Світ без дітей: глобальна демографічна криза в Україні

Більшість країн Європи вже давно страждають від демографічної кризи. Серед них й Україна, яка згідно калькулятору Countrymeters тільки у поточному році втратить 152 881 своїх жителів. Багато років одним з ключових факторів скорочення чисельності населення в Україні залишається низький рівень народжуваності. На жаль, його динаміка нижча, ніж смертності. Promote  Ukraine запитав експертів чому в Україні склалася така ситуація та як держава має підтримувати молодих батьків?

Марія Ємельяненко, політична оглядачка

Поява малюка – це, безумовно, найхвилююча подія у житті будь-якої родини, незалежно від національності. Водночас, сучасний світ пропонує молодим жінкам безліч можливостей власного росту, часто спокушаючи відкладати народження дітей «на потім». Нерідко майбутня матуся стикається й з не бажанням роботодавця «входити у стан» і «розуміти ситуацію», пов’язану з обставинами майбутнього батьківства. Ускладнюється все зазвичай й типовими бюрократичними процедурами. Через них левову долю часу після народження дитини (а післяпологовий лікарняний триває переважно 2 місяці) батьки повинні провести у реєстраційній черзі, а не наодинці з малюком.

Відомим є впровадження фінансових програм стимулювання народжуваності, які є популярними у різних європейських країнах. Україна теж має досвід власних заходів, які за останні півстоліття декілька разів підтримували жителів країни, збільшуючи тривалість їх життя. У цьому році вагомим прикладом підтримки молодих батьків стало впровадження комплексної послуги єМалятко – мультидонорського проєкту, створеного за ініціативи Міністерства цифрової трансформації України. Раніше, щоб отримати необхідні державні послуги, батькам потрібно було відвідати близько 11 установ, зібрати майже 37 документів і витратити на це приблизно 10 днів. єМалятко – це сервіс, який об’єднує усі пов’язані з народженням дитини послуги в одну заяву. Її можна подати за допомогою адміністратора в пологовому будинку, ЦНАП або ДРАЦС та від 5 жовтня 2020 року онлайн – на порталі держаних послуг Дія.

Тетяна Лупова, політична експертка

З 1991 року рівень народжуваності в Україні знизився вдвічі з 630,8 тисячі дітей у 91-мо до 308,8 тисячі у 2019-му. З 2013-го року це зниження прискорилося. Можемо сказати, що головні чинники зниження народжуваності – це нестабільна соціально-економічна ситуація в країні, включно з масовим виїздом українців на роботу за кордон, незахищеність жінок. Сюди можемо віднести і велику статистику домашнього насильства, і проблеми з працевлаштуванням і нижчою ніж у чоловіків оплатою праці, і проблеми з доступом до дошкільної освіти. Це, звичайно, і військові дії на Сході країни – ми маємо багато загиблих молодих людей дітородного віку, а також масовий постравматичний стресовий розлад у населення України.

Це головні чинники, але то не є вичерпний список проблем, які впливають на рішення молодих людей народжувати.

До речі, новий законопроект стосовно дозволу татам йти в оплачувану декретну відпустку має вплинути позитивно, хоча звичайно глобально ситуацію він не змінить.

Щоб покращити народжуваність держава має прийняти цілий комплекс заходів для забезпечення, в першу чергу, фінансової і соціальної безпеки громадян. Доступність медицини, освіти дошкільної, шкільної та позашкільної. Впроваджувати житлові програми для молоді, програми працевлаштування молодих спеціалістів, сприяти розвитку малого та середнього бізнесу.

Це стандартний, всім відомий набір засобів сприяння покращенню демографічної ситуації. Але як показує практика, це довгий шлях. І якщо держава дійсно зацікавлена в омолодженні населення і збільшенні його кількості, нам доведеться використовувати практику Європейських країн. Вони відкрили двері для мігрантів з менш розвинених країн.

Цікава в цьому плані практика ОАЕ, там створюються зручні умови для ведення бізнесу і комфортного життя – це відсутність податків, високий рівень безпеки громадян через мінімальну злочинність, легкий доступ до медичних послуг.

На жаль, нам навряд чи вдасться найближчим часом створити умови як в Еміратах. Більше того, якщо ми відчинимо двері для мігрантів нам доведеться вирішувати купу нових проблем і з кримінальною ситуацією, і з доступом до медицини. А він, як показує ситуація з всесвітньою пандемією, в  Україні недостатній навіть для існуючої кількості населення. Тут важливо вирішуючи поточні проблеми не створити нових, які країна буде не в змозі вирішити чи запобігти їм.

Олександр Закриничний, правозахисник

Світовий досвід показує, що високі показники народжуваності характерні для країн з короткою тривалістю життя, низьким соціальним статусом жінок, низьким рівнем освіти, тощо. Найвищі коефіцієнти народжуваності мають такі країни, як Сомалі, Нігер, Малі, Уганда. А серед країн колишнього СРСР – Таджикистан.

В Україні цей коефіцієнт навіть вищий ніж в Сінгапурі, Японії чи Німеччині. Програми фінансового стимулювання народжуваності запроваджувалися в багатьох країнах світу, але їх результатом стало лише те, що в родинах стали народжувати дітей на кілька років раніше, а загальна народжуваність за кілька років не змінилася.

Варто визнати, що рівень народжуваності є наслідком багатьох суспільних чинників, і його зменшення є неминучим наслідком економічного та соціального прогресу. Тому не можна вважати коефіцієнт народжуваності ані показником здоров’я населення, ані ефективності системи охорони здоров’я. Проте для зростання тривалості життя однієї лише медицини замало, потрібні заходи на рівні всього суспільства. Вони були успішно реалізовані в багатьох розвинутих країнах, але залишалися поза увагою в Україні, що призвело до досить сумних наслідків.

Я вважаю, що для того, щоб в Україні прагнули заводити дітей, з боку держави одних соціальних виплат недостатньо. Як показала практика, соціальні допомоги після народженню дітей спонукають до народження дітей у малозабезпечених сім’ях, які розраховують на таку грошову допомогу. Щоб урівноважити народжуваність і смертність, повинні запроваджуватися більш системні підходи – це розвиток економіки, соціальних стандартів, життя населення в цілому. І коли громадяни починають бачити розвиток країни і свого індивідуального економічного зростання, формується ось та впевненість. Я сподіваюся, що якщо розпочати ці зміни, то через десять-двадцять років результат вже буде помітним.

Крім матеріальної складової на народжуваність впливає зміна суспільних цінностей та поглядів на життя. Сім’я та діти, безперечно, залишаються важливими, але все вищі сходинки займають кар’єра, бажання реалізуватися та прожити повне життя собі в насолоду. Іноді все це витісняє невпевненість в завтрашньому дні, нездоровий спосіб життя, звичайна необачність і нехтування власним життям. Якщо не зробити правильних кроків, чисельність населення України буде скорочуватись і надалі.

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук, незалежний експерт

Вчені вже давно з’ясували, що народжуваність в країні залежить від стану її економіки. Навіть війна не завдає такої шкоди демографії, як економічна криза. У цей час народжуваність падає, оскільки люди втрачають роботу, бізнес, скорочуються їх доходи, витрачаються заощадження. Люди не впевнені в своєму майбутньому і не знають чи зможуть прогодувати своїх дітей.

В Україні економічна криза триває вже 30 років. З колись розвинутої промислової країни, Україна перетворилася на відсталу аграрну. Значна частина населення не пов’язує свого майбутнього з країною. Люди масово виїздять на заробітки за кордон, руйнуються сім’ї, діти залишаються без батьківського догляду. Лише вихід України з економічної кризи та повернення її на шлях сталого розвитку дозволить подолати демографічну кризу. Інші заходи можуть лише тимчасово трохи збільшити народжуваність.

Серед стимулюючих заходів в Україні застосовується виплата при народженні дитини, яка в 2020 р. становила 41280 грн. Ця сума не змінювалася з 2014 р., хоча гривня за цей період знецінилася більш як в 2 рази. Також в 2014 р. була скасована доплата при народженні 2-ї та 3-ї дитини. Крім того, в 2014 р. були обмежені виплати матерям по догляду за дитиною, допомога матерям-одиначкам та інші соціальні виплати. Все це негативно вплинуло на стан народжуваності.

Ганебним явищем в Україні залишається вимагання лікарями грошей при народженні дитини. Якщо ви хочете, щоб пологи пройшли без проблем, а жінка та дитина знаходилися в більш-менш пристойних умовах, ви будете змушені заплатити  лікарю хабар, або в різні напівлегальні фонди кругленьку суму. Так в Києві за народження дитини доведеться сплатити 1000, а то й більше доларів. Такі побори стримують сім’ї від народження дітей. Влада має покласти цьому край і забезпечити повністю безкоштовні пологи.

Великою перепоною для народження дітей є і житлові умови. Багато молодих сімей не мають власного житла. Нерідко вони змушені жити зі своїми батьками. Тому для дітей просто немає місця.

В Україні діють програми сприяння молодіжному житловому будівництву. Зокрема, для певних категорій громадян держава оплачує від 30 % до 50 % вартості житла. Проте, ці програми дуже обмежені і досить мало молодих людей може придбати таким чином квартиру. А в 2020 р. через кризу кошти в Держбюджеті для придбання молодіжного житла взагалі не були передбачені. Владі слід розширити програми молодіжного житлового будівництво. Також потрібно запровадити програму пільгового кредитування на придбання житла.

Великою проблемою у великих містах є відсутність необхідних місць в дитячих садочках. Влада в деяких містах передала муніципальні садки приватним структурам, які встановили величезну плату за перебування там дитини. В Києві плата за дитячий садочок подекуди є вищою від навчання у престижному університеті. Багато молодих батьків не можуть влаштувати дитину в садочок, а залишити її ні з ким. Потрібно повернути дитячі садки територіальним громадам та запровадити програму будівництва нових садків. Плата за перебування там дитини має бути суттєво знижена.

Наталя Толуб