Яке майбутнє чекає на прифронтові міста Донбасу: Торецьк

Торецьк –  місто, розташоване впритул до окупованої Горлівки. Влітку 2014 року воно було звільнене від незаконних збройних формувань, проте на відміну від звільнених Слов’янська чи Краматорська, Торецьк не став мирним, а опинився серед переліку міст «на лінії зіткнення». Звичайно, це не сприяє його розвитку. Проте об’єднані зусилля місцевої і центральної влади, активного громадянського суспільства, вочевидь, можуть змінити ситуацію на краще.

Влітку 2014 року під час відступу з Торецька незаконних збройних формувань в місті вщент згоріла будівля міської ради, а внаслідок бойових дій снаряди та міни досі потрапляють у водогін, що розташований між Торецьком та Горлівкою. Через це місто часто опиняється без питної води. Також в Торецьку працюють вугільні шахти, які перебувають на межі закриття внаслідок нерентабельності, проте продовжують надавати роботу і на них наразі тримається бюджет громади.

(На фото хол будівлі Торецької міської ради)

Місцеві жителі часто називають ключову проблему — держава й досі не відрізняє Торецьк та інші міста на лінії зіткнення від мирних громад України, а часто навіть ускладнює умови прифронтового життя.

На думку експерта з місцевого розвитку, колишнього заступника керівника військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Торецька Сергія Винника, розвиток Торецької громади, як і інших громад на лінії зіткнення ускладнюється не лише з причини війни, бойових дій і пов’язаних з цим ризиків для бізнесу. Є також багато законодавчих перепон, або навпаки відсутність чітких процедур, що впливають на потенційний розвиток. Наприклад, 4 роки діяла норма Податкового кодексу про звільнення землекористувачів від сплати податків. Начебто стимул для бізнесу, але компенсації з державного бюджету прифронтовий Торецьк так і не отримав. А для міста близько 20 млн. недоотриманих гривень — колосальні кошти.

Які проблеми болять у Торецьку найбільше?

Криза водопостачання

Те, про що постійно думають і чим живуть люди — вода. За словами Сергія Винника, за 6 років війни водогін Торецька зупинявся більше 20 разів, найдовше — майже на місяць. Відсутність резервного джерела водопостачання — це основна загроза сталого розвитку громади. Наявний водогін Горлівка —  Торецьк знаходиться в аварійному стані, втрати води на рівні 50%. До того ж 4 кілометри водогону розташовані безпосередньо в зоні активних бойових дій, а 500 метрів труби потребують негайної заміни.

 Криза вугледобувної галузі

Місцевий експерт вважає, що економіка міста занепадає. Кризовий стан вугледобувної галузі — це друга величезна загроза для громади. Несистемний підхід до закриття шахт може мати катастрофічні екологічні та соціальні наслідки. А сам процес реформування галузі повинен бути максимально прозорим, до якого необхідно запрошувати безпосередньо представників громад мономіст.

Крім того, Сергій Винник окремо виділяє проблему відсутності робочих місць. «Людям треба працювати і годувати сім’ї, а поки ми затягуємо, молодь у цей час продовжує виїжджати з міста. На жаль, змушені констатувати стагнацію чи навіть поступову деградацію економіки прифронтових населених пунктів. І ці тренди необхідно терміново змінювати, якщо ми не хочемо перетворення прифронтової зони на дике поле», – каже місцевий експерт.

Сергій Винник вважає, що потрібно впровадити систему моніторингу та аналізу проблем прифронтових громад. «Немає чіткої програми, стратегії з боку держави та обласної адміністрації. Якщо ми не маємо плану, як ми будемо вибиратися з ями? І ці стратегії та плани працюватимуть лише у тому випадку, якщо до їхньої розробки залучатимуть самі прифронтові громади. А ще ми маємо бути учасниками процесу розробки тих законодавчих та підзаконних актів, які нас стосуються», — переконаний Винник.

 Питання місцевих виборів у Торецьку

 Колишній заступник голови військово-цивільної адміністрації Торецька Сергій Винник вважає, що місцеві вибори необхідно проводити на всій території України та підконтрольній території Донецької області, зокрема, якщо це можливо з точки зору безпеки. На його думку чергові місцеві вибори – це фактично заключний етап формування рівня громад, а не проведення виборів залишить прифронтові населені пункти в старій моделі з незрозумілим статусом.

Наразі в багатьох містах і селищах прифронтових територій, де в 2015 році не проводилися місцеві вибори та не утворені військово-цивільні адміністрації (ВЦА), а місцеві ради діють вже майже 10 років, є проблеми з кворумом при проведенні сесій місцевих рад, мотивацією депутатів та службовців. А наявний закон «Про військово-цивільні адміністрації» суттєво стримує можливості розвитку громад, оскільки ВЦА не можуть виконувати власні повноваження місцевих рад. Значно обмежені можливості ВЦА і у питаннях управління комунальним майном, землею. Також місцевому експерту не зовсім зрозуміло, яким чином планується формувати районні ради нових районів (субрегіональний рівень), якщо в окремих громадах цих районів не проводити місцеві вибори.

«Врешті-решт, мешканці прифронтових населених пунктів повинні мати можливість брати та нести відповідальність за свої громади, дорослішати як громадянське суспільство», — підсумував Сергій Винник.

Проте не дивлячись на проблеми Торецька, в очі кидається і той факт, що місто намагається розвиватися. Так, у Торецьку побудували новий ЦНАП, на стінах депресивних багатоповерхівок місцеві громадські організації створюють яскраві картини-мурали, а також в місті є досить пристойна центральна площа.

Денис Бігунов, проект «На лінії зіткнення». Фото автора.