Потік розбрату

Захід обирає у протистоянні з Кремлем гру у довгу і пропонує Україні долучатись

Вже немало часу минуло з оголошення про угоду між США та Німеччиною щодо завершення  будівництва російського газопроводу «Північний потік-2», а його критика не припиняється.

Мало того, не припиняються і спроби продовжити боротьбу проти цього проекту. Чотирнадцять членів сенатського комітету з банківських справ, що представляють Республіканську партію, направили листа голові Міністерства фінансів Дженет Елен, у якому попередили, що блокуватимуть призначення кандидатур на посади у її відомство, доки не будуть запроваджені санкції проти компанії Nord Stream II AG (NS2AG). Вони зазначили у листі, що «газопровід «Північний потік-2» прямо завдає шкоди безпековим національним інтересам США та наших союзників і партнерів. Якщо він буде завершений, проект збільшить шкідливий вплив Володимира Путіна на Європу, дестабілізує крихку безпеку України та заохотить Росію до нової агресії».

Сенатори вказують, що Білий дім, згідно з законом про протидію противникам Америки шляхом санкцій, був зобов’язаний застосувати санкції щодо NS2AG, оскільки Держдеп зафіксував її транзакції з компаніями, що вже були під санкціями. Зрозуміло, що цей демарш є одночасно частиною внутрішньополітичної боротьби республіканців та демократів, але позитивним наслідком її є додатково прикута увага до потенційних спроб Росії застосувати газовий шантаж до європейських партнерів-покупців, хоча в угоді, підписаній Байденом і Меркель, йдеться про готовність протистояти такому сценарію.

Ще раз підтвердила своє несприйняття проекту «Північного потоку-2» кандидатка у канцлери Німеччини від партії «Союз-90/Зелені» Анналена Бербок. В інтерв’ю Frankfurter Allgemeine Zeitung вона заявила, що «цей трубопровід є невдалою ідеєю з кліматичних причин, але перш за все з геостратегічних причин», оскільки він спрямований на розкол Європейського Союзу і проти безпеки України. Знову ж таки, тут є усі ознаки партійного позиціюнування за лічені місяці до парламентських виборів, і, зважаючи на високу популярність «зелених», тема російської загрози гарантовано буде присутня у німецькому та загалом у європейському інформаційному просторі.

Недарма, за свідоцтвом джерел агенції Bloomberg, у Кремлі готові зробити все, щоби перешкодити успіху Бербок на виборах. «Зелені» вже звернулися до спецслужб Німеччини через численні кібератаки. У соцмережах проти їх лідерки ведеться кампанія дискредитації, дуже схожа за почерком на російські спецслужби та пропагандистські ботоферми.

Україна та Польща також у особах міністрів закордонних справ Дмитра Кулеби та Збігнева Рау виступили із заявою, що наші країни «працюватимуть разом зі своїми союзниками та партнерами над протидією запуску «Північного потоку – 2», допоки не будуть розроблені рішення для подолання безпекової кризи, підтримки країн в їхніх прагненнях стати членами західних демократичних інституцій, мінімізації загроз миру та енергетичній безпеці».

Отже, боротьба триває, і це дуже важливо, щоби ні у кого не виникало ілюзій, нібито агресивна сутність режиму Путіна позабута та пробачена. Про те, що це не так, свідчить і остання характеристика сучасної Росії, яку дав їй Джо Байден 27 липня під час зустрічі з представниками розвідки в офісі директора Національної розвідки США: Путін, за словами американського президента, «сидить на верхівці економіки, у якої є ядерна зброя, нафтові свердловини і більше нічого».  Тому російський лідер «знає, що у нього справжні проблеми, і це робить його ще більш небезпечним». Власне, як ефективніше протидіяти цій небезпеці, і стане предметом обговорення на зустрічі президентів України та США, яка відбудеться за місяць.

Безперечно, Україну найкращим чином задовольнило би недопущення запуску «Північного потоку-2» вже тут і зараз, але оскільки Німеччина та Сполучені Штати обрали інший варіант розвитку подій, немає сенсу демонструвати власну ображеність та звинувачувати ключових партнерів у зраді українських інтересів. Врешті решт у короткому документі угоди Україна згадується півтора десятка разів, у тому числі у його назві. Інша справа, що керівництво України та її дипломатична служба мають постійно нагадувати Берліну та Вашингтону про взяті на себе зобов’язання підтримати нашу країну та захистити її економічні інтереси, а зустрічні пропозиції бажано використати з найбільшим результатом.

Уже очевидно, що Захід обрав у протистоянні з путінською Росією гру в довгу. Зайвий раз підштовхувати її до прірви, куди вона сама котиться, ніхто не стане. А слова Байдена про російську економіку, у якої «нічого нема», окрім ядерної зброї та нафти, свідчать, що сумнівів у напрямку розвитку Росії немає. Підтвердженням того, що обрана саме така стратегія, є публікація у Politico, до речі, видання, що орієнтоване на демократів. З посиланням на представників адміністрації Байдена у матеріалі говориться про небажання Білого дому значним чином посилювати тиск на Путіна та його оточення через побоювання, що й без того мало передбачуваний режим звалиться у стан хаосу і, зважаючи на наявність ядерного арсеналу, становитиме значно серйознішу загрозу світові, ніж зараз. Україна, звісно, хотіла б якнайшвидшого покарання агресора, але, знову ж таки, з точки зору стратегічної перспективи їй важливіше вписатись у загальний план дій Заходу з протидії Кремлю, стати його невіддільною частиною.

Україні в німецько-американській угоді запропоновано розпочати активніше рухатись у бік майбутнього – «зеленої» економіки і зменшувати залежність від транзитної труби, що приковує країну до Росії. У горизонті п’яти – п’ятнадцяти років Росія, схоже, остаточно втратить можливості диктувати свої умови ринку, спираючись на власні нафтогазові родовища. Якісний перехід країн-лідерів світової економіки може виявитись не під силу російській економіці, що вже десятиріччя не виходить зі стану стагнації, стає все непривабливішою для зовнішніх інвестицій і зазнає негативних наслідків масового витоку мізків якомога далі від режиму поліцейщини, що все більше скаженіє з кожним роком. Задача України робити все, щоби не залишитись у минулому наодинці з такою Росією. Пропонують майбутнє – треба брать, жадібно і рішуче.

Леонід Швець