Ситуація погіршується: майже 90 випадків переслідування активістів сталося в Україні з початку року

[speaker-voice name=”uk-UA-Standard-A”]Promote Ukraine публікує висновки доповіді «Активізм 2021: моніторингова доповідь щодо переслідувань активістів і правозахисників на підконтрольній уряду території України». Вона підготовлена Центром прав людини ZMINA в рамках проєкту «Підвищення ролі та захисту правозахисників в Україні» в партнерстві з Нідерландським Гельсінським комітетом за  підтримки Європейського Союзу.

В Україні з початку року сталося 88 випадків переслідування активістів та правозахисників. Найчастіше активістів переслідували у Києві (37 випадків) та на Одещині (10 випадків). Також регіонами-лідерами стали Київська, Харківська та Луганська області: там зафіксовано по 7 випадків тиску.

Такі дані за дев’ять місяців 2021 року (січень-вересень) наводять дослідники Центру прав людини ZMINA. Вони констатують, що випадків тиску на активістів стало більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, коли було зафіксовано 77 інцидентів.

Дослідниця Центру прав людини ZMINA Анастасія Москвичова повідомила, що найчастіше активісти зазнають тиску через знищення чи пошкодження їхнього майна (22 інциденти), погрози (20), а також фізичні напади на них (16).

Деякі випадки мали ознаки дискредитаційних кампаній, причому в одному з них для створення інформаційного приводу в спеціалізованому виданні було спеціально опубліковано художнє оповідання.

Ще 2 випадки мають ознаки неправомірного юридичного переслідування, і по одному – незаконного затримання чи обшуку, перешкоджання діяльності громадської організації, порушення приватності.

Найбільше інцидентів стосувалося спроб залякування активістів (10): йшлося про надсилання похоронної атрибутики, розклеювання по місту плакатів із фотографіями активістів з метою психологічного тиску на них. При цьому більшість випадків були пов’язані з діяльністю ультраправих телеграм-каналів: як анонімних або пов’язаних з медіаплатформами праворадикалів.

На жаль, прикладів ефективного розслідування погроз активістам наразі не зафіксовано.

Що відбувалося?

Один із найжорстокіших випадків стався влітку у Дніпрі, коли на активістку Наталію Ешонкулову напали у під’їзді її будинку. Активістку вдарили по голові, через що вона втратила свідомість. За її словами, в одного з нападників був ніж. Наталії пошкодили кілька зубів і зламали ніс, вона мала струс мозку, а також синці й садна на обличчі.

Ешонкулова пов’язує напад зі своєю громадською діяльністю: вона протидіє рейдерському захопленню бізнесу і майна у складі ініціативної групи. “Мій чоловік постраждав від рейдерського захоплення, і я зрозуміла, що боротися поодинці не виходить, адже суди, поліція та прокуратура надто корумповані. Тому ми об’єдналися з рештою людей, які так само, як і ми, постраждали від бандитських угруповань у Дніпрі. Бандитам не сподобалася така консолідація, тому вони вирішили таким чином “закрити рота” організатору”, – розповіла Ешонкулова.

Поліція Дніпропетровської області кваліфікувала напад на активістку як замах на вбивство, а згодом затримала двох чоловіків за підозрою у причетності до нападу, яких впізнала постраждала. Досудове розслідування триває, деталі слідства активістці не розголошують. Вона переконана: це робиться навмисне, щоб замовники не були притягнуті до відповідальності.

Активіст із Києва Олександр Візерський також зазнав фізичного нападу. У серпні цього року Візерський разом з іншими активістами проводили безстроковий мітинг проти знесення садиби Барбана. Тоді ж група невідомих у темних куртках з каптурами і медичних масках на обличчі напала на активістів.

За словами Візерського, вони почали розкидати лавки, на яких сиділи мітингувальники, і намагатися їх розштовхати. Активісту порвали одяг та завдали кілька ударів по обличчю, шиї і тулубу, коли той намагався не дати забрати телефон іншого активіста, який намагався викликати на місце поліцію.

Протестувальники написали в поліцію заяви, але кримінальне провадження так і не було відкрито.

“Коли ти бачиш, як в Києві забудовники знищують, стирають цілі вулиці і будують на їхньому місці “мурашники”, то розумієш – якщо нічого не робити, не протистояти цьому, то Київ може втратити своє історичне обличчя”, – коментує Візерській. І додає, що поліція в більшості випадків нічого не робить, а реагує лише тоді, коли трапляється інформаційний резонанс.

Наталя Толуб

[/speaker-voice]