Спец операції та агентура російського впливу в Україні

Агентура впливу належить до найбільш ефективних і найбільш складних для виявлення способів впливу на противника. У своєму середовищі та у суспільстві агент впливу сприймається як лояльний громадянин. Той факт, що його погляди, які він висловлює у приватному житті або публічно, інколи збігаються з політичною лінією та пропагандистськими зусиллями іноземної держави, зазвичай оцінюється як випадковість. Натомість шкода, заподіяна агентом впливу, може бути значною, особливо якщо він є високопосадовцем чи визнаним авторитетом. Експертна група видання «Російський спрут у дії: кейс «Україна»  розповідає про спец операції та агентуру російського впливу в Україні.

Завдяки буремним подіям початку російсько-української війни та повній зміні керівництва у секторі національної безпеки та оборони ми можемо зробити хоча й оціночні, але зовсім не безпідставні висновки щодо високої ймовірності широкого залучення російських агентів впливу до вищого державного керівництва. А також доведення України до неспроможності чинити опір агресії.

Операції з використанням агентури впливу належать до заходів стратегічного рівня і розраховані на роки або навіть десятиліття, оскільки формування колективної свідомості суспільства іноді потребує вимирання цілого покоління. Це відсилає нас до трьох російських спецоперацій стратегічного рівня — «Позаблоковість»,  «Федералізація»  та  «Народовладдя».

Спецоперація  «Позаблоковість» увінчалась успіхом 2010 року за президентства Віктора Януковича, коли був прийнятий закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики, яким було проголошено та закріплено позаблоковість України. На основі цього були зроблені кроки, спрямовані на руйнацію оборонного потенціалу України, дезорганізацію ЗСУ та сектору національної безпеки.

Ще задовго до початку російсько-української війни в Україні формувалося уявлення про росіян як про «братній народ», війна з яким по суті неможлива, насамперед, через спільні цінності й особливі відносини. Історично склалося так, що і в арміях обох держав служили офіцери, які свого часу спільно навчалися в тих самих військових навчальних закладах, були друзями і навіть родичами. Серед особового складу Збройних сил України на початку силової стадії розвитку конфлікту також не було психологічної готовності застосовувати зброю. Усвідомлення, що російська армія є ворожою армією, яка знищує українців, прийшло лише після прямих обстрілів місць дислокації частин ЗСУ з території РФ улітку 2014 року. Тож констатуємо, що російські агенти впливу у цій справі досягли свого результату.

Також втеча керівників оборонного та безпекового секторів часів Януковича до Росії фактично демаскує і їхню попередню діяльність як прямої агентури російських спецслужб, і саму Росію. Частково інформацію про їхню діяльність було оприлюднено під час судового процесу проти колишнього президента Віктора Януковича, якого було заочно засуджено за державну зраду.

Російські агенти, як повідомлялося у ЗМІ,  фігурують і у кримінальній справі щодо розстрілів на Майдані як підозрювані. Адже розстріли на Майдані у лютому 2014 року стали операцією ФСБ із подальшої хаотизації України з метою відволікти увагу влади і суспільства від початку операції з окупації Криму та Севастополя. Наприклад, у квітні 2020 року СБУ затримала колишнього керівника Центру спеціальних операцій «А» СБУ генерал-майора СБУ В. Шайтанова. Його прізвище  фігурувало у двох епізодах у Києві — підпал Будинку профспілок і розстріли на Майдані 20 лютого 2014 року. Шайтанов виявився  агентом  ФСБ РФ  на  псевдо  «Бобиль», його куратором  був  полковник  ФСБ  Ігор  Єгоров.

Сукупність  і  рівень  державних  посад,  які  обіймали  наведені  вище  особи,  дозволяють зробити висновок, що Росія, готуючи агресію проти України, створила близьку до критичної масу як прямої агентури, так і агентури впливу, діяльність  якої  спричинила  тимчасовий  параліч  влади.  Проте  виявилася недостатньою  для  упокорення  України,  а  лише  до  захоплення  частини  її території — Автономної Республіки Крим, Севастополя, частини районів Донеччини та Луганщини.

Авторська група видання «Російський спрут у дії: кейс «Україна» під керівництвом Михайла Гончара. На основі досліджень експертної групи під егідою Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродженння». На фото – ілюстрація до видання.