«Представництво ДНР», яке діяло у Франції понад три роки, суд визнав незаконним

Апеляційний суд Франції закрив «центр ДНР» – нелегальне представництво самопроголошеної республіки у Марселі. Про це повідомили самі представники «центру», про відповідне рішення написав у своєму Twitter й міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Він зазначив: «Апеляційний суд у Франції закрив т.зв. «центр ДНР» в Марселі, визнав його нікчемним і заснованим незаконно. Асоціація буде розпущена, її приміщення закриті, а збори членів заборонені. Ми довго боролися за це і перемогли. Вдячний суду за справедливе рішення».

Подібні «центри» і «представництва» виникають у європейських країнах, де присутнє потужне російське лобі. Звісно, жодного дипломатичного статусу такі установи не мають. Їх відкривають на території приватних закладів, а реєструють як громадські організації. У такий спосіб агенти російського впливу спекулюють на двох важливих європейських цінностях: недоторканності приватної власності і свободі зібрань. «Центр ДНР» у Марселі відкрили у вересні 2017-го на території готелю Novotel, де проплатили наперед оренду приміщення. «Представником ДНР» було оголошено Юбер Файяра – в минулому функціонера «Національного фронту», правої французької партії, відомої своїми симпатіями до Росії та Путіна. Окрім того Файяр відомий як співвласник сайту знайомств з російськими дівчатами. 2019-го Файяр був заарештований за звинуваченням у сутенерстві. Однак попри очевидну токсичність «представника ДНР» контактів з ним не цуралися, наприклад, заступники мера Марселя Александр Шиллінґ та Філіп Франчезкаті(обоє – представники партії «Республіканці»), які були присутні на відкритті фейкової дипустанови.

Марсель – не єдине європейське місто, де самопроголошені республіки відкривають свої «представництва». До речі, «ДНР» аж ніяк не піонер у цій справі. Подібні «посольства» мають, наприклад, відторгнені від Грузії Південна Осетія та Абхазія. «ДНР» мала успішні спроби відкриття «представництв» у Франції, Італії, Греції, Чехії та Фінляндії. В Італії, наприклад, присутнє певне бізнес-лобі скасування санкцій проти Росії, воно посприяло створенню «місій» ДНР у Вероні та Турині. Втім політики в подібних історіях зазвичай більше, ніж економіки. Одним із найбільш помітних проросійських функціонерів в Італії є Стефано Вальдегамбері, депутат регіональної ради північноіталійського регіону Венето, відомий своїми євроскептичними поглядами та візитами до окупованого Криму та ініціативами проведення референдуму про незалежність Венето.

Українська дипломатія не залишає без уваги «зовнішньополітичну» діяльність сепаратистів і направляє ноти до відповідних країн. Однак через вже згаданий статус громадських організацій припинити діяльність незаконних «представництв» непросто. Судові процеси можуть тягнутися роками, як показав досвід Марселя. Крапку в цій історії спромігся лише апеляційний суд міста Екс-ан-Прованс, доти французька юстиція не бачила підстав для заборони. Оперативніше свого часу відреагувала Чехія: там знадобилося півтора роки, щоб Верховний суд припинив діяльність подібного «центру» в місті Острава.

Можливо, прецедент Марселя стане прикладом і для інших країн, де продовжують діяти незаконні «представництва» невизнаних сепаратистських утворень.

Степан Назаренко