Плюси та мінуси судової реформи в Україні

Судова реформа в Україні активно впроваджується на вимогу міжнародних партнерів та громадськості. Верховна Рада вже прийняла не один законопроект, який має регулювати діяльність судової ланки. Однак юридична спільнота критично налаштована щодо нововведень. Адже, не дивлячись на деякі позитивні моменти, вони не можуть комплексно вирішити усі проблеми судової системи в Україні. Невже Феміда так і залишиться сліпою у нашій країні? Що думають експерти дізнався Promote Ukraine.

Таліна Кравцова, партнерка практики сімейного права ЮФ «Астерс», адвокатка

Як показали останні опитування громадської думки, національним судам довіряє менше 2 % українців. Лише 10 % громадян упевнені, що можуть отримати справедливе рішення суду, незалежно від розміру своїх статків, посади та соціального статусу.

Я, як практикуючий юрист, погоджуюсь зі словами Високого представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля, який, коментуючи перебіг судової реформи в Україні, назвав її «матір’ю всіх реформ». Наші зарубіжні партнери влучно зазначають, що судова реформа залишається основою для впровадження інших реформ в Україні та найважливішим фактором економічного та політичного розвитку країни.

Вочевидь, добре розуміє важливе значення судової реформи і Президент України В. Зеленський. 12 червня цього року Президент підписав указ «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки». Стратегія визначає пріоритети вдосконалення законодавства щодо судоустрою, статусу суддів, судочинства та інших інститутів правосуддя. Фактично, документ визначає напрямок подальшої реформи правосуддя. Сам факт розробки Стратегії є позитивним фактором, що свідчить про важливість даної теми для політичного керівництва держави. Затвердження Стратегії має сприяти доведенню реформи до її логічного завершення, яке полягає у побудові в Україні прозорої судової системи, в рамках якої українці відчуватимуть себе захищеними та рівними перед законом.

Документ передбачає впровадження в національну судову систему міжнародних стандартів та практик, полегшення доступу до правосуддя, зміцнення незалежності судової влади тощо. Однак, попри наявність правильних цілей Стратегія не містить чітких механізмів їх досягнення. Відсутні також і критерії, що могли би свідчити про її успішне чи не успішне виконання. На мій погляд це є однозначним недоліком, який потребує виправлення.

На виконання Стратегії Верховна Рада вже ухвалила декілька важливих законів зокрема, закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (№ 5068), закон «Про внесення змін до статті 188-32 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за невиконання законних вимог дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя» (№ 5069), «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (№ 3711-д). Проте, через внесення до Верховної Ради постанов про скасування ухвалених законів, вони все ще не підписані Президентом. Розгляд постанов у парламенті запланований на найближчий час.

Варто пам’ятати, що «продуктивність» нашого законодавчого органу в питанні прийнятті нових законів ще не свідчить про істотні зрушення у напрямку реальної судової реформи. Невирішеним залишається питання належного фінансування судової системи. Як показав минулий рік, іноді суди не мали коштів навіть на канцелярське приладдя та відправку поштової кореспонденції, не говорячи вже про гідну оплату праці працівників апарату.

Як практикуючий адвокат, можу сказати, що однією з основних проблем, яка на сьогодні існує в судовій системі України, є заблокованість процедури добору суддів на посади. Наразі в деяких судах першої інстанції не вистачає близько 40 % від необхідної кількості суддів. Така нестача призводить до затягування розгляду справ та порушення основного принципу здійснення правосуддя – розумності строків. У затвердженій Президентом Стратегії серед основних проблем системи правосуддя також визначено надмірне навантаження на суддів у судах усіх інстанцій. Попри усвідомлення владою даної проблеми, на жаль, поки не зрозуміло, як глава держави, і законотворці збираються подолати нестачу кваліфікованих кадрів, які мають необхідний рівень знань та досвіду, і чи буде ця нагальна проблема вирішена в процесі чергової судової реформи в Україні.

Ігор Крижановський, керуючий партнер Teffi Law Firm, адвокат

Я вітаю «перезавантаження» Вищої ради правосуддя. Окрім того, був прийнятий ще один важливий документ – закон щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Це давно очікувані всією професійною спільнотою кроки. Країна потребує продовження судової реформи, адже саме це є важливим маркером для будь-якої влади та відбиває її готовність до справжніх і якісних змін, без яких неможливий розвиток жодної сфери нашого життя.

Відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та «перезавантаження» Вищої ради правосуддя мають важливе значення. Це дозволить доукомплектувати суддівський корпус по всій території України і тим самим зрушити з мертвої точки розгляд справ, які «зависли» через брак кадрів.

У цьому питанні багато сподівань на залучення міжнародних експертів, які мають додати об’єктивності та прозорості в процеси, які в нашій державі, зазвичай, відбувались кулуарно. Вичерпавши довіру всередині системи, ми змушені покладатися на авторитет і принциповість залучених ззовні радників. І, впевнений, це буде мати позитивний ефект.

Звичайно, говорячи про реформу правосуддя, ми хочемо вірити, що на цьому шляху не з’являться непередбачені обставини (так звані технічні правки, вето Президента тощо), що може знову повернути все у стан невизначеності і паузи.

Говорити про мінуси вже дуже складно, адже ми перебуваємо в тій точці, коли (хочеться вірити) гірше вже нікуди. Коли право на судовий захист перебуває в своєму самому незахищеному вигляді, розгляд справ зупинено або відбувається з систематичним затягуванням термінів (і далеко не з вини сторін процесу).

Важливо усвідомлювати, що всі проблеми судової системи неможливо вирішити законопроектами. Пласт проблем лежить у площині довіри до судової системи. І така проблема вимагає комплексного підходу до її вирішення: законодавче регулювання, організація і проведення компетентного і професійного відбору кадрів (не тільки з огляду на професійні якості кандидатів, але й із урахуванням їх особистісних характеристик, доброчесності тощо), поліпшення якості суддівської роботи.

Надія Шуляк, керуюча партнерка АО «Краун»

Судова реформа від Зеленського викликає досить спірні враження. На сьогодні президентом підписано Указ «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 – 2023 роки». Стратегія не містить конкретних завдань та цілей, а відображує досить загальні плани по зміні/удосконаленню і запровадженню певних інститутів в системі судочинства. Конкретизація  поставлених завдань покладається на Комісію з питань правової реформи.

Позитивним аспектом є подальша цифровізація або діджиталізація судового процесу. Проте викликають запитання закладені в Стратегії плани щодо нової судової карти та реорганізації місцевих судів, і пропозиції створення по одному апеляційному суду на одну область по розгляду всіх категорій справ (в тому числі адміністративних та господарських). Фактично — зменшення кількості судів. У той же час Стратегія передбачає вирішення питання з перевантаженістю суддів справами та їх недобором. Все разом поки не дає відповіді як вказані ідеї мають працювати разом.

Щодо питань формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, вони  теж дуже загальні, окрім того, Стратегія пропонує опрацювати питання щодо підпорядкування Вищій раді правосуддя (ВРП) Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) України як органу з добору кадрів та кар’єри суддів. Це при тому, що вказане суперечить законодавчому статусу вказаних органів як незалежних один від одного та нівелює всі потуги на перезапуск і формування доброчесного складу  ВККС, якщо вона не буде самостійним органом.

І взагалі прослідковується тенденція та плани по розширенню повноважень  ВРП щодо можливості в певних випадках призначати голів судів, погоджувати бюджетні запити на фінансування судів, відкликати суддів з відставки, створення в її структурі автономного кадрового і дисциплінарного органу/органів тощо. За цим вбачається намагання зберегти вплив на судову систему поза ВККС, на яку зараз скеровані всі акценти як в Україні так і наших міжнародних партнерів — бо ключовою проблемою в Україні все ж є питання персоналії суддів.

Щодо законопроектів від президента, наприклад законопроект щодо ліквідації ОАСК № 5369 від 13.04.2021 по факту є політичним документом, який не узгоджується ні з чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який містить вичерпний перелік підстав для ліквідації суду, ні зі згадуваною Стратегією, яка передбачає реформування судів першої інстанції, але з причин такого наводить лише загальні поняття недоліків і проблем та штатну укомплектованість судів, що не співвідноситься з положеннями Конституції і того ж профільного Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо перезапуску ВККС, то згадуваний проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» з пропозиціями та правками президента вже  проголосований в цілому 13 липня поточного року. Якщо оцінювати його, то відповідальності у Конкурсної комісії ВККС не передбачено, виключно репутаційна. Щодо міжнародних експертів то пріоритет голосу двох експертів до одного члена Конкурсної комісії прописаний, на скільки це відповідає Конституції складно оцінювати, проте тут варто зазначити, що все ж не міжнародні експерти призначають кандидатів на посаду, а лише є частиною органу, який рекомендує тих чи інших кандидатів суб’єктам, в повноваженнях яких подавати кандидатури на затвердження, а в цілому процедура добору до ВККС прописана добре.

Що потрібно робити? Переглянути питання системи судів виходячи не з того, що той чи інший суд має показник «одіозних», «домовлених» справ, а з питань ефективності роботи, кількості та обсягів справ статистично, та сконцентруватись на коректному прописані умов та механізму добору суддів, участі міжнародних експертів у доборі та відходження від позиції «запасного» впливу у вигляді залучення Міністерства юстиції до пропозиції кандидатів в конкурсні комісії органів суддівського самоврядування у разі недотримання строків на подання кандидатур визначеними суб’єктами та від перспективи підпорядкування ВККС ВРП.

Наталя Толуб