РФ: підсумки 2021 року. Частина 2

Минулого року російська влада продовжила наступ на права та свободи. Перед виборами у країні підлив масла у вогонь Росстат, який заявив, що пенсіонери Росії стали біднішими ніж раніше. Це йшло у розріз з заявами Путіна про те, що пенсійна реформа тільки поліпшить стан пенсіонерів і ніяким чином не зашкодить їхньому існуванню. Таке «неподобство» призвело до заборони публікацій Росстату протягом передвиборчої кампанії.

За відсутності незалежних кандидатів від знищеної владою опозиції, для Кремля з’явилася реальна загроза посилення КПРФ, як єдиного можливого конкурента.

Прогнозувалася навіть перемога у окремих регіонах кандидатів від КПРФ над кандидатами від провладної партії. Тому, не довго думаючи, за порушення у поданих документах був позбавлений реєстрації один із лідерів КПРФ Павло Грудінін. Можливо ця міра була навіть «наддостатньою», бо за результатами виборів (навіть підтасованих) з’ясувалося, що виборці не захотіли голосувати «за менше зло».

Непередбачуваність результатів змусила Кремль задіяти «новітні» механізми викривлення результатів. Триденне голосування, яке вже було апробоване на поправках до Конституції, надало додаткову можливість масових підтасувань результатів «чесних» виборів. Контролювати перебіг процесу стало практично неможливо. Якщо додати до цього можливості запровадженого електронного голосування, стає зрозумілим, що надій на «чесні та прозорі» взагалі не було. Та й залякане владою кримінальними справами суспільство не сподівалося на порядність та справедливість влади, тому й практично будь яких серйозних акцій спротиву «вкраденим виборам» в Росії не відбулося. «Єдина Росія» «впевнено перемогла», за що Путін особисто подякував голові ЦВК Елі Памфіловій.

Єдиними, хто публічно не погодився з результатами, були представники КПРФ. Зокрема депутат Валерій Рашкін «виводив» у центр Москви прихильників, але вже у жовтні, після відвертої «лосиної підстави» в лісі під Саратовом, його було позбавлено депутатської недоторканості.

Влада Кремля залишилася «при своїх» – при владі. Наприкінці року було сподівання на хоч якесь збереження справедливості. Щорічну Премію Миру від Нобелевського комітету суспільство пророкувало або Алєксєю Навальному або Марії Колесниковій, що надало б певну «недоторканість» цим борцям за свободу та справедливість. Але й тут, на радість Путіна, Європа пішла на компроміс. Премію отримав головний редактор «Нової газети» Дмитро Муратов. Безумовно, премію він заслужив, «Нова газета» намагається відверто вказувати владі на її негаразди, помилки та, навіть, злочини. Але компроміс – то таки компроміс. Муратов – не Навальний.

Репресивна машина

В останні місяці року влада продовжила наступ на права та свободи, заборонивши діяльність найстарішого російського правозахисного та просвітницького центру «Меморіал». Тепер політв’язні Росії залишилися напризволяще з репресивною машиною Кремля. Центр, до створення якого у свій час долучився академік Сахаров, був визнаний таким, що «виправдовує тероризм та несе депресію російському суспільству». Лише 3 роки тому Путін власноруч відкривав меморіал жертвам політичних репресій на проспекті Академіка Сахарова в Москві та «штовхав» проникливу промову про те, як важливо «пам’ятати про жертви репресій». «Кожному могли бути пред’явлені надумані та абсолютно абсурдні звинувачення», – говорив тоді Путін. Але то було три роки тому. Тепер, у сучасній путінській Росії ці слова стали «наказом до дії» для силових структур Кремля.

За «Меморіалом» послідував ОВД-інфо, який надавав допомогу політв’язням. Ця організація теж опинилася по за законом…

Це далеко не повний перелік прикладів руйнації принципів демократії та соціальної справедливості, якими так наповнений був минулий 2021 рік для Росії. Він вийшов досить похмурим. Коронавірус нікуди не дівся, люди бідніли, чиновники «жиріли», «скрепи» хиталися, країна ще глибше поринула у кризу. А надії на світле майбутнє не справдились. Неможливо пригадати хоча б щось, що у 2021 році викликало б загальне піднесення простих росіян, російської нації.

Постійний тиск влади, яка весь рік намагалася відібрати у росіян хоча б якісь залишки прав та свобод, нові репресивні закони, використання пандемії для створення величезної інфраструктури для тотального контролю суспільства, розгром громадських опозиційних організацій, «драконівська» цензура в Інтернеті… Все це вже не викликає подив, бо стало цілком звичною ознакою сучасної путінської Росії.

За підсумковими даними дослідження аналітиків Gallup International, рівень щастя у світі поступово зростає. Але до Росії це не стосується: вона опинилася в останній п’ятірці рейтингу. Задоволеність життям у росіян стрімко знижується. Зараз цей показник перебуває на мінімальному рівні протягом останніх 10 років.

Стає цілком зрозуміло, чому головним проханням від росіян до Діда Мороза все частіше за останні роки звучить прохання про милосердя…

Юрій Федоренко, керівник ГО «Агенція розвитку демократії та інформаційних свобод»

Опінія автора не завжди співпадає з позицією редакції