Пропаганда та дезінформація в ОРДЛО

«Міжнародний центр протидії російській пропаганді»  для «Promote Ukraine» проводжує огляд кампаній з дезінформації та мізінформації на окупованих РФ територіях сходу України.

У минулій статті ми приділили увагу намаганням окупаційної «адміністрації» ОРДЛО відновити культ Сталіна. Зокрема, розглянули «указ» №111 від 23 квітня 2020 р., підписаний самопроголошеним ватажком так званої «ДНР» Денісом Пушиліним щодо використання старої назви Донецька – «Сталіно». Крім того, обговорили встановлення пам’ятника Йосипу Сталіну у донецькому парку ім. Щербакова.

Вочевидь, саме цю ініціативу ватажки маріонеткових утворень попередньо не узгодили в Москві, а намагались «бігти поперед паротягу» та «тримати ніс по вітру». Адже тижнем раніше з’явилась інформація, що зображення Сталіна з’явиться на мозаїках у головному храмі збройних сил РФ, який зараз будується у парку «Патріот» під Москвою. Але російські куратори не погодили ініціативу ОРДЛОвських чиновників, тож процес відновлення культу кровавого диктатора на окупованій частині Донеччині вирішили пригальмувати. Офіційна причина відмови від встановлення пам’ятника Сталіну – «можливий розкол суспільства».

Як завжди,  для «збереження обличчя» так званих «високопосадовців ДНР» були використані «звернення з народу» з «проханням скасувати» та «не допустити». На роль «типових представників» було обрано осіб, які мали «виразити думку населення» на прикладі двох соціальних груп ОРДЛО: так званої «культурної еліти» та бойовиків.

Першу групу мав презентувати Генадій Сізонов, який був одним з організаторів так званого «референдуму» та незаконних «виборів» на Донбасі у 2014 році.

У 2017 році Сізонов став відомий в ОРДЛО як автор пам’ятника загиблим бійцям окупаційних військ РФ у селі Многопілля (Амвросіївський район Донеччини, неподалік від Іловайська).

Отже, «скульптор-волонтер» озвучив офіційну тезу, що встановлення пам’ятника Сталіну нібито призведе до «розколу у суспільстві», а також «надасть новий імпульс для критики нашої республіки українськими тролями». Він також відзначив, що «не потрібно будувати тоталітарну державу за прикладом Північної Кореї», хоча ситуація з правами людини на окупованих РФ територіях не набагато краща за КНДР.

Другу спільноту мав представляти колишній учасник незаконних збройних формувань, а нині – проросійський пропагандист Вадим Довгалюк-Касімов, які закликав на допомогу авторитет Російську Православну Церкву (РПЦ).

На своєму телеграм-каналі він апелював з точки зору «православної молоді», яка нібито готова вийти для силового протистояння, якщо у Донецьку будуть встановлювати пам’ятник «богоборцю І. В. Джугашвілі (Сталіну)».

Довгалюк-Касімов також посилався на «благословення митрополита Донецького та Маріупольського Іларіона» та неназваних «представників громад місцевих православних церков, які готують звернення до Патріарха РПЦ Кирила та депутатів Держдуми РФ». А також на офіційну пропагандистську тезу – «можливий розкол у суспільстві».

Цікаво, що ці незграбні спроби «включити задню» звела нанівець ще одна представниця проросійських пропагандистів Майя Пірогова, яку нещодавно було звільнено з посади голови департаменту державної інформаційної політики так званого «Міністерства інформації» ОРДЛО.

Колишня пропагандистка спростувала будь-яку участь у цьому процесі митрополита РПЦ Іларіона, звернувши увагу, що така інформації обов’язково мала б з’явитись на сайті Донецької єпархії. Також вона поставила під сумнів готовність громад до силового протистояння проти встановлення пам’ятнику Сталіну. Отже, пропагандистські «павуки у банці», зводячи власні рахунки, чудово впорались зі спростуванням нібито «народного волевиявлення».

8 травня з’явилась офіційна реакція – представник окупаційної адміністрації Донецька Олексій Кулємзін повідомив, нібито «клопотання щодо встановлення пам’ятника Й. В.Джугашвілі (Сталіну) в адміністрацію Донецька не надходили».

Можливо, свою роль у зміні планів щодо встановлення пам’ятника Сталіну відіграв гучний резонанс цієї події, який погіршив і без того сумнівний образ окупаційної адміністрації. Але цей частковий випадок не слід розглядати, як зміну ідеологічного курсу та відмову пропагандистів РФ від спроб занурити населення ОРДЛО у «СРСР 2.0» із культом особистості Сталіна-Путіна.

Повзуча сталінізація у т.зв «ЛДНР» триватиме і надалі, адже це добре вкладається в ідеологічну матрицю «великої країни» та «міцної руки». Впровадження культу особистості продовжиться менш гучними та більш прихованими, але дієвими методами.

Нагадаємо, в окупованих Донецьку та Луганську 14 лютого цього року на вулицях роздавали так звані «сталінтінки» (аналог «валентинки») – листівки у формі сердечок із зображенням Сталіна.

Зі свіжіших прикладів – один з «депутатів НС ДНР», «голова Комітету з інформаційної політики» Владислав Бердичівський 9 травня привітав мешканців окупованих територій листівкою часів Другої світової зі словами Йосипа Сталіна.

Таке використання «м’якої сили» пропаганди, вплив на емоції, «серфінг на позитиві» є більш ефективним на побутовому рівні, ніж офіційні заходи на кшталт спорудження монументів.

У карикатурному вигляді свій власний «мінікульт особистості» формують також представники окупаційних адміністрацій ОРДЛО. Зокрема, так званий «міністр внутрішніх справ ЛНР» Ігор Корнет не соромиться використовувати для цього замовні вірші у виконанні дітей.

Отже, 8 травня 2020 року у мережу потрапив телевізійний сюжет ДТРК «Луганськ-24» із «важливим зверненням». «Термінове повідомлення», заради якого перервали випуск новин, виявилось римованим панегіриком Ігорю Корнету, яке виконували підлітки у військовій формі. У компліментарних віршах діти вихваляли «очільника МВС ЛНР», який «прогнал из власти Колывана (колишній «очільник» ОРДЛО). Пізніше цей сюжет вилучили з YouTube-каналу телекомпанії.

Наталя Толуб