Українські води – «коктейль» таблиці Менделєєва?

Через забруднення, висихання водойм, зростання чисельності населення планети, збільшення темпів урбанізації та промислового виробництва з кожним роком зростає загроза різкого скорочення кількості прісної води в світі. Тому за оцінками ООН, сьогодні п’ята частина жителів планети, або 2,6 мільярда людей, не має доступу до чистої питної води.

У свою чергу, в Україні є 63 тис. річок, 40 тис. озер, 1100 водосховищ, 400 тис. ставків – загалом 1млн. 300 тисяч гектар складає площа прісних водойм. У той же час на карті Європи ми вважаємося маловодною країною, оскільки наші водні ресурси через забруднення не придатні до водозабору питної води. Зокрема, проведені на замовлення Світового банку дослідження поставили Україну на 125 місце з 180 країн світу за кількістю питної води на кожного жителя.

Сьогодні багато річок в  Україні перегородили дамбами, у результаті вони втратили свою течію і не в змозі «змити» все, що потрапляє в них. Вода в водоймищах нагадує «коктейль» зі всієї таблиці Менделєєва. Адже, у 2019 році в наші водойми було скинуто понад 2 мільярди кубометрів виробничих і побутових стоків, з яких 1/3 – неочищені.

Ще одна глобальна проблема те, що очисні споруди (ще побудовані після Другої світової війни, або у радянські часи) в українських містах не можуть впоратися з сучасним навантаженням. Тому вода, яка потрапляє в будинки українців з іржавих труб багаторічної давності, перенасичена хлором і шкідливими речовинами. Системні ж інвестиції у ремонт комунікацій в житлових будинках  на державному рівні не запроваджують. Комунікації з року в рік продовжують руйнуватися. Promote Ukraine зібрав думки експертів.

Діана Гранцева, голова Національної Української Асоціації житла

На сьогодні, 80% водопостачання в країні забезпечується за рахунок  поверхневих вод, а в окремих регіонах цей показник доходить до 100% (річка Дніпро забезпечує 70% господарських потреб населення). За відсутністю інвестицій держави в розвиток систем водопостачання, відбулося технічне старіння застосованих технологій, устаткування, матеріалів, реагентів тощо. Практика будівництва типових споруд водоочищення без урахування якості води в районі конкретного водозабору, призвела до не спроможності забезпечити необхідний рівень очищення води до встановлених нормативів.

На жаль, існуючі в Україні технології експлуатації водопровідних споруд не розраховані на досягнення якості води згідно європейських вимог та ДСанПіН. Системи транспортування води (магістральні водоводи, розподільні внутрішньо квартальні та вуличні мережі) технічно сильно застарілі та мають високу аварійність, що зумовлює надзвичайно високий рівень втрат питної води при її транспортуванні, в середньому до 15%, а в житлово-комунальному секторі до 60%.

Аналіз програми діяльності Кабміну прем’єра Д. Шмигаля, свідчить що проблема питної води та водопостачання опрацьована без підходу до її вирішення. У цілі 8.4. «Житлова політика та благоустрій» зазначено мету: «Забезпечення якості питної води відповідно до нормативних вимог». Та в нашій країні досі існують два стандарти якості для води водопровідної, яка йде з централізованого та децентралізованого (води в криницях) водопостачання. Водночас, є населені пункти, в основному сільські, у яких водопостачання забезпечується за рахунок привізної питної води, а це щонайменше 9 регіонів країни, 268 тисяч населення, що мешкає у 824 населених пунктах.

Крім того, фінансування галузі у 2019 році склало 1960,2 млн. грн., із яких лише 7,7 млн. грн. виділили на обслуговування та утримання 127 тисяч об’єктів інфраструктури.

Українська держава повинна взяти на себе зобов’язання з модернізації та реформування водної інфраструктури, створити умови для фінансування проєктів з будівництва та реконструкції водозабірних споруд, водопровідних та каналізаційних очисних споруд. І з застосуванням новітніх технологій та обладнання, довгострокових кредитів на модернізацію водозабірних та очисних систем підприємств.

Необхідно якомога швидше розробити дієву стратегію щодо забезпечення населення якісною питною водою, яка дозволить за 5-10 років покращити якість води в річках і кранах. Адже, європейські країни продовжують впроваджувати інтегроване управління водними ресурсами. Це повернення природі забраної води в задовільному стані, без небезпеки для екологічного стану водних ресурсів: від очищення води, подачі в крані й до потрапляння в каналізацію.

Валерій Куліч, власник аграрної групи компаній «ТОВ Інтер»       

 Проблема з водою та її якістю, перш за все, стосується великих міст. Тому що після Другої світової війни Україна сильно постраждала. Наприклад, Чернігів увійшов у 5-ку найбільш зруйнованих міст у нашій країні. Відповідно, відновлювалася та відбудовувалася Україна у 50-60 роках. Всі комунікації, які закладалися мали слугувати 30 років. На сьогодні вони пропрацювали вже 40-50 років, це стосується абсолютно всіх міст в Україні. Однак, фундаментальних та капітальних інвестицій у відновлення комунікацій не проводилося. Адже лише для заміни комунікацій у Чернігові з населенням у 290 тисяч людей потрібно біля 30 млрд. гривень.

Сьогодні, на жаль, питання відновлення комунікацій у містах країни на державному рівні ніхто не ставить. І ми часто спостерігаємо як, наприклад, під час опалювального сезону рвуться комунікації. Тут потрібні системні інвестиції. Тому якість води та її кількість – це одна проблематика. Але якщо будуть прориви каналізаційних систем і з них все буде потрапляти у ґрунтові води та ріки, буде катастрофа.

Олександр Чистяков, голова Національної екологічної ради України

Здавалося б, більше половини поверхні Землі займає Світовий океан, і води на планеті достатньо. Однак лише 2,5% від її загальної кількості складають прісні води. З цих 2,5% всього 0,3% прісної води знаходиться в річках і озерах, ще 30% в підземних водах, а інші 70% в льодовиках.

Світові запаси прісної води не збільшуються, а її споживання постійно зростає. Воно у тисячу разів більше, ніж усіх разом узятих видів промислової сировини.

У свою чергу, питання маловоддя в Україні настільки актуальне і серйозне сьогодні, що воно розглядалося на засіданні Ради Національної безпеки і оборони України. Під час доповіді Державне агентство водних ресурсів України попередило про загрозу водного дефіциту в басейнах деяких річок. Адже у 2020 вперше за 140 років ми не мали весняної повені, і це тривожний сигнал. Вже сьогодні спостерігається падіння рівня води в багатьох річках. Це створює ризики для водозаборів міст. У деяких регіонах створилася особливо тривожна ситуація. Це Житомирська область, де в річці Тетерів фактично відсутня вода. Для того щоб забезпечити місто, змушені були спустили воду з верхніх водосховищ. Також проблематична ситуація з водопостачанням Хмельницького і міста Полонне.

Поки критичного показника не досягнуто, необхідно обмежувати водокористування. Держводагенство закликає всіх водокористувачів ставитися з розумінням, максимально економно використовувати воду, не допускати її перевитрати. Цей рік повинен бути роком економії води, роком відповідального ставлення до цього життєво необхідного ресурсу. Час задуматися і зрозуміти цінність води для нашої країни.

Наталя Толуб