Рік всеохопного премир’я. Війна змінила характер

У своїй недавній заяві Спеціальна представниця чинного голови ОБСЄ в Україні у Тристронній контактній групі(ТКГ) Гайді Грау відзначила, «доводиться констатувати, що ситуація(на Донасі – Ред) з безпекою в останні місяці продовжує погіршуватись: зона навколо ділянки розведення сил  і засобів поблизу Золотого перетворюється на гарячу точку. Окрім того, спеціальна моніторингова місія продовжує фіксувати використання важких озброєнь». Ці слова є своєрідним підсумком всеохопного перемир’я, оголошеного 27 липня 2020 року. Де-юре воно діє й сьогодні. Якщо в перші місяці після оголошення припинення вогню міжнародні спостерігачі висловлювали стриманий оптимізм щодо деескалації на Донбасі, то нинішній стан справ не дає підстав для позитивних прогнозів.

Негативну динаміку можна помітити у втратах Збройних сил України. 2020-го року на фронті загинули 49 українських вояків, з них четверо – за майже моменту оголошення всеохопного перемир’я. За період з липня 2020 по липень 2021 втрати ЗСУ становлять 45 загиблих. Штаб ООС кожного дня повідомляє про порушення вогню з боку бойовиків, нерідкими є й повідомлення про застосування збройними формування «ЛНР»-«ДНР» озброєнь, які заборонені Мінськими угодами.

Після битви за Дебальцеве в січні-лютому 2015-го війна на Донбасі перейшла у фазу, яку за аналогією із Першою світовою називають «позиційною», коли лінія фронту залишається практично незмінною. Однак і в період 2015-2020 року мали місце кілька серйозних загострень під Мар’їнкою, на Світлодарській дузі та інших неспокійних ділянках. Подекуди українські війська просувалися вперед і брали під контроль населені пункти і так званій сірій зоні. Після оголошеного перемир’я 27 липня минулого року такі операції стали неможливими. Якщо інтенсивність артилерійських обстрілів зменшилася, то активнішою стала діяльність снайперів та розвідувально-диверсійних груп(ДРГ), посилилась роль безпілотників.

Найбільш гострим моментом стала весна цього року, коли Росія під виглядом навчань накопичила біля українських кордонів 100-тисячне військове угруповання. На тлі цього бойовики посилили обстріли і діяльність ДРГ. Втім це виявилося актом демонстрації сили без серйозних оперативно-тактичних наслідків.

Рік перемир’я Росія і підконтрольні їй угруповання використали для детального вивчення української оброни(діяльність ДРГ), деморалізації українських військ(постійний снайперський вогонь), відпрацювання повномасштабного вторгнення(навчання біля українських кордонів) та підготовці резерву(з квітня цього року в «ЛНР» та «ДНР» вперше час існування самопроголошених республік було оголошено призов до «війська»).  Своєрідним «закріпленням» Росії на території окупованого Донбасу має стати проведення у вересні цього року виборів до Держдуми РФ на теренах «ЛНР» та «ДНР». Видача 700 тисяч російських паспортів мешканця ОРДЛО – яскраве свідчення того, що Москва не збирається поступатись на Донбасі.

Українські військові окрім власне стримування ворога на фронті за цей час провели кілька масштабних маневрів, серед яких такі як «Сі Бриз 2021», Rapid Trident, «Три мечі», в ході яких відпрацьовувалась взаємодія з військами країн НАТО. Асиметричною відповіддю на розгортання великих контингентів військ РФ на українських кордонах стало ухвалення Верховною Радою закону «Про основу національної оборони», який регламентує розгортання загонів теороборони, а в разі потреби і партизанського руху на випадок прямої агресії ю боку Росії.

Перемир’я мало стати продуктивним періодом у роботі Тристоронньої контактної групи. Однак через хронічне непорозуміння сторін: Росія наполягає на прямому діалозі Києва із сепаратистами, що для України є очевидно неприйнятним, – переговори відчутних результатів не дають. Прогрес відсутній як і в питаннях припинення вогню, так і щодо обміну полоненими. За рік перемир’я не відбулося жодного такого обміну, далі верифікації списків в’язнів справа не рухається.

Не став останній рік і приводом для дипломатичних зрушень. Показово, що всеохопне перемир’я не послужило приводом для зустрічі у нормандському форматі. Кремль же окрім розгортання військ і подальшої інтеграції окупованого Донбасу до своєї сфери впливу, продовжує інформаційно-психологічні операції. Остання з таких – заява заступника голови адміністрації президента РФ Дмитра Козака про те, що Росія готова захищати народ Донбасу від «геноциду». Відтак можна констатувати, що ініційоване Києвом перемир’я не зробило поступливішою Москву, та й міжнародних партнерів це не надихнуло на активізацію переговорів.

Степан Назаренко