Розшифровка таємної пошти помічника Путіна, або як провалилася Новоросія

Тетяна Попова, експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека» вивчила дамп (резервну копію бази) підлеглого Суркова – колишнього помічника президента РФ. А саме 10 гігабайт пошти листування Бориса Рапопорта. Цікаві повідомлення датуються 2013-2014 роками і стосуються подій, чиновників та бізнесменів в Україні.

Листування показало не тільки приховані стратегії та плани щодо України, але й те, що росіяни до кінця 2014 року активізувалися в Болгарії, Польщі, Сербії та Німеччині. Щоб з цих країн впливати на Україну.

 Недовіра Януковичу

Восени 2013 року департамент Рапопорта тільки починає заглиблюватися в ситуацію в Україні, ще до того, як Янукович відмовився підписувати євроасоціацію у Вільнюсі. У Росії в цей момент аналізують і готуються до двох варіантів розвитку подій – до підписання або непідписання євроасоціації.

Судячи з листів, Януковичу в Росії не довіряють, більше того, навіть в той момент, коли він відмовився підписувати євроасоціацію, там так само залишалися впевнені, що він їх врешті-решт кине. Що це тільки спроба поторгуватися, але зрештою він підпише угоду.

Після початку Євромайдану, у Рапопорта починають більш детально аналізувати Україну, не тільки з точки зору медіа-простору, але також і за персоналіями. Тобто дивляться на політиків і тих, хто займає офіційні пости. Детальні оперативки по них з’являються поштою. Потім починають глибше аналізувати бізнес.

Досить цікавим є те, що в Росії дивляться також детально на наявність конфліктів, як внутрішньоукраїнських, так і зовнішніх. Наприклад, по волоським горіхам з Туреччиною, цигарках з Вірменією, внутрішні Януковича з Тимошенко, також аналізуються і конфлікти у бізнесі. Тобто детально вивчаються всі конфлікти, судячи з усього для того, щоб при необхідності на них грати. На сьогодні вже опублікували листування з українським політиком Олександром Грановським, який дійсно пропонував Рапопорту кілька проектів і співпрацю.

 Всіх скупити

Також у пошті багато інформаційних проектів – від роботи на місцях з агітаторами, з лідерами думок, до покупки PR-матеріалів у ЗМІ. І на це виділялися і підозрюю, що виділяються, чималі бюджети. Крім того, були пропозиції щодо створення інформаційного телеканалу «Новости» (нагадаю, що один з холдингів належить людям, пов’язаним з Росією, у нас називається «Новости»). Були й інші кроки в публічному та непублічному секторі про те, як залучити Україну до Митного союзу. Тобто розгорнути від євроінтеграції в інтеграцію з Росією. Для цього замовляються щоденні дослідження медіапростору та соцмереж.

 Крим: аналіз та відпрацювання за бізнесами, інтересами, конфліктами, членами родин політиків та підприємців

Щодо Криму в листуванні мінімум файлів 20 про те, які є основні бізнеси і бізнесмени в Криму, склад їхніх сімей, чим вони займаються, через кого на них можна тиснути. А також які цікаві інвестиційні проекти в Криму і скільки приблизно коштують. У листуванні не приховують, що збираються Крим скупити і таким чином отримати контроль над півостровом.

Ще детально опрацьовується прикордонне партнерство майже з усіма областями України, які знаходяться вздовж кордону з Росією. У Рапопорта  глибоко аналізують який там є бізнес, яким українцям належить бізнес в Росії, яким росіянам  в Україні. Крім того, через які ЗМІ, журналістів і лідерів думок можна впливати на наші території. Це з’являється все в детальному опрацюванні на початку 2014 року.

До кінця січня 2014 вступають у чисельне листування знову-таки з Грановським, у якого Рапопорт був на семінарі в кінці 2013, і відповідно Грановський дає свої рекомендації відносно ЗМІ, інформаційної та політичної роботи з партіями і політиками.

Після цього на початку лютого Рапопорт запрошує дані про заходи та фінансування від фонду «Русский мир», заходи російських центрів, друк російських книг. Запитує про бюджети, які можна виділити для України із загального всеросійського друку на друк окремих матеріалів для України.

Є і велике повідомлення від Конотопова (редакція не знайшла про нього  жодного згадування у відкритих джерелах)  про інформаційно-психологічні операції в Україні, яким чином їх можна робити, які алгоритми. Були детально прописані стратегічні дії проекту, які є засоби, чого потрібно досягти.

З цілей, наприклад, там вказано: «Довгострокові цілі на півтора року – це здійснення населенням України цілісно-орієнтованого стратегічного вибору на користь євразійської інтеграції. Забезпечення сталого функціонування суспільно-політичних інститутів. Входження у владу євразійських орієнтованих еліт, які будуть реалізовувати такий вибір нації».

У короткостроковій перспективі планувалося: «Забезпечення нейтралізації деструктивних інформаційних впливів, консолідацій євразійських орієнтованих еліт, мобілізація лідерів думок, задля формування в масовій свідомості громадян стійкого позитивного образу Росії і ЄврАзЕС».

 Помилка з Януковичем

Ось такі плани були на Україну. До речі, коли вже наближалося закінчення Майдану в 12-х числах лютого, писали заяву нібито Кримських Рад (проти Майдану), насправді все готувалося в Кремлі. Там детально робили аналіз соцмереж (зрозуміли, що багато комунікацій по Майдану проходить через них).

Після того, як уже переміг Майдан, а Янукович втік, в Росії почали вже розпалювати ситуацію в регіонах Півдня та Сходу України. Наприклад, в пошті є заява Антимайдану в Одесі, написана і узгоджена з Кремлем.

Також є лист про Януковича від Фролова Рапопорту, де він пише: «Янукович зараз в Москві, пора його мобілізувати релігійно. Зустріти з Патріархом, дати йому духовника, щоб ніякі західники на нього більше не впливали… Це терміново потрібно, поки Януковича знову хто-небудь не відпрацював».

Вважалося, що Рада призначила президента Турчинова, щоб він потім віддав пост Тимошенко після виборів (вони були впевнені, що Тимошенко переможе). Під час Майдану жодних перемовин з терористами, нацистами, вбивцями, погромниками, учасниками і замовниками держперевороту, злочинців під суд тощо.

Що має робити Янукович? Дати наказ військам МВС взяти під контроль ключові об’єкти, дати наказ про створення Народної гвардії на основі патріотичного українського фронту. А також заявити, що рішення Верховної Ради є незаконними, «тому що ряд депутатів змушені голосувати під загрозою фізичної розправи» тощо.

Зрозумівши, що це не вдасться зробити, у Рапопорта почали аналізувати партії, була пропозиція про те, що потрібно створювати нові ліві партії. Пропонували – «Ліва позиція», «Боротьба», «Союз лівих сил», або взагалі сталіністські проросійські партії.

Особисто Рапопорт писав, що колишній «Беркут» потрібно терміново працевлаштувати, щоб «люди були впевнені, що їх не забули». Крім цього 26.02 Рапопорт надсилає лист сам собі (мабуть для відправки потім комусь ще): «На мій погляд зараз частково окрім нашої волі настав дуже важливий момент боротьби за Україну в цілому. Ні в якому разі не можна просто злити тих всіх людей, які намагаються якось діяти в нашу користь, нехай навіть і невпевнено. Зрозуміло, що олігархи домовилися, зрозуміло, що і Захід, і є наші з ним стосунки, ще більш зрозуміло і очевидно, що прояв нерішучості і слабкості дасть спалах в нинішніх умовах і довгостроковий негативний ефект».

Після цього робився вже аналіз Кабміну Яценюка, постмайданного уряду. Крім того, почали розпалювати протести у березні 2014 по українським регіонам. Говорили навіть про те, що можливо варто блокуватися з Тимошенко, були дуже проти ОБСЄ і Женевських угод в квітні. Почали думати після цього про окупацію Південного Сходу. Для цього збирали дані, де у них які «народні мери», «губернатори», інфоактив. Підбирали «земляцтво», тобто людей з Росії, яких вони могли б відправити сюди або через яких впливати на Україну.

 Фінансування «Русской весны» через наближених Кремлю бізнесменів

Є за 07.05 лист, де викладено досить цікавий список людей. Частково зараз ці люди в Україні і вони відомі. Частково у них російське громадянство і вони знаходяться в Росії.

Наприклад, в цьому списку є Малофєєв Костянтин – заступник голови «Всемирного русского народного собора» чи Шишкін Олександр – член Ради Федерації. Можливо через них збиралися впливати на українську політику чи бізнес: скуповувати активи, фінансувати акції «Русского мира». Про деяких з них відомо, що вони цим і займалися. Як вже зазначалося, у Рапопорта, аналізували земляцтво, піднімали особисті справи всіх ЛДНровців.

У свою чергу, по Антюфеєву (якщо ви пам’ятаєте, був такий свого часу в «ДНР» перший заступник Ради Міністрів) був досить цікавий момент: для нього ДНР – це була робота, і насправді в цей час він офіційно був оформлений в іншому місці. По Ірині Бережній також є імейл: «Бережна – це моя людина».

Ну і йшов постійний розрахунок грошей, запити на бюджети, кошториси на мітинги, роботу зі ЗМІ.  Ще окремим бюджетуванням була робота адвокатів, внесення застав з витягування з в’язниць своїх «тітушек», організаторів мітингів.

Дуже багато листів звернень надіслано про те, що командири ЛДНР крали та грабували. Зокрема, по Павлу Дремову (командир в ЛДНР) є звернення як він обкрадав людей в ЛДНР.

Також у Суркова писали тексти і звернення під круглі столи Царьова і земляцтва, Союз Народних Республік. Досить багато оперативок є по Харкову, Одесі, Херсону навіть Дніпру і Миколаєву.

 Остання ідея в дампі – відокремлення Галичини та використання конфлікту Порошенко з Коломойським 

12.12.2014 Рапопорт написав статтю-пост про звільнення. До цього був в кінці листопада один з останніх матеріалів, де йшлося про відокремлювання Галичини і використовування протистояння Коломойського та центральної влади. Це остання їхня ідея щодо України в дампі.

Ще з цікаво – росіяни до кінця 2014 року почали працювати в Болгарії, Польщі, Сербії, Німеччині. Тобто активізувалися закордоном, щоб через інші країни бити по Україні.

Це були останні листи на українську тему в дампі. Після звільнення Рапопорт перейшов у приватний бізнес.

В 2019 Рапопорт знову повернувся і почав працювати на російський уряд. Ніби зараз він не займається Україною, але можна сказати впевнено, хоч ідею «Новоросії» було поховано, робота росіян по Україні не припиняється.