В очікуванні «нової історії успіху» Кремля

Падіння суспільної підтримки президента підштовхує російську владу до небезпечних авантюр

Владімір Путін зараз мав би переживати життєвий тріумф: 24 березня Держдума прийняла у третьому читанні законопроект поправки до Конституції про обнулення президентських термінів. Це забезпечує правові підстави діючому президентові знову балотуватися на посаду голови держави, що в російських умовах, по суті, відкриває шлях до довічного правління.

Але третє десятиліття перебування Путіна на чолі Росії, коли, здавалося б, досягнута надзвичайна «впевненість у завтрашньому дні», позначається різким зростанням суспільної невизначеності. З минулого року різко зріс рівень політичних репресій, будь-яка підозра у несанкціонованій громадянській активності призводить до силової надреакції поліцейських структур та ФСБ. Спроба отруєння головного опозиціонера країни бойовою хімічною речовиною сколихнула весь світ. Почастішали й рандомні чистки серед лояльного чиновництва. Апофеозом останнього часу став не лише арешт колишнього губернатора Пензенської області, але й обвинувачення голови виборчої комісії у фальсифікації перемоги губернатора, який обирався від «Единой России».

В минулому залишилась горезвісна «путінська більшість». За даними опитування «Левада-центру», наприкінці січня – початку лютого 2021 року довіряли Владіміру Путіну 29% росіян. З вересня 2019 року падіння на 10%. А у порівнянні з листопадом 2017 року – на 30%. Російський вождь більше не викликає у населення захоплення, лише нудьгу. І нічого особливого в цій інформації не було б, якби не одна важлива обставина: ніхто не знає, на що можуть підштовхнути російського президента, якого Джо Байден нещодавно признав кілером, намагання повернути втрачену популярність.

Нещодавно міністр оборони Естонії Калле Лаанет, пояснюючи депутатам необхідність посилення оборонного потенціалу країни, нагадав: «Минуло сім років з момента незаконної анексії Криму, і режиму Путіна потрібна нова історія успіху». Небезпечним сусідом назвав Росію керівник європейської дипломатії Жозеп Борель під час виступу в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Парадоксальним чином виглядає, нібито за межами Росії більше опікуються, що Путін у власній країні недолюблений, оскільки такий стан речей несе загрозу зовнішньому світу. Адже для Російської Федерації актуальний тип постімперської легітимізації через демонстрацію домінування над прилеглим простором. Посткримська екзальтація пам’ятна всім, як до того – рейтинговий сплеск після війни з Грузією у 2008 році. Це мимоволі змушує сусідів Росії приміряти на себе загрозливе пропагандистське гасло «Можем повторить!».

Але головне, що змінилося з часів нападу на Грузію та початку агресії проти України, це те, що звички і схильності Росії вже всім добре відомі, і жодної ілюзії щодо мирних намірів Кремля немає ні в кого. Виступаючи 24 березня у Брюсселі державний секретар США Ентоні Блінкен окремо підкреслив загрозу, що йде з боку Росії: «Це включає агресію Москви у східній Україні, накопичення нею військ, масштабні військові навчання та акти залякування у Балтійському та Чорному морях, Східному Середземномор’ї, на далекій Півночі, модернізацію ядерної зброї та використання хімічної зброї проти критиків на території НАТО».

Під час президентства Дональда Трампа Росія далеко не завжди отримувала відсіч, а якщо й отримувала, то зовсім не у тому обсязі, який би відбивав охоту до нових спроб Кремля посмикати за вуса Північноатлантичний альянс та його головного гравця – Сполучені Штати Америки. Джо Байден наголошує, а держсекретар Блінкен деталізує прагнення нової адміністрації відновити та посилити систему колективної безпеки Заходу.

Естонії та НАТО у цілому є чого тривожитись, але саме Україна, яка вже багато років веде війну з Росією, є найбільш вразливим місцем, куди може вдарити Кремль заради нової демонстрації власному народу величі свого вождя. Після очевидного провалу намірів, скориставшись зміною влади в Києві, протиснути свій варіант миру на Донбасі Путін готовий знову демонструвати нещадність до українців. Так, вже у вересні мають відбутися вибори до Державної думи РФ, і до цієї події влада може спробувати піднести росіянам подарунок, «нову історію успіху», за словами Калле Лаанета, яка змусить виборців повернути втрачену прихильність до «Единой России».

Цілком можливо, ніхто нічого такого не планує, але Росія навчила всіх сусідів, що пильність зайвою не буває. Фактор Путіна, якого розлюбили власні піддані, перетворює заходи щодо зміцнення військово-політичного партнерства із НАТО для України зі стратегії, що націлена у майбутнє, на буквально термінову необхідність.

Леонід Швець