Україна – потужний гравець на світовому аграрному ринку

Сьогодні глобальна конкурентна перевага України – це сільське господарство та агробізнес. Адже у нас  зосереджено близько третини світових та 70% наявних в Європі запасів чорнозему, а також є надзвичайно сприятливі можливості для забезпечення рослин продуктивною вологою.  Для порівняння: у собівартість інвестицій у 1 га української ріллі слід вкласти близько 1000 доларів, щоб вона дала пристойний результат, а у країнах Євросоюзу – від 4000 доларів.

Недарма за оцінками «Світової організації торгівлі», Україна зараз вже третя в світі за обсягами експорту зерна після США та Аргентини; перша – за експортом олії та ячменю, шоста – за експортом пшениці, пшеничного борошна, насіння олійних культур, знежиреного сухого молока і сьома – за поставками сиру.

Відтак, фактично темпи зростання агропромислового виробництва України можуть бути другими у світі, поступаючись за активністю тільки бразильському агропрому. Що цьому заважає та  які тенденції відбуваються на агро ринку України Promote Ukraine запитав у експертів.

Валерій Куліч, власник аграрної групи компаній «ТОВ Інтер»              

На мою думку, найбільша загроза аграрному ринкові України – це  Закон про запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення. На жаль, він не упереджує участь спекулятивного капіталу  на ринку землі. Тому що фермери можуть між собою конкурувати з точки зору «земля-виробництво», але точно не готові конкурувати зі спекулятивним капіталом, який  буде вкладати кошти в землю як актив, а не для сільськогосподарської діяльності.

Сьогоднішні різноманітні підтримки агроринку з міністерств, програм тощо  не особливо ефективні. Оскільки вони не рівнодоступні для всіх фермерів. Наприклад, у дотацій держави дуже складна форма їх отримання. І на практиці, навіть якщо вам удалося отримати дотації, потім до вас приходять правоохоронні органи, які дуже «прискіпливо» перевіряють усю бухгалтерію. Разом із СБУ, КРУ тощо.

Тому нині  єдиною формою державної підтримки фермерів і бізнесу має стати фіксована ставка оподаткування на землю.  Ця пільга, повторюю, повинна бути для всіх: бізнесу, підприємств, фермерів.  Вона абсолютно конкурентна і справедлива. Все інше – непрозорі та недієві механізми.

Україна – значний гравець на світовому агроринку. Наші основні конкуренти – Європа і Америка. Але чому в наших магазинах з`явилися, скажімо, польська картопля та молоко? А от у Польщі нашої сільськогосподарської продукції немає. Тому що Європа захищає свої ринки та серйозно дотує свій аграрний бізнес. Якщо Україна робить це на 50 доларів на гектар, то Європа на 300-500 євро на гектар. Відповідно, як може бізнес, що працює в ринкових умовах, конкурувати з потужною державною підтримкою в Європі? У нас, на жаль, нерівні умови. Тому польська картопля буде дешевшою. Крім того  ми свої ринки не захищаємо і в Європу можемо продати свою продукцію лише за невеликими квотами. При цьому  український ринок усім відкриваємо та  просто знищуємо своїх виробників і не тільки сільського господарства.

Роман Сластьон, генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»                                                                   

На сьогодні важливим питанням є завершення земельної реформи, зокрема прийняття низки законопроектів, які мають врегулювати земельні відносини. А саме питань, що стосуються безоплатної приватизації, користування підприємств державними землями, питання рейдерського захоплення земель.

Не менш важливим в агросекторі є питання засобів захисту рослин. Оскільки вже 3 роки компанії в країні не можуть проводити дослідження новітніх зразків препаратів. Відповідно, це також унеможливлює подальший розвиток конкурентоспроможності сільгоспвиробників.

Також актуальною є вартість основних ресурсів виробництва, таких як мінеральні добрива. Оскільки у нас ринок обмежений і монополізований однією компанію, сільгоспвиробники вимушені переплачувати близько 30$ за тонну азотних добрив. А також є переплата по комплексним добривам через нерозвинуте внутрішнє виробництво з одночасним обмеженням поставок від основних виробників.

Варто відмітити і погодній фактор – 2020 рік виявився аномальним і спричинив багато збитків для с/г виробників, особливо на півдні України. Так, в Одеській області було втрачено близько 300 тис. га озимини через посуху, що ставить під питання майбутній розвиток регіону в аграрному напрямку.

У розрізі глобальних ринків, українські виробники залишаються конкурентоспроможними, наш експорт зростає, що свідчить про затребуваність продукції вітчизняного виробництва. Проте, інша сторона питання – проблеми з логістикою, а саме висока вартість залізничного перевезення зерна до портів, ставки портових зборів та транспортування за кордон.

Крім того, до цього всього додаються наші не надто сильні позиції в розрізі поширення української продукції за кордоном через неналежну роботу торгових представництв України в країнах збуту та низьку інформативність про українську продукцію. Зокрема, в нас нерозвинений сегмент географічних прив’язок і назв. Проте у цьому напрямку є зрушення, наприклад, в Україні нещодавно були зареєстровані географічні назви «Мелітопольська черешня» та «Гуцульська бринза». Розвиток таких брендів є правильним напрямком для підвищення конкурентоспроможності нашої продукції на закордонних ринках.

Загалом, зараз потрібний розвиток інфраструктури і об’єднань, які підтримують сільгоспвиробників в організації поставок за кордон. У цьому напрямку необхідна краща організованість учасників ринку, а також допомога держави, щоб ми могли отримувати значно кращі результати.

Наталя Толуб