Чинний Статут Організації Об’єднаних Націй не відбиває реалій сучасного світу, а востаннє правки у нього вносилися у 1973 році. На цьому наголосив із трибуни Генеральної асамблеї постійний представник України при ООН Сергій Кислиця.
Він нагадав, що від моменту підписання у 1945 році Статут ООН змінювався п’ять разів, відображаючи зміни у світі.
«Дивовижно, але процес внесення поправок зупинився 48 років тому – попри те, що світ XXI століття не можна порівняти зі світом 1973 року. Карта світу кардинально змінилася, і такі штучні утворення, як Радянський Союз, відійшли в минуле. Вони зникли з карти світу, але все ще присутні в Статуті ООН», – зауважив дипломат.
Він додав, що в нинішній редакції Статут ООН не відбиває сьогоднішнього світу «ні де-факто, ні де-юре». Секретаріат ООН змушений використовувати у своїх матеріалах формулювання, яких немає в тексті Статуту, «оскільки держави-члени не домовилися про зміни».
За словами Кислиці, настав час для змін, тож Україна пропонує у реформі Ради безпеки ООН передбачити відмову від права вето постійного члена стосовно вирішення конфліктів, у яких він є стороною.
«Наша країна й далі наполягатиме на перегляді ролі права вето в роботі Ради Безпеки. Це необхідний елемент для завершення реформи Радбезу. Абсолютно недоречно, що постійний член Ради Безпеки має привілей користуватися правом вето при розгляді ситуацій, у яких він безпосередньо залучений як сторона конфлікту. Тому делегація України рішуче підтримує всі ініціативи, спрямовані на обмеження використання права вето», – зазначив дипломат.
Він також додав, що в ООН необхідне посилення представництва групи країн Східної Європи, бо нині ця група країн має одне з найменших представництв у Радбезі: 23 держави переставляє лише одна.
Нагадаємо, що до Ради Безпеки ООН входять 15 членів: п’ять постійних із правом вето (США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія) і 10 непостійних. Обрання нових непостійних членів відбувається щорічно групами по п’ять країн. Таким чином, кожна з них є членом Радбезу по два роки.
Три місця з 10 закріплені за африканськими державами. По два місця – за державами Азії та країнами Латинської Америки і Карибського басейну. Одне місце – у східноєвропейських держав.
Богдан Марусяк