Російська журналістка: «У моїй смерті прошу винити Російську Федерацію»

У Нижньому Новгороді наклала на себе руки творець і головний редактор незалежного інтернет-видання KozaPress Ірина Славіна. Вдень 2 жовтня вона підпалила себе біля будівлі обласного управління МВС. Напередодні у журналістки пройшов обшук. Перед самогубством Славіна написала у Фейсбуці: «У моїй смерті прошу винити Російську Федерацію».

Путінський Кремль продовжує свої криваві жнива. Зараз путінська пропаганда наперебій буде верещати про психічну неврівноваженість журналістки, про якісь особисті проблеми, можливо про те, що то був вибуховий пристрій, який спрацював дочасно і не так як планувала «терористка»… Буде дуже багато офіційного бруду. Бо Кремль нізащо не признає свою вину у загибелі молодої жінки. А ця вина беззаперечна.

Останній допис Ірини може стати смертним вироком цинічній владі. Бо це є справедливе звинувачення від людини, яка дуже болісно реагувала на несправедливість. У неї було інстинктивне відчуття правди як якогось фундаменту світу. І її просто вбивала ця невідповідність між правдою, яка повинна бути, і тим, що є насправді і з чим вона постійно стикалася.

Зараз будуть багато чого говорити – що це слабкий вчинок… Те, що вона зробила – жахливо, але це не слабкий вчинок. Це, мабуть, був крик відчаю, щоб висловити протест проти жаху, який твориться. Адже останні декілька років Ірина Славіна постійно знаходилась під пресингом влади за свою незаангажовану журналістську позицію, яку вона постійно відстоювала.

Ірині Славіній було 47 років. За освітою вона філолог і кілька років працювала вчителем російської мови та літератури. У 2003 році Ірина прийшла в журналістику, і відразу – в головну газету регіону «Нижегородську правду». Тиск цензури, який посилювався з роками, не влаштовував журналістку з ліберальними поглядами. Спочатку не надрукували кілька матеріалів, потім попросили скоротити активність в соцмережах. Ірину обурювало, що журналісти змушені працювати за вказівкою засновника (регіонального уряду), що суперечить закону. Одне із завдань зверху, в яких описувалося як треба підносити події, вона опублікувала на форумі NN.RU. Вибухнув скандал, покарання не змусило себе чекати, і її звільнили. Це стало одним із приводів задуматися про власний незалежний ЗМІ. У 2015 році вона оголосила про створення порталу KozaPress, де засновниками стали пересічні нижегородці.

Тиск і переслідування

Ірина Славіна була відома в Нижньому Новгороді своїми опозиційними поглядами, неодноразово потрапляла в поле зору поліції і Центру протидії екстремізму (ЦПЕ). У червні нинішнього року її звинуватили в розповсюдженні «фейкових» новин про коронавірус. Правоохоронним органам не сподобалася замітка за 24 березня «Перший випадок зараження на коронавірус виявлено в Кстово». У ній повідомлялося, що в місті Кстово захворів один з керівників Академії самбо, який продовжував контактувати з десятками людей, у тому числі з відвідувачами школи, знаючи, що він заражений. Суд оштрафував журналістку на 65 тисяч рублів (23639 грн – від ред.).

«Поки мені хочеться просто померти. Тому що ч.9 ст. 13.15 КоАП РФ, мені інкримінована. Вона написана, щоб вбивати журналістів і ЗМІ. Фінансово. Але душевний біль від несправедливості такий сильний, що тяжко вже і фізично», – написала тоді Славіна у Фейсбуці.

У жовтні минулого року ЦЕП порушив проти Ірини Славіної справу за пост в Facebook з приводу меморіальної дошки на будинку в Шахунья, присвяченій Сталіну.

«Після того, як в нижегородській Шахун’ї на будинку повісили морду Сталіна, пропонується перейменувати населений пункт в Ша *** ню», – написала журналістка. Їй інкримінували поширення інформації, яка ображає людську гідність, суспільну мораль та висловлює явну неповагу до суспільства. Суд оштрафував Ірину на 70 тисяч рублів (25 458 грн – від ред.).

У березні минулого року журналістку затримали за прогулянку по Великій Покровській вулиці з портретом Бориса Нємцова в руках. Її звинуватили в організації незаконного ходи, і Ірина провела в камері відділення поліції № 5 кілька годин. Суд оштрафував Славіну на 20 тисяч рублів (7270 грн. – від ред.). До речі, один зі свідків звинувачення навіть не впізнав журналістку в залі суду.

1 жовтня в квартирі, де жила Ірина з чоловіком і дочкою, пройшов обшук. Їй не дозволили зв’язатися з адвокатом, чоловікові не дозволили повідомити дочці, що він не зможе зустріти її на вокзалі з поїзда, не дали навіть погуляти з собакою.

«Сьогодні о 6:00 в мою квартиру з бензорізом і фомкой увійшли 12 осіб: співробітники СКР, поліції, поняті. Двері відчинив чоловік. Я, будучи голою, одягалася вже під наглядом незнайомої мені дами. Проводили обшук. Адвокату подзвонити не дали. Шукали брошури, листівки, рахунки «Відкритої Росії», можливо, ікону з ликом Михайла Ходорковського. Нічого цього у мене немає. Але забрали, що знайшли – всі флешки, мій ноутбук, ноутбук дочки, комп’ютер, телефони – не тільки мій, а й чоловіка, – купу блокнотів, на яких я писала під час прес-конференцій. Я залишилася без засобів виробництва. Зі мною все добре. Але дуже настраждався Май (собака – від ред.). Його до 10:30 не давали вивести на вулицю».

Такий допис журналістка залишила 1 жовтня на свої й сторінці у ФБ. Безумовно, ця подія стала останньою краплиною, яка не залишила жінці ніяких шансів на перемогу у боротьбі проти несправедливості та беззаконня Кремля, якій вона присвятила своє життя журналіста.

Вбивство Кремля

Символічно, що вбивство Славіної, а в тому, що це є доведення до самогубства, тобто, по суті, справжнє вбивство ні в кого із колег по цеху – журналістів, немає ніяких сумнівів, сталося напередодні 14 річниці вбивства Анни Політковської, оглядача «Нової газети», яка була вбита у Москві 7 жовтня 2006 року.

Колишній підполковник радянської і російської держбезпеки Олександр Литвиненко, який товаришував з Політковської, на своїй останній прес-конференції стверджував, що замовником вбивства був  Путін. Через 12 днів після цієї заяви Литвиненко був отруєний. На думку британського уряду, усунення Литвиненка було доручено ФСБ В. Путіним. Литвиненко також стверджував, що Путін особисто передавав загрози Політковській через російського політика Ірину Хакамаду.

Так, вчинок Ірини Славіної – це не самогубство слабкої жінки. А чергове вбивство владою Кремля незгодної з політикою «беззаконня та тотальної брехні» людини. Журналіста.

Головний редактор «Ехо Москви» Алєксєй Венедиктов вже направив на ім’я генпрокурора Росії відкритого листа, де попросив провести перевірку в зв’язку з самогубством Ірини Славіної і розглянути можливість порушення кримінальної справи про доведення до самогубства.

У Росії регулярно відбуваються отруєння опозиціонерів і незалежних журналістів. Їх майже ніколи не розслідують. Кремль будь-якими засобами готовий захищати свої «здобутки» і Путін ніколи не наважиться на Справжню Правду. Скільки ще потрібно смертей, щоб Росія нарешті зрозуміла, що шлях агресії, вбивств, цинізму, який обрала влада Кремля – веде у прірву! І Росія підійшла до свого смертельного краю вже дуже близько!

Юрій Федоренко, аналітик, експерт з питань суспільної комунікації.