувати про більш далекосяжну мету цієї програми: сприяти розвитку Євросоюзу, який на власному прикладі показує, як вести глобальну боротьбу зі змінами клімату. Як Ви думаєте, світ піде цим шляхом?
Це справді історична програма і для Євросоюзу, і для всього світу – так би мовити, наш «Аполлон» (космічна програма, яка завершилася історичною висадкою на Місяць американських астронавтів – ред.). Якщо ми досягнемо успіху, то не тільки зробимо свій внесок у захист нашої планети та забезпечимо краще майбутнє для наших дітей та онуків, але насамперед доведемо всьому світу, що справді можна поєднати економічне відновлення та зростання, технологічну й економічну конкурентоспроможність, а також створення нових, затребуваних у майбутньому робочих місць, та захист довкілля й клімату. А потім за нами підуть інші – я впевнений, що так і буде. Я також переконаний, що якщо нам не вдасться цього зробити, наслідки можуть бути драматичними: від втрати громадянами довіри до всього європейського проєкту аж до глобальної кліматичної катастрофи. На кону поставлено багато, тому ми просто повинні це зробити.
Угода має покращити екологію й за межами Євросоюзу. Як Зелений Курс вплине на відносини між ЄС та Україною?
Дозвольте мені коротко сказати про історію співробітництва між Україною та ЄС в енергетичній та кліматичній сферах. У 2011 році Україна приєдналася до Енергетичного Співтовариства та взяла на себе зобов’язання дотримуватися правил внутрішнього енергетичного ринку Євросоюзу. Підписаний у 2016 році Меморандум про взаєморозуміння щодо Стратегічного Енергетичного Партнерства активізував енергетичне співробітництво між Україною та ЄС. І, нарешті, Угода про асоціацію між Україною та ЄС є однією з найбільш далекосяжних угод про співпрацю в історії Євросоюзу. Вона набула чинності у 2017 році й ще більше наблизила Україну до енергетичної та кліматичної політики ЄС. У преамбулі згадується про зобов’язання сторін виконувати Договір про Енергетичне Співтовариство, ця угода містить також спеціальні розділи, присвячені енергетиці та клімату. І все це двостороннє співробітництво в енергетичній та кліматичній сферах здійснюється під загальною «парасолькою» спільних міжнародних зобов’язань у рамках Паризької угоди, підписаної та ратифікованої як Україною, так і Європейським Союзом.
Дотримання Україною європейських і міжнародних норм в енергетичній галузі стимулювало її модернізацію. Це також відкрило Україні великий європейський ринок, наприклад, їй було дозволено продавати електроенергію за кордон. Не треба забувати також про інший важливий аспект такої співпраці – енергетичну безпеку. Коли у 2015 році країна припинила закуповувати газ у Росії, законодавча база ЄС стала основою для домовленостей про реверсний потік газу зі Словаччини та Польщі в Україну.
Що ще має зробити Україна, щоб повністю виконати свої зобов’язання в галузі енергетики в рамках угод з Євросоюзом?
Я неодноразово про це казав, і хотів би повторити зараз: для мене Україна разом з іншими договірними сторонами Енергетичного Співтовариства фактично є частиною Енергетичного Союзу. Завдяки міжнародним угодам зобов’язання України в галузі енергетики та клімату є дуже близькими до зобов’язань ЄС. І тут я хотів би наголосити, що «зобов’язання» не означають «здійснення». Будь-яка реформа без реальних змін на місцях перетворюється на аркуш паперу. Впровадження – це довгий та складний шлях із багатьма перешкодами. Тільки один приклад: нам знадобилося 5 років, щоб створити Енергетичний Союз у рамках ЄС. Через те, що стартові точки відрізняються, Україні, звичайно, потрібно ще більше часу та ресурсів для реформування енергетичного сектора. Процес триває, і ми бачимо чимало досягнень, таких як закон про ринок природного газу, але потрібно зробити ще багато, особливо що стосується втілення законів у життя.
Які ще сфери, окрім енергетики, включено до Європейського Зеленого Курсу?
Європейський Зелений Курс для Євросоюзу – це не просто чергова політична пропозиція, це всеосяжна програма перетворень, що охоплює майже всі аспекти життя громадян – від енергетики до сільського господарства, від циркулярної економіки до захисту біорозмаїття, від нової галузі промисловості до справедливої трансформації. Європейський Зелений Курс – це свого роду ліфт, який може перевезти нас у майбутнє, де інноваційні та продумані рішення створюють зростання та процвітання, не ставлячи під загрозу наше довкілля.
Якщо Україна вирішить їхати цим ліфтом і піде новаторським шляхом ЄС, вона отримає шанс модернізувати свою економіку та стати більш конкурентоспроможною у світовому масштабі. Але для цього недостатньо сісти в ліфт, потрібно натиснути кнопку з номером поверху, провести реформи та здійснити зміни.
Учасники недавнього саміту Україна-ЄС (жовтень 2020 р.) привітали заяву українського уряду про намір приєднатися до Європейського Зеленого Курсу. ЄС підтримує прагнення України наблизити свою політику та законодавство до Зеленого Курсу та вести далі налагоджений діалог у різних галузях – не лише в енергетиці, а й у сільському господарстві, транспорті, промисловості та будівництві.
А успіх Європейського Зеленого Курсу має додану вартість для ЄС та України?
Якщо Україна успішно виконуватиме зобов’язання в рамках Зеленого Курсу, то це для Євросоюзу було б набагато більшим, ніж просто прикладом структурних перетворень у країнах-сусідах ЄС. Це була б велика історія успіху ефективної дипломатії Зеленого Курсу та чудовий приклад для всього світу. Як я вже згадував, і Україна, і Євросоюз є учасниками Паризької угоди. Безумовно, для України виконання зобов’язань Європейського Зеленого Курсу стане величезним кроком на шляху до реалізації цього дуже важливого глобального кліматичного договору – Паризької угоди.
Що саме означає Європейський Зелений Курс для України? Як ця програма може вплинути на економіку країни?
Як і будь-яка нова реформа, втілення Зеленого Курсу в Україні може нести певні загрози, але перш за все створити нові можливості. Парадоксально, але сьогоднішня низька енергоефективність України та висока вуглецева інтенсивність її економіки можуть стати перевагою в рамках Європейського Зеленого Курсу. З одного боку, було б простіше досягти високих показників у декарбонізації або енергоефективності. З іншого боку, це може дозволити залучити міжнародне «зелене» фінансування. Не варто забувати, що енергоефективність, нові технології та інновації в українській економіці будуть дуже корисними для майбутнього зростання та процвітання країни. Ось чудовий приклад: запровадження «промислового безвізу» сприяло б інтеграції українського бізнесу в нові промислові процеси ЄС.
Існують також можливості в енергетичному секторі. Наприклад, у виробництві водню в рамках Європейської водневої стратегії або батарей у рамках Європейського батарейного альянсу. У сільському господарстві виробництво біометану з біовідходів може бути іншим сектором з великим потенціалом для зростання. Українські біофермери можуть знайти більше клієнтів на великому продовольчому ринку ЄС. Європейський Зелений Курс також може стати ключем, який розблокує інструменти фінансової та технічної підтримки Євросоюзу.
А якщо Україна вирішить не йти шляхом «зеленої» економіки, чи буде це небезпечно?
Я маю чесно сказати, що Європейський Зелений Курс є потенційно небезпечним для України, якщо країна не здійснить цю програму своєчасно та належним чином. Більш жорсткі вимоги, пов’язані з охороною клімату та довкілля, можуть призвести до обмеження доступу українських товарів на ринок ЄС. Нові нетарифні бар’єри для торгівлі можуть стати справжнім викликом для ресурсо- та енергомістких галузей, на які припадає значна частина українського експорту, таких як металургія, енергетичний сектор, важкі хімікати, машинобудування. Український аграрний сектор може зіткнутися з проблемами, пов’язаними з переглянутими високими екологічними стандартами. Також українські перевізники вантажів можуть отримати меншу кількість контрактів, оскільки ЄС ставить перед собою далекосяжну мету скорочення викидів у транспортному секторі.
Як Україна може уникнути цих загроз або принаймні краще підготуватися до боротьби з ними?
Не можна кинути насіння в сухий пісок і чекати хорошого врожаю. Так само і Європейський Зелений Курс не може бути успішним, якщо його не зростити на родючому ґрунті демократії, дієвих інституцій, включно з незалежною судовою владою. Тому продовження реформ в Україні – чи то стосовно антикорупційних установ, чи то законодавства щодо відновлюваних джерел енергії – є передумовою успішного впровадження Зеленого Курсу.
Коли йдеться про конкретні кроки для зменшення ризиків, пов’язаних з Європейським Зеленим Курсом, передбачення та попередження, безумовно, є кращими підходами, ніж просто реакція. Повторюся: ця програма включає не лише енергетику чи захист клімату, вона охоплює майже всі галузі економіки. Тому важливо, щоб українська влада підходила до цього системно. Щоб розробити ширшу стратегію Європейського Зеленого Курсу, може знадобитися два кроки. По-перше, комплексний аналіз ризиків та переваг Зеленого Курсу для економіки, який стане основою для майбутнього діалогу з колегами з Євросоюзу. По-друге, призначення високопоставленого урядовця, який координуватиме Європейський Зелений Курс в Україні.
Які часові рамки при підготовці до Зеленого Курсу?
2021 рік буде вирішальним для формування Зеленого Курсу. Тому важливо, щоб Україна розвивала свою позицію щодо Європейського Зеленого Курсу та просувала її серед своїх європейських партнерів. Як ми всі знаємо, вчинки говорять голосніше, ніж слова. Найкращий спосіб почути український голос на майбутніх переговорах – це виконати нинішні зобов’язання в Угоді про Асоціацію, впроваджувати далі реформи, зокрема в енергетичному секторі, та декарбонізувати економіку.
Іншою важливою роллю української влади, громадянського суспільства та ЗМІ є інформування українського бізнесу та громадян про Європейський Зелений Курс. Кампанії з підвищення обізнаності не тільки допоможуть українцям краще зрозуміти Зелений Курс, але можуть також дозволити представникам бізнесу по-новому підійти до планування своєї діяльності та краще підготуватися до майбутньої відповідності своїх товарів і послуг до кліматичних та екологічних вимог ЄС.
Справді, інформація відіграє ключову роль в успіху будь-якої реформи, оскільки серед іншого вона допомагає просувати соціальне сприйняття нових заходів. Чи Євросоюз має достатньо інформації про Європейський Зелений Курс? Чи підтримують європейські громадяни цю програму? Вони розглядають її як шлях до нового способу життя, який не загрожує довкіллю, або радше як загрозу економіці, робочим місцям та добробуту?
Нова програма структурних змін створить чимало можливостей для зростання, інновацій та конкурентоспроможності. Але водночас вони означатимуть великі виклики для вуглевидобувних та вуглецемістких регіонів. Як ви слушно зауважили, ми можемо досягти успіху в перетворенні економіки лише тоді, коли в цьому беруть участь усі громадяни – чи то з постіндустріальних, чи то з малих міст, які залежать від вугільної промисловості. Очевидно, що різні регіони мають різні відправні точки, що впливає на рівень їхнього прийняття Зеленого Курсу. Наше зобов’язання й моральний обов’язок – допомагати тим, для кого цей перехід складніший, і не залишати їх осторонь. Яким чином? Надаючи фінансові ресурси для підтримки «енергетичного переходу» – від перекваліфікації та підвищення кваліфікації робітників до інвестицій у газ або відновлювані джерела енергії. Саме тому восени 2018 року я, як голова Комітету Європарламенту з питань промисловості, досліджень та енергетики, запропонував створити новий Фонд справедливої трансформації. Завдяки підтримці моїх колег по комітету та всього Європарламенту, ця пропозиція стала частиною офіційної позиції Європейського парламенту щодо багаторічної програми фінансового розвитку на 2021-2027 роки. У травні 2020 року нова Єврокомісія на чолі з Урсулою фон дер Ляєн презентувала пропозицію Фонду справедливої трансформації як одну з основних частин Зеленого Курсу.
Законодавство про Фонд справедливої трансформації зараз розробляється. Про це Ви маєте доповідати Комітету з питань промисловості, досліджень та енергетики. Тож не могли б Ви поділитися останніми новинами на цю тему?
Після місяців законодавчої роботи Європарламент ухвалив у вересні позицію щодо Фонду справедливої трансформації. Як доповідач комітету, я брав участь у так званих тріалогах – переговорах із Німеччиною, яка головувала у ЄС і таким чином представляла Раду ЄС, та Єврокомісією. 9 грудня ми дійшли компромісу щодо остаточної версії документа. На пленарній сесії у січні чи лютому 2021 року цю угоду буде винесено на голосування, після чого вона має стати законом.
Фонд справедливої трансформації фінансуватиме проєкти у країнах-членах ЄС. Чи надає Європейський Союз кошти на справедливий перехід у регіоні Східного партнерства? Чи може Україна розраховувати на допомогу ЄС у трансформації та модернізації економіки?
У травні 2017 року, за 3 роки до того, як Єврокомісія презентувала Фонд справедливої трансформації, ми запропонували – разом із Марошем Шефчовичем, тодішнім віцепрезидентом ЄК, відповідальним за Енергетичний Союз – створити спеціальну Платформу трансформації вугільних регіонів на перехідному етапі. Це була структурна акція, що фінансується з бюджету ЄС, її метою було допомогти таким регіонам у їхній трансформації, пом’якшити її соціальний вплив. Ця ініціатива діяла у 2018-2019 роках. І минулого року, подаючи поправку щодо збільшення бюджету Платформи у 2020 році, я також запропонував розширити сферу її діяльності, а також включити країни Західних Балкан та Україну як можливих бенефіціарів. Нам удалося забезпечити рекордний бюджет у 18 млн євро та відкрити фонди для України й Західних Балкан.
Як саме Платформа допомагає вугільним регіонам на перехідному етапі? Чи беруть участь у цьому українські вугільні регіони?
Платформу зосереджено на нарощуванні потенціалу (надання відповідно до потреб технічної допомоги та порад при розробці стратегій та управління, ідентифікація проєктів, проєктування та розробка проєктів); підготовці допоміжних матеріалів (комплектів інструментів, керівних принципів та доповідей) і налагодженні зв’язків між зацікавленими сторонами – через сприяння колективному діалогу між регіонами та широким колом зацікавлених сторін, передовий досвід, співпрацю та організацію політичних заходів на високому рівні.
30 липня 2020 року я мав честь виступити під час запуску Платформи справедливої трансформації, яка фінансується з бюджету ЄС 2020 року. Я був радий побачити, що українські регіони налагодили співпрацю з Платформою і взяли активну участь у Віртуальному тижні вугільних регіонів на перехідному етапі, який відбувся 16-20 листопада 2020 року.
На Вашу думку, регіони України відстають в енергетичній трансформації? Чи може це стати перешкодою для модернізації економіки країни?
Парадоксально, але проблеми вугільних регіонів на перехідному етапі є настільки різними й водночас настільки схожими. Слід урахувати, що в Бельгії, Франції чи Німеччині трансформація вугільних регіонів розпочалася 40 років тому. У Польщі ми почали цей процес не так давно, і ми ще не пройшли й половину шляху.
Платформа створює форум для обміну інформацією, даними та передовими практиками, що допомагає учасникам дізнатися про інших та надихає пропонувати власні рішення. Я впевнений, що німецький, бельгійський чи польський досвід буде дуже корисним для українських регіонів, які лише на початку цієї довгої та складної дороги. Як хтось сказав, viam supervadet vadens – дорогу здолає той, хто йде. Тож просто крокуйте, ідіть уперед.
Єжи Бузек (1940 р.н.) є одним із найбільш видатних політичних діячів сучасної Польщі. Він був активістом антикомуністичних рухів у цій країні в 1980-х роках, зокрема підпільної профспілки “Солідарність”. У 1997 році його обрали до Сейму, нижньої палати польського парламенту.
З 1997 по 2001 рік Єжи Бузек обіймав пост прем’єр-міністра Польщі, проводячи масштабні реформи в галузі пенсійного забезпечення, охорони здоров’я, місцевого та регіонального управління, освіти й гірничодобувної промисловості. Під час його перебування на цій посаді Польща вступила в НАТО і зробила ключові кроки на шляху до членства в ЄС.
У 2004 році Бузек переміг на виборах до Європейського парламенту, а у 2009 році більшістю голосів (найбільшою за всю історію) його обрали головою Європарламенту (на 2,5 роки). Єжи Бузек став першою людиною з колишнього Східного блоку на цій посаді. Нині він є польським депутатом Європарламенту від Європейської народної партії, членом Комітету з промисловості, досліджень та енергетики (у 2014-2019 роках був головою цього комітету). Упродовж трьох парламентських термінів Бузек проводить законодавчу роботу в галузі енергетики, безпеки газових поставок тощо. Крім того, він опікується питаннями, пов’язаними з Україною та іншими державами Східного партнерства. Протягом останніх кількох місяців Бузек брав активну участь в обговоренні в Європарламенті ситуації в Білорусі. Журнал “Парламент” у 2020 році присудив йому щорічну премію в номінації “За видатні досягнення”.
