Як пандемія коронавірусу впливає на переговори щодо Донбасу?

Міжнародна увага повністю сфокусована на боротьбі з COVID-19. Тема російської агресії проти України і дотепер рідко потрапляла на шпальти світових мас-медіа. При цьому Росія активізувала свої зусилля, аби скористатися з коронавірусного моменту: через розпіарювання не завжди корисної допомоги західним країнам, або через заклики припинити санкції. До чого готуватися Україні? Чого чекати від Росії? Як вестимуть себе ЄС і США? Центр «Нова Європа» звернувся до експертів із запитанням «Як пандемія впливає на переговори щодо Донбасу?».

Джеймс Шерр, член стратегічної групи радників Центру «Нова Європа»; старший науковий співробітник Естонського інституту зовнішньої політики/Міжнародного центру оборони і безпеки; асоційований аналітик, Chatham House

Системні реалії не зміняться. Росія не відмовиться від свого рішення підпорядкувати чи знищити Україну. Поки при владі перебуває нинішня група лідерів, цей пріоритет зберігатиметься незалежно від будь-яких негараздів і зовнішнього тиску. Отже, найважливішою змінною є те, наскільки серйозно пандемія впливає (якщо взагалі впливає) на внутрішню стабільність групи лідерів. Іншими змінними будуть сприйняття Кремлем західної згуртованості та стійкості України.

Сьогодні Росія не має відповідей на ці запитання, але використовуватиме наявні засоби, щоб зменшити невизначеність та протестувати своїх опонентів. Якщо їхня реакція буде незлагодженою і слабкою, то Путін може відчути спокусу до зміни підходів.

Деморалізація та безлад в Україні (Росія зробить все можливе, аби погіршити ситуацію) можуть бути з великою вірогідністю прелюдією до реальної загрози військової інтервенції. Вона змусить Захід «постати перед реальністю» – що Україна є не вирішуваним «сумбуром» – і вести переговори за спиною України. Це може бути необдуманим сценарієм з боку Росії (що трапляється з нею не вперше), проте його наслідки можуть бути катастрофічними навіть у тому випадку, якщо він провалиться.

Аркадій Мошес, директор Програми дослідження східного сусідства ЄС та Росії Фінського інституту міжнародних відносин

Єдиним помітним поки що ефектом впливу пандемії на переговори з врегулювання ситуації на сході України є їхнє подальше витіснення на периферію європейської, а багато в чому – і російської політики. При цьому змін в російських підходах не відбувається і не проглядається. Якщо криза виявиться відносно короткостроковою, то Росія завдяки накопиченим ресурсам вийде із неї менш економічно постраждалою, аніж Україна, навіть з урахуванням низьких цін на нафту. І тоді її тиск на Київ може зрости, оскільки Кремлю знадобляться політичні бали всередині і зовні. І тільки якщо криза виявиться економічно настільки болючою для російської економіки, що їй будуть потрібні західна допомога, позики тощо, то в рамках загального перегляду відносин з Заходом може статися і зміна підходів до проблеми Донбасу.

Сергій Солодкий, перший заступник директора  Центра «Нова Європа»

Пандемія однозначно уповільнить переговорний процес. Утім, він би опинився на паузі і без пандемії. Ще перед запровадженим карантином відчувалося зростання напруги в переговорах. Пандемія, до певної міри, дозволяє кожній стороні знайти виправдання, чому немає прогресу.

Як позначиться пандемія на діях Росії? Москва і під тиском сильніших обставин не відступала від своїх цілей щодо України. Суть російських підходів полягала у виснаженні України. У цьому зв’язку пандемія сприяє розрахункам Кремля, оскільки чинить руйнівний ефект на життєві функції України.

Росія сприймала прихід Зеленського, як свого роду вікно можливостей – шанс нав’язати Києву свій план урегулювання. Розрахунок виявився помилковим (принаймні поки що). Пандемія частково змушує Москву більше зосереджуватися на внутрішній політиці. Однак щойно епідемія піде на спад, можна буде очікувати посилення шантажу, інтенсивніші провокаційні дії зі сторони Росії.

У ЄС, США мали б готуватися до негативного сценарію – санкції щодо Росії слід не просто подовжити, але посилити. Росія має розуміти, що її дії залишаються у полі зору. На тлі погіршення економічної, соціальної ситуації в самій Росії, на тлі підготовки до парламентських виборів-2021, у Путіна може з’явитися спокуса до використання вже одного разу розіграної карти – мобілізації електорату через військові авантюри за кордоном.

Валерій Кравченко, директор, Центру міжнародної безпеки; старший науковий співробітник, Національного інституту стратегічних досліджень

Пандемія COVID-19 відвертає увагу світової спільноти від вирішення звичайних проблем людства – передусім війни та миру. При цьому, глобальний характер проблеми створює ілюзорну ширму, яку воліють використати окремі актори, що вважають себе більш стійкими до проблем. Звичайно мова йде про автократії, режими з відвертими експансіоністськими настроями.

Росія вже намагається використати ширму із гуманною метою – зняти санкції, зменшити страждання людей в Криму та на Донбасі, й звичайно, відновити торгівлю з РФ, аби знизити руйнівний вплив економічної кризи-2020 для Європи та світу.

З цією метою РФ буде використовувати будь-які переговорні майданчики – від ООН та ОБСЄ до зустрічі G20 та експертного рівня Нормандського формату. Тиск РФ має чітку мету – змусити слабку Україну, що потерпає від наслідків економічної кризи, піти на поступки, зокрема на прямі переговори з Донецьком та Луганськом.

Очевидно, що політичний процес «Мінську» має бути призупинений – переговори у відео-форматі не дадуть результату (відповідно – жодної реалістичної перспективи проведення виборів на окупованих територіях в цьому році).

Україні варто зосередитись на перспективному прийнятному плані гуманітарного порятунку окупованих територій, розробити модель залучення переселенців у переговорний процес, узгодити український план деокупації та мирної реінтеграції для Донбасу й Криму. Ці кроки мають бути продискутовані в українському експертному середовищі та роз’яснені широкій громадськості саме зараз – час на карантині є.

Наталя Толуб