В Україні все частіше звучать думки про реванш проросійських сил

В українському політикумі дедалі частіше озвучуються думки з приводу того, що вже найближчим часом у державі можливий реванш проросійських сил. І підтвердження цієї тези дають соціологічні служби.

Останні опитування засвідчують, що пропрезидентська партія «Слуга народу» з кожним місяцем втрачає електоральні симпатії. Сам Президент Володимир Зеленський все ще користується високим рівнем підтримки, однак і його рейтинг падає.

Згідно з останнім дослідженням, яке провела соціологічна компанія RTS, «Слугу народу» підтримують 27,1% опитаних українців (на парламентських виборах у липні 2019 року ця політсила набрала 43,16% голосів виборців).

Зрозуміло, що такому стрімкому падінню рейтингів правлячої партії сприяють і самі депутати від «Слуги народу», адже часто-густо це не досвідчені політики або чиновники, а випадкові люди (шоумени, блогери, ведучі корпоративів тощо).

Останній гучний скандал розгорівся через висловлювання народного депутата від «Слуги народу» Галини Третьякової, яка очолює Комітет із питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Вона заявила, що в українців із бідних сімей народжуються «діти дуже низької якості».

Звичайно ж, ці слова, як і відсутність жорсткої реакції на них з боку керівництва фракції та партії, б’ють по рейтингу політичної сили.

Однак показово, що на фоні падіння рейтингу «Слуги народу» стає зрозуміло, до кого перетікають голоси потенційних виборців.

Відповідно до згаданих результатів опитування, значний ріст продемонструвала партія «Опозиційна платформа – За життя» – 21,7%. Її керівники – Юрій Бойко, Вадим Рабінович та Віктор Медведчук. Останнього в Україні знають як кума Володимира Путіна і людину із чітко проросійськими поглядами.

Як стверджують медіаексперти, саме Медведчуку належать декілька загальнонаціональних новинних телеканалів (112 Україна, «ЗІК», NEWSONE), хоча формальний їхній власник – народний депутат Тарас Козак. Саме через ці медіа в Україні прямо чи опосередковано проштовхуються ідеї, вигідні Росії. Зокрема, про мир на Донбасі шляхом прямих переговорів із лідерами проросійських бойовиків; про надання непідконтрольним територіям Донецької та Луганської областей статусу автономій у складі України; про запровадження російської мови як другої державної; про шкідливість реформ, які зближують Україну з Європою, та про необхідність відновлення тісної економічної співпраці з Російською Федерацією.

Цікаво, що днями під час візиту Президента України Володимира Зеленського на Волинь активісти Нацкорпусу поставили йому запитання про Медведчука, нагадавши очільнику держави його ж слова про те, що йому відомо, ким фінансується одіозний політик.

На це Зеленський відповів: «Я впевнений, що він (Медведчук – ред.) дійсно фінансується з Російської Федерації… Потрібно, щоб правоохоронні органи цим дійсно детально займалися. Я вас чую, і я з вами в цьому питанні однієї думки».

У партії «Опозиційна платформа – За життя» різко розкритикували ці слова Зеленського, заявивши, що він просто танцює «під дудку радикалів». Водночас речник президента РФ Дмитро Пєсков зазначив: «Російська Федерація не фінансує Медведчука. Судячи з усього, президент (Зеленський – ред.) має помилкову інформацію».

До речі, опитування соціологічної компанії RTS засвідчило значне зростання популярності ще однієї проросійської політичної сили – «Партії Шарія». Вона впритул наблизилася до прохідного бар’єра. За неї готові віддати голоси 4,7% виборців. Показово, що цю популістську політсилу останнім часом почали просувати саме телеканали Медведчука.

Як зазначають патріотично налаштовані активісти та громадські діячі, робота з поширення в Україні проросійських ідей ведеться не лише відкрито на телеканалах під прикриттям гасел про свободу слова і свободу вираження думки. Паралельно в Україні продовжують підпільну діяльність сотні проросійських груп у соцмережах.

Останнє підтвердження цього – затримання у Запоріжжі групи сепаратистів, які пропагували ідеї «руської весни» й агітували за так звану «Запорізьку народну республіку». Як повідомила Служба безпеки України, «зловмисники належали до одного з проросійських радикальних рухів, послідовники якого виступають за відділення південно-східних регіонів від України».

Дивує, що в Україні досі знаходяться прихильники таких ідей після 6 років війни на Донбасі та повного провалу спроб створення квазіреспублік. Навіть Ігор Гіркін (Стрєлков) у своїх інтерв’ю віднедавна заявляє, що розчарований тим, що відбувається зараз на непідконтрольних Києву територіях. Терорист визнав, що «Донбас перетворився на смітник, а жителі окупованого регіону ненавидять Росію».

Загалом же ця ситуація вказує, що в Україні є певні проблеми як із роботою спецслужб, так і з упровадженням державної інформаційної політики. Влада досі не навчилася комунікувати з громадянами, переконувати у правильності обраного курсу, розповідати про перспективи та демонструвати досягнення. Тому люди більш охоче вірять казочкам із Росії.

З іншого боку, і західні партнери України повинні глибше відстежувати ситуацію в нашій державі. Європа і світ мають розуміти, що ситуація складна, і зараз вимальовуються загрози до втрати демократичних досягнень 2004-2005 рр., а також останніх 6 років. Тож Україна знову може опинитися не просто у сфері інтересів Москви, а й під прямим контролем Кремля.

Богдан Марусяк