27 лютого у Білорусі має відбутися референдум щодо впровадження нової конституції країни. Офіційний Мінськ позиціонує “перезапуск” основного закону як мирний шлях розв’язання кризи, що охопила країну після президентських виборів 2020-го. Схвально ставиться до цього кроку й Москва. Втім наївно думати, що конституційна реформа Лукашенка лібералізує диктаторський режим чи дасть шанси політичній опозиції. Логіка Мінська багато в чому нагадує російське “обнулення”, яке легітимізувало перебування Владіміра Путіна при владі до 2036-го року. Окрім політичної “пластичної хірургії” проєкт нової конституції Білорусі прикметний тим, що не містить статей про без’ядерний статус країни(у чинній конституції це чітко зафіксовано). І це не випадковість чи недогляд розробників. Про можливість розміщення російської ядерної зброї у Білорусі минулого року говорив сам Лукашенко, мовляв, це можливо у разі, якщо НАТО пересуватиме ракети з Німеччини на схід. Згодом цю тезу підтвердив білоруський міністр закордонних справ Володмиир Макей.
Білоруський диктатор схильний до різного роду епатажних заяв, але в даному випадку, схоже, йдеться про цілком ймовірний сценарій. Підтвердження цим намірам можна знайти щонайменше у трьох аргументах. Перший – вже згадані зміни до конституції. Другий – на Заході, зокрема в США, таку ймовірність оцінюють цілком серйозно. Про можливість розміщення російської ядерної зброї у Білорусі говорять в американському Держдепі. Лукашенко дозволив собі роздратовану репліку такого змісту: “Приїхали до наших дипломатів у Нью-Йорку і погрожують нам: та якщо ви дозволите Путіну та Росії, дозволите це, то ми введемо санкції. Якщо ви ядерну зброю повернете до Білорусі, буде те й це. Розумієте, менторський якийсь тон щодо Білорусі». Третій аргумент – поведінка самої Росії: останнім часом Москва намагається погрожувати можливим розміщенням ядерних ракет на Кубі чи Венесуелі. Це, зрозуміло, програма максимум, якою Кремль може лякати Захід, а програмою мінімум буде створення баз зі зброєю масового знищення на білоруських теренах.
В українському МЗС теж оцінили таку загрозу. “Якщо Білорусь розмістить на своїй території ядерну зброю, то ця ядерна зброя стоятиме впритул до кордону ЄС, впритул до кордону країн НАТО. Це вже буде доказом того, про що ми весь цей час говорили, що потрібно діяти, аби запобігти таким сценаріям. І якби нас почули ще тоді, у 2014 році, то, можливо, ми зараз не мали би такої ситуації в Білорусі, не мали би прискореного створення, прискорення інтеграції в союзній державі і не мали би перспективи розміщення ядерної зброї на території Білорусі. Ще раз підкреслюю, зрештою, це рішення буде ухвалюватися між Росією і Білоруссю. Але правда полягатиме в тому, що Захід вже не матиме важелів на те, щоб змінити цю позицію, змінити цю ситуацію», – сказав очільник українського МЗС в інтерв’ю Радіо «Свобода».
Для країн НАТО поява російської ядерної зброї стане ще однією ознакою повернення до часів холодної війни і гонки озброєнь. Дія Москви передбачає протидію Північноатлантичного альянсу: перелаштування системи протиракетної оборони, перегляд балансу сил у регіоні. Це очікувано загострить дискусії всередині самого НАТО щодо витрат на оборону. До певної міри це посилить і значущість України як плацдарму для стримування Росії. Москва ж, якщо створить прецедент у Білорусі, матиме інструмент для відновлення СРСР. Тридцять років тому відмова від ядерного статусу була передумовою визнання незалежності радянських республік. Сьогодні створення російських ракетних баз може стати чинником цілковитого повернення країн в орбіту Москви. Лояльна диктатура – не такий надійний інструмент, як ядерний арсенал. Якщо в Білорусі буде російська ядерна зброя, то прізвище президента цієї країни – питання другорядне, держава гарантовано залишатиметься під протекторатом Кремля. Згодом ракети можуть розмістити у Вірменії чи Казахстані, і таким чином Москва окреслить кордони СРСР 2.0. Аргументи ця цього знайдуться: захист від наступу Азербайджану чи міжнародного тероризму.
Ядерна зброя у Білорусі може навіть стати предметом торгів навколо скупчення російських військ біля українського кордону: Москва може їх відвести вглиб країни, але при цьому розмістити ракети в Білорусі. Таке зло «продаватимуть» Заходу як менше порівняно з повноцінним вторгненням до України.
Степан Назаренко