Проєкт «Шарій»

Способи інформаційної війни, яка ведеться проти України, інколи набувають досить екзотичного характеру

16 лютого Служба безпеки України повідомила про підозру блогеру Анатолію Шарію у державній зраді та порушенні рівноправності громадян. “Політичний біженець” Шарій, який знайшов притулок у Європі, фігура широко відома. Російськомовний відеоблог на YouTube, у якому він коментує політичне життя в Україні, має 2,4 мільйони підписників.

Вочевидь, СБУ продовжує боротьбу з ключовими фігурами, які здійснюють інформаційну війну проти України. 2 лютого були введені санкції проти Тараса Козака, соратника Віктора Медведчука і формального власника телеканалів 112, Zik і NewsOne, які, за інформацією спецслужб, фінансувались за кошти, отримані злочинним шляхом, зокрема за рахунок продажу вугілля з окупованих територій Донбасу. Рішенням РНБО мовлення цих каналів, що транслювали відверто прокремлівські месиджі, було зупинено. Анатолій Шарій був постійним гостем програм на телеканалах Медведчука-Козака за допомогою відеозв’язку, так само як його виступи та відеоматеріали регулярно використовували й використовують російські пропагандистські канали.

У заяві СБУ, зокрема, говориться, що Шарій «здійснював протиправну діяльність на шкоду національній безпеці України в інформаційній сфері. Є підстави вважати, що Анатолій Шарій діяв на замовлення іноземних структур… Докази слідства підтверджені низкою експертних досліджень, які встановили, що в інтерв’ю та виступах А. Шарія наявні факти його підривної діяльності проти України. Через соціальні мережі, електронні ЗМІ та російські телевізійні канали він сприяв державним та неурядовим структурам РФ у проведенні спеціальних інформаційних операцій… Метою було – загострення і дестабілізація суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації, розпалювання міжетнічних і міжконфесійних конфліктів».

Анатолій Шарій з’явився на журналістському обрії України як автор жіночих глянцевих журналів. Згодом він перекваліфікувався у розслідувача і вже у цій якості неодноразово потрапляв у всілякі скандали. Судячи з усього, Шарій доволі швидко переконався, що скандал – найкращий спосіб звернути на себе увагу і наростити популярність, тому свідомо почав заробляти скандальну репутацію, яку можна було б згодом монетизувати.

Частина розслідувань у часи Януковича була пов’язана із правопорушеннями у системі МВС України. Один з епізодів журналістської діяльності у 2011 році Анатолій Шарій подав як спробу замаху на себе, що додало журналісту ореол небезпечного борця з системною корупцією. Протистояння з керівництвом МВС дало йому нагоду переїхати до Євросоюзу і просити статусу біженця, який йому врешті у 2012 році надала Литва.

У заяві СБУ йдеться, що робота Шарія з державними та неурядовими структурами Російської Федерації розпочалася саме з 2012 року, коли він перебрався у Європу. Але справжня популярність знайшла Анатолія саме у 2014 році, коли, у травні він започаткував власний канал на YouTube, де став «викривати» українську владу у її протистоянні із сепаратистами та російськими окупантами. Неодноразово його ловили на розповсюдженні фейків і підтримці російської офіційної позиції. Зокрема, Анатолій Шарій намагався довести, що малайзійський пасажирський «боїнг» був збитий 17 липня 2014 року українським ЗРК «Бук».

Вочевидь, не обійшлося без «братньої» допомоги при розкрутці YouTube-каналу Шарія: на початок квітня 2017 року в нього вже мільйон підписників, за два роки ця кількість подвоїлась. Зараз їх 2,4 мільйони. У Фейсбуці Шарія читають 350 тисяч підписників. Згодом у його дописах з’явилась критика Алєксєя Навального, а серед опублікованих документів, наприклад, записи з допитів свідка, який дав свідчення проти Олега Сенцова, на той час політичного бранця Кремля. Отримати такі документи без допомоги російських спецслужб абсолютно неможливо.

Зростання публічної антиукраїнської активності Анатолія Шарія збіглося із суттєвим зростанням добробуту вигнанця. Він перебрався жити на власну віллу в іспанському місті Рода-де-Бара. За даними розслідування проєкту «Слідство.Інфо», її вартість може сягати мільйона євро.

Віртуальну популярність Шарій у 2019 році почав конвертувати у політичний результат. Була створена Партія Шарія, яка взяла участь у парламентських виборах і набрала 2,23 %, а в Донецькій області 5,55 %. Вже у наступному, 2020 році, представники Партії Шарія зайшли у міські ради Харкова, Одеси, Маріуполя і Миколаєва. Тобто можна казати вже не лише про блогера Анатолія Шарія, а й про політика всеукраїнського масштабу.

Безперечно, все це свідчить про успішність політико-пропагандистського проєкту «Анатолій Шарій». Але за переконанням багатьох, а з певного часу і Служби безпеки України, значною мірою успішність цього проєкту залежить від російських ресурсів, що й спричинило висунуті проти Шарія звинувачення в державній зраді.

Зовсім не факт, що людину, яка використовує для захисту та виправдання статус політичного вигнанця та особи, котру переслідують на батьківщині за «правду» і політичну позицію, вдасться притягнути до відповідальності й перекрити канали його впливу на інформаційну ситуацію в Україні. Європа більше схильна терпіти зловживання свободою слова, аніж ризикувати, що хтось може дорікнути в утисках цього права. Сам Шарій, без сумніву, звично намагатиметься отримати від нового скандалу якомога більше зиску. Але не можна виключати, що у певний час опиниться там, де безпечніше – у Росії.

Леонід Швець