Вода з окупації: як правозахисники захищають право на доступ до питної води

Місто Торецьк Донецької області разом з навколишніми селищами – це приблизно 40 тисяч мешканців. І всі вони час від часу залишаються без питної води – інколи на кілька годин, інколи – на кілька тижнів та навіть місяць. Причина – як часті обстріли і зношеність мереж, так необхідність виклику ремонтних бригад з окупованих територій.

 Аварійно-небезпечно

Крайня аварійна ситуація на ділянці водогону “Горлівка – Торецьк” сталася вже цього року – на різдвяні свята. Дев’ять днів місто жило без питної води. “Тоді я намагався топити сніг, аби купатися. Це катастрофа! Аби трохи помитися, треба десять відер снігу занести, з них буде два відра води. А сніг ж не завжди буває…”, – розповідає керівник громадської приймальні УГСПЛ у Торецьку Володимир Єлець. Він один з тих, хто вже  сім років намагається з’ясувати, коли місцева влада зможе знайти оптимальне вирішення проблеми.

А вона, за словами Володимира, не нова. Багато років тому колишній мер Торецька Володимир Слєпцов (керував містом вісімнадцять років, а нині підозрюється в участі в терористичній організації та в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, переховується у Криму), дозволив розкопати та продати другу лінію постачання води у місто, яка йшла з Часового Яру. “Відтоді залишилась одна гілка, за допомогою якою відбувається поставка води у Торецьк з нині окупованої Горлівки”, – пояснює Єлець.

Торецьк, як і десятки інших міст у Донецькій області, водою забезпечує підприємство “Вода Донбасу”. Це величезна структура з каналами, водогонами у трубах та майже двадцятьма водосховищами і стількома ж фільтрувальними станціями. 132-кілометровим каналом “Сіверський Донець-Донбас” вода з річки на нашій території подається до окупованого Донецька, далі повертається на українську територію, де йде на захід до Карлівки та на південь до Маріуполя. Дві третини компанії опинилися на окупованій території, решта – на вільній.

Тобто повз Торецьк умовна брудна вода йде по каналу до Горлівки, там фільтрується, і подається по трубах назад у Торецьк. І, зрозуміло, що перетинає лінію зіткнення. Тож коли трапляються прориви, а їх причиною не завжди є  обстріли, а стан мереж – вони дуже старі, то полагодити їх оперативно не вдається. “Складність робіт полягала в тому, що трубопровід пролягає у важкодоступній місцевості, що зумовлено можливою наявністю вибухонебезпечних пристроїв та ймовірністю вогневих провокацій з боку ворога, а виявлення місць поривів ускладнювалося погодними умовами”, – говорять у штабі Операції об’єднаних сил.

Право на воду

Таким чином навіть поточні ремонти перетворюються на глобальні аварії. Влітку вони небезпечні різким розвитком кишкових захворювань, оскільки людям нема чим мити добре руки та овочі-фрукти, взимку – тим, що люди починають зливати воду для побутових потреб з батарей, внаслідок чого місто можуть відключити і від опалення. Зараз ситуація ще ускладнюється через епідемію коронавіруса.

Правозахисники Торецька стверджують: у періоди аварій постачання питної води на низькому рівні. Вони кажуть, що керівництво міста та області хоча і звітує, що возять тонни води, але її всім не вистачає, і вона не питна, а технічна.

“Є ще одна проблема, про яку воліють не говорити – усі технічні відділи компанії “Вода Донбасу”, що займаються поставками води по території всієї Донецької області, зокрема, інженери, техніки, перебувають на окупованих територіях, на звільненій – лише головний офіс. Тобто вся Донецька область повністю контролюється окупаційною владою. А хто може контролювати якість води? Нас завжди напружує той момент, що хтось з того боку може навмисно забруднити воду, а з цього боку не встигнуть це вчасно помітити”, – припускає Володимир Єлець.

Після січневої аварійної ситуації правозахисники УГСПЛ написали кілька запитів до місцевої влади з проханням пояснити, коли ситуація буде вирішена. “Перше право, яке ми захищаємо, – це право на життя. А отже важливо право доступу до питної води, якого нас позбавляють, ми запитуємо чому”, – наполягає Єлець.

Можливе вирішення питання

Раніше приходили відписки, мовляв, колись буде побудовано водогін від Слов’янська через Краматорськ, на який необхідно витратити 5-6 млрд. грн., а коштів немає. Або ж візьмуться за очистку води з шахт.

“Зараз ситуація ніби зсунулась з мертвої точки – керівник Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко повідомив, що є рішення про виділення коштів на підготовку проєктної документації для будівництва фільтрувальної станції. Раніше нам завжди говорили, що будівництво такої на лінії зіткнення небезпечне. Ми, місцеві жителі, завжди дивувалися, адже у місті працюють школи, дитячі садки, будуються нові об’єкти. Нині ж відомо, що підготовку документів мають закінчити до травня, а будівництво фільтрувальної станції – до кінця 2021 року. Відтоді вода для Торецька буде фільтруватися не у Горлівці, а на місці”, – говорить правозахисник та зауважує, що на такий проєкт, за словами чиновників, необхідно знайти приблизно 200 млн. грн.

Українська Гельсінська спілка з прав людини