Вбивство журналіста Шеремета – питань більше, ніж відповідей

20 липня виповнюється 4 роки з моменту резонансного вбивства журналіста у самому центрі Києва. В автомобілі, який належав керівнику сайту «Українська правда» Олені Притулі, під час руху спрацював саморобний вибуховий пристрій, закладений біля місця водія. У цей час за кермом перебував журналіст Павло Шеремет, який загинув на місці події.

Ця справа відразу ж стала однією з найгучніших в Україні, а високопосадовці включно з тодішнім Президентом Петром Порошенком неодноразово заявляли, що розслідування вбивства для них є справою честі.

Майже відразу правоохоронці озвучили кілька версій убивства:

1. Професійна діяльність.
2. Неприязнь у стосунках або особисті мотиви.
3. «Російський слід» (намагання дестабілізувати ситуацію в Україні).
4. Замах на Олену Притулу.

Початково саме перша версія розглядалася як основна, адже у своїй діяльності Шеремет порушував доволі гострі питання. Однак час минав, а результатів не було, вбивці гуляли на волі. Суспільство, міжнародна спільнота й журналістське середовище нагадували владі про необхідність покарання винних.

Новий виток справи як наступ на волонтерів і добровольців

12 грудня 2019 року правоохоронці на чолі з міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим у присутності Президента України Володимира Зеленського провели пресконференцію, на якій оголосили волонтера, добровольця Андрія Антоненка організатором убивства Шеремета. Волонтера й медика Юлію Кузьменко та військовослужбовця Яну Дугарь назвали спільниками. Співучасть у злочині закинули й подружжю Інні та Владиславу Грищенкам, яких арештували в іншому провадженні.

Ці заяви спричинили серйозний суспільний резонанс, особливо у колі волонтерів, колишніх і нинішніх військовослужбовців, українських добровольців.

Більшості було не зрозуміле навіть саме формулювання мотиву злочину: «…захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи велич арійської раси, прагнучи зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості, перебуваючи на території проведення АТО, з числа волонтерів та осіб, які пройшли військову підготовку в складі добровольчих батальйонів та мають навики поводження з вогнепальною зброєю і вибуховими речовинами, вирішив створити організовану групу, щоб в її складі скоїти вбивство журналіста і радіоведучого Шеремета Павла Григоровича».

За більш як півроку правоохоронці не надали суспільству переконливих доказів причетності арештованих осіб до злочину, натомість у журналістів та активістів сформувалося стійке враження, що нова влада просто знищує імідж добровольців та волонтерів на догоду проросійським силам в Україні й самому Кремлю.

Врахувавши грудневі помилки, слідчі внесли зміни в документи, тож тепер Антоненко став просто виконавцем. Водночас у справі фігурують якісь «невстановлені особи», які, «діючи з ряду особистих мотивів, вирішили створити вкрай резонансну подію з метою подальшої провокації численних акцій протесту».

Але «косметичні» зміни слідчими в документах однаково не задовольняють суспільство, тому активісти приходять на кожне судове засідання й вимагають від сторони обвинувачення продемонструвати неспростовні докази або ж відпустити підозрюваних із СІЗО.

Останні новини у справі

17 липня Печерський райсуд Києва продовжив Антоненку утримання під вартою строком на два місяці. Днем раніше той же суд залишив без змін запобіжний захід ще одній підозрюваній – Юлії Кузьменко, вона буде утримуватися в СІЗО до 13 вересня.

А от третій людині, яка проходить у цій справі, – Яні Дугарь – судді пом’якшили запобіжний захід. Із неї зняли електронний браслет та дозволили пересуватися Україною. Крім того, дівчину виключили з переліку свідків, з якими не можна спілкуватися військовослужбовцям, що з ними вона проходить службу.

Варто зауважити, що останнім часом в українському сегменті соцмереж (особливо Telegram) почала активно поширюватися інформація, ніби Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко, Яна Дугарь і подружжя Грищенків є негласними позаштатними співробітниками Департаменту контррозвідки Служби безпеки України. Саме тому слідство досі ходить манівцями, а суспільству не повідомляють правду про вбивство Шеремета. При цьому начебто високопоставлені співробітники Служби безпеки України просто використали всіх підозрюваних, які навіть не знали, під чию машину закладають вибухівку.

Також прихильники цієї версії зауважують: слідчі МВС розраховували на те, що підозрювані врешті-решт «розколяться» й розкажуть під протокол про свої зв’язки зі співробітниками 5-го управління Департаменту контррозвідки СБУ.

Ця версія стала настільки популярною, що Антоненко й Кузьменко 17 липня заявили журналістам: вони не співпрацювали зі Службою безпеки України.

Антоненко наголосив, що проходив перевірку СБУ перед початком службі в Силах спеціальних операцій, але не працював на спецслужбу.

Кузьменко ж наполягає, що має знайому, чоловік якої служить у СБУ, але заперечує свою співпрацю з цією силовою структурою.

Президенти України про справу

Під час зустрічі з журналістами у травні чинний глава держави Володимир Зеленський заявив, що справа про вбивство журналіста Павла Шеремета не така однозначна, а відповідальність за неї несе міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

«Що стосується справи Шеремета – вона більш складна. Однозначна вона чи ні? Я теж не знаю… Зараз цю справу веде і відповідає за неї Арсен Аваков. Він це знає. Це його справа – і він відповідальний за результат цієї справи. Якщо доведе слідство і суд, що ті люди (підозрювані – ред.) – убивці, вони сядуть. Якщо ні, то будуть відповідати ті люди, які довели цю справу до суду, звинуватили невинних людей», – зауважив глава держави.

Водночас він уникнув відповіді на уточнювальне питання журналіста про те, що своєю присутністю на пресконференції у грудні минулого року, коли оголошували про розкриття цієї резонансної справи, фактично порушив принципи презумпції невинуватості, підтримавши версію слідчих.

Наприкінці червня цього року Петро Порошенко розкритикував хід слідства у справі про вбивство Шеремета, не забувши при цьому дорікнути своєму наступнику на посаді глави держави. Зокрема, п’ятий президент України заявив: «З одного боку, я повністю поділяю прагнення суспільства, вимогу до влади щодо об’єктивного й неупередженого розслідування вбивства Павла (Шеремета – ред.) і притягнення вбивць, замовників і організаторів до відповідальності. З іншого боку, я категорично не поділяю, коли приходить президент для запису «відосіка», на пресконференцію і, указуючи персон, вказує або призначає винних. Він (Зеленський – ред.) має право вимагати розслідування… але в демократичній країні з конституційними правами її громадян, включаючи право на презумпцію невинуватості, це 100% категорично неприйнятно».

2 липня Національна поліція України повідомила, що кримінальне провадження про вбивство журналіста Павла Шеремета готове для передачі до суду. Тож тепер ці справа може стати справжнім полем бою і для правоохоронців, яким не вдасться замовчувати одні факти й ігнорувати інші, і для міністра Авакова, який тепер чи не персонально відповідає за успіх або провал справи в суді, і для всього українського суспільства, яке може продемонструвати свою прихильність демократичним цінностям і верховенству права, прийнявши вирок суду.

Богдан Марусяк