Україна та Білорусь: знедавна недобрі сусіди

На фоні погіршення відносин Київ та Мінськ шукатимуть компроміс між принципіальною позицією та прагматизмом

28 червня МЗС Білорусі виступило з заявою, що країна призупиняє власну участь в ініціативі ЄС «Східне партнерство» у зв’язку з санкціями, які застосував Євросоюз. Відкликаний для консультацій до Мінська постійний представник Білорусі при ЄС, а голові представництва ЄС запропоновано виїхати для консультацій до Брюсселю. Таким чином Олександр Лукашенко відповідає на обмежувальні заходи, що були введені Європейським Союзом останнім часом, після акції 23 травня з примусової посадки пасажирського авіалайнера компанії Ryanair, який прямував з Афін до Вільнюсу з білоруським опозиціонером Романом Протасевичем на борту.

Відносини Білорусі з ЄС за останній рік, з моменту проведення президентських виборів, чиї офіційні результати не були визнані Заходом та його союзниками, значно погіршилися, і цей процес триває. Україна, яка проголошує свою відданість європейським цінностям демократії, не може залишатись осторонь, і слідом за Брюсселем 15 вересня Верховна Рада України прийняла резолюцію про сфальсифікованість виборів у Білорусі. Так само після епізоду із захватом Протасевича Україна відреагувала тим, що, як і європейські партнери, припинила авіасполучення з Біларуссю з 26 травня, а з 29 травня літакам, що зареєстровані у Білорусі, заборонено входити у повітряний простір України.

У відповідь Рада міністрів Білорусі запровадила режим індивідуального ліцензування на імпорт ряду українських товарів: кондитерські вироби, шоколад, соки, пиво, паперові вироби, цеглу, керамічну плитку, сільськогосподарську техніку, прасувальні машини, меблі та плити ДСП і ДВП. Це рішення введено на термін у пів року. Окрім того, пішли розмови про те, що Білорусь обмежить постачання в Україну продуктів нафтоперероблення – від бензину А95 до бітуму, а це вже дуже серйозно, зважаючи, що бензин білоруського перероблення займає третину ринку України, а бітум – половину.

Темпи погіршення відносин України з Білоруссю тим більше вражають, якщо пригадати суттєве зближення після того, як президентську посаду отримав Володимир Зеленський. Новий у багатьох сенсах очільник України був упевнений, що з усіма можна встановити добрі відносини і домовитись. На другому Форумі регіонів України та Білорусі у жовтні 2019 року у Житомирі президенти зустрілися вперше, і Лукашенко тоді сказав, що перед головами держав стоїть завдання «розбирати завали минулого», натякаючи на не дуже задовільні відносини попереднього періоду. Зеленський також був оптимістично налаштований на зміцнення дружби і навіть розповів про ідею спільної заявки України та Білорусі на проведення Олімпійських ігор.

На житомирському форумі було підписано 13 міжрегіональних та дві міжвідомчих угоди, комерційних угод на пів мільярда доларів. На наступному форумі, що мав відбутися у жовтні 2020 у Гродно, планувалося ще 15 міжрегіональних угод, два міжвідомчих на 13 угод між вишами двох країн. Там мала відбутись і наступна зустріч президентів. Рік тому, у червні, Лукашенко і Зеленський з добрими словами обмінялися подарунками – вишиванками на День вишиванки. Ще за пару тижнів до президентських виборів у Білорусі, які Лукашенко проводив під знаком протистояння з Росією, Зеленський телефонував йому, щоби довірливо попередити сусіда про «вагнерівців», російських найманців, які прибули до Мінська.

Але вже у вересні авто українського посла у Білорусі Ігоря Кізіма білоруські прикордонники піддають огляду у порушення Віденських конвенцій. У жовтні скасовуються гродненський Форум регіонів України і Білорусі та візит Зеленського, відповідно. А у грудні Лукашенко заявляє про втручання України у внутрішні справи Білорусі і буцімто «тони зброї», які білоруські опозиціонери везуть через український кордон, щоби здійснювати теракти проти його режиму. За словами невизнаного президента, нібито у Києві працює центр, де працюють «найпотужніші спецслужби світу», щоби «зім’яти Білорусь». У лічені місяці відносини, що тільки-но почали набувати нової якості, скотилися на рівень відвертої ворожнечі.

Для України обставиною, якою не можна нехтувати, є навіть не посилення репресивного характеру режиму Лукашенка, а те, що Білорусь втрачає ознаки самостійного гравця і перетворюється на знаряддя кремлівської політики, причому ще небезпечнішим через свою формальну відв’язаність від неї. Лукашенкові у певному сенсі дозволено більше, ніж іншим, і він це собі дозволяє, як показала історія з Протасевичем. Тривожна невизначеність на півночі від України зростає,  спільний кордон України з Білоруссю у 1084 кілометри додається до 2295 кілометрів кордону з Росією. Це вже точно не нейтральний сусід, який міг запропонувати посередництво у конфлікті між Києвом та Москвою. І голова української делегації у тристоронній контактній групі (ТКГ) Леонід Кравчук зробив заяву, що представники Києва більше не приїжджатимуть на переговори по Донбасу до Мінська.

В Україні є політичні сили, які взагалі хочуть максимально спростити відносини з Білоруссю та розірвати дипломатичні відносини з нею. Відповідний законопроєкт підготували депутати від «Європейської солідарності» та «Голосу». Один з авторів законопроєкту Олексій Гончаренко завернувся до Генеральної прокуратури України із запитом про порушення кримінальної справи проти президента Лукашенко «за співпрацю з терористами». Підставою для цього став дозвіл представникам забороненої в Україні «ЛНР» допитати Протасевича, який відвідував зону АТО. Офіційний Київ з цього приводу теж вимагає пояснень від білоруської сторони.

Окрім того, у січні з’явилися записи прослуховування білоруських силовиків, які дали причини розглядати білоруський слід у вбивстві журналіста Павла Шеремета, який загинув у Києві влітку 2016 року від вибуху у власному авто. Ця обставина теж жодним чином не сприяє поліпшенню відносин між країнами і додає у них присмак крові.

Беручи до уваги усі ці факти і тенденції, важко побачити перспективи нормалізації, можна лише зважувати, як далеко може зайти погіршення стосунків між Україною та Білоруссю. Поки що видається, що ступінь взаємозалежності країн-сусідів виключає найбільш радикальні, «яструбині» варіанти  політики з обох сторін. На початку року товарообіг становив 1,245 мільярда доларів. Причому слід враховувати, що Україна у якості торгового партнера важливіша для Білорусі, аніж навпаки: наша країна друга по обсягу експорту білоруських товарів і четверта серед імпортерів до Білорусі. Для України ця країна лише п’ятнадцята за обсягами торгівлі серед країн, куди йдуть українські товари і сьома серед країн-імпортерів. Але по окремих групах товарів, як було показано по нафтопродуктах, наша взаємозалежність значно вища: ані покупець, ані продавець не горять бажанням втратити один одного.

Спрацьовуватиме й побоювання, що місце на ринку, що вивільниться, буде через деякий час заповнено іншим партнером, і повернути собі втрачені позиції буде вже неможливо. Зокрема Азербайджан із певною зацікавленістю стежить за нинішнім конфліктом і, зберігаючи нормальні стосунки і з Мінськом, і з Києвом, готовий запропонувати певні варіанти обом сторонам.

Зараз країни підраховують втрати і можливі зиски від європейських та взаємних санкцій. Так, наприклад, перевізник «Белавиа» мав значну частку трафіку через Україну – 7,5%, більше лише у Turkish Airlines та МАУ – «Міжнародних авіаліній України». Але оскільки нині літаки оминають небо Білорусі і входять до українського повітряного простору, це дає можливість частково компенсувати втрати від відмови мати справи з білоруською компанією.

Інший напрямок – потенційна заборона на експорт у Європу російського газу через Білорусь. Це призведе до більшого завантаження української труби і збільшення надходжень до української казни.

Але у будь-якому разі доводиться рахуватись із тим, що за Україною, якщо вона буде нарощувати санкції щодо Білорусі, не стоїть економічна міць Євросоюзу, яку відчувають країни Балтії чи Польща. А Білорусь, відмовляючись від вигідних економічних відносин з Україною, лише збільшуватиме і без того надвисоку залежність від Росії. Саме це дозволяє прогнозувати досить помірну реакцію сторін у ворожнечі, що виникла останнім часом поміж сусідів. Так, добре настане невідомо коли. Але й зацікавленості, щоби стало значно гірше, не спостерігається. Принаймні зараз.

Леонід Швець