EN
FR
DEПровайдери в Росії та Криму заблокували доступ до сайту Кримської правозахисної групи. Щонайменше шість провайдерів у різних населених пунктах півострова наразі не дають можливості відвідувати цей сайт. За даними російських активістів, сайт з 9 липня цього року заблоковано по всій території РФ.
Роскомнагляд погрожував блокуванням сайту останніх три роки. За цей період на електронну пошту КПГ надійшло понад 50 листів від російського регулятора. В них цензори повідомляли, що можуть заблокувати сайт, якщо автори не видалять звідти небажані окупантам тексти.
Про які саме тексти йдеться? Здебільшого це тексти про воєнні злочини, які Росія систематично вчиняє в окупованому нею Криму. Російські військові прокурори дуже не люблять такі публікації. Особливо їх дратують поради правозахисників про те, як “закосити” від російської армії.
Ще один тригер, який спонукає росіян через суд забороняти статті правозахисників, – тексти з правдою про небезпечну військову пропаганду та мілітаризацію свідомості кримських дітей. Це та незручна правда, яка змусила окупантів розпочати новий наступ на свободу слова в Криму. Рішення судів про заборону цих статей написані майже під копірку. Із 2018 року різні кримські та російські суди ухвалили щонайменше 28 рішень про блокування різних статей КПГ.
Усі заборонені окупантами статті на одну й ту саму тематику: воєнні злочини росіян у Криму і пропаганда служби в армії окупантів серед кримчан. Основне формулювання, чому російські суди блокують ці тексти, таке: “Інформація на сайті Кримської правозахисної групи є незаконною, підриває основи конституційного устрою РФ, створює передумови порушення федеративного устрою країни, цілісності та недоторканності її території”.
Більшість рішень про заборону статей КПГ ухвалив так званий “Ленінський районний суд Севастополя”. Щонайменше вісім рішень про заборону статей КПГ винесла суддя-зрадниця Істягіна Надія. Вона працювала в цьому суді й до окупації. Після окупації перейшла на службу до росіян. І ось тепер виконує їхні свавільні забаганки.
У цьому ж суді рішення про заборону текстів правозахисників ухвалювала ще одна суддя-зрадниця – Ольга Прохорчук. До окупації вона працювала в окружному адміністративному суді Севастополя. Також статті КПГ наперебій забороняли не визнані Україною суди Євпаторії та Сімферополя. Крім того, рішення про заборону статей ухвалили також і російські суди. Зокрема, Первомайський районний суд міста Пенза та Ленінський районний суд міста Ставрополя.
У Пензі, наприклад, суддя вважає, що “Кримська правозахисна група спонукає невизначене коло громадян до вчинення протиправних дій, зокрема до скоєння злочинів, передбачених главою 29 КК РФ, які зазіхають на основи конституційного ладу і безпеки держави”.
Що з цим усім робити? По-перше, судитися. Юридичне протистояння навалі окупантів не менш важливе, ніж інші види спротиву. Звісно, окупаційні суди ми не визнаємо і вже сім років пишемо їхні назви в лапках. Утім, це єдиний поки що шлях зібрати ґрунтовні докази порушення окупантами прав кримчан на доступ до інформації.
Звичайно, виграти справу в російських судах в умовах псевдоправосуддя, найімовірніше, неможливо. Але програш – це частина шляху до перемоги в Європейському суді з прав людини.
По-друге, інформація про блокування незалежних інформресурсів у Криму має стати важливим компонентом на всіх зустрічах української громадськості та дипломатів з іноземними партнерами. Зокрема, ця інформація має бути внесена до порядку денного зустрічей у межах Кримської платформи.
Маємо робити все можливе, щоб притягнути до відповідальності всіх винних у цьому свавіллі. Адже незаконні блокування стосуються не тільки сайту КПГ. Моніторинг доступу до інтернет-ресурсів, проведений КПГ в червні цього року, показав, що 12 провайдерів у 12 населених пунктах повністю блокують ще 18 українських сайтів. Крім того, дев’ять сайтів доступні тільки в деяких населених пунктах.
Моніторинг радіомовлення, який КПГ провела в червні на півночі Криму, показав істотне скорочення кількості українських FM-радіостанцій у цьому регіоні. Так, українське радіомовлення в червні монітори зафіксували лише у 8 з 19 населених пунктів (в березні цього року було 13 з 19), зокрема радіостанція Міністерства оборони РФ “Зірка” повністю заглушила своїм сигналом українське радіо “НВ”.
За це треба “бити по руках”. Зокрема, за допомогою санкцій. Доступ до сайтів має бути розблокований. Телерадіочастоти повернуті українським мовникам. Адже інформаційна війна, жертвами якої є насамперед мешканці окупованих Криму і Донбасу, – це дуже небезпечна частина збройного конфлікту. І її вплив не варто недооцінювати.
Ірина Сєдова, дослідниця Кримської правозахисної групи
Джерело: Zmina
