EN
FR
DEПідготовка до бойових дій в Нагірному Карабасі, гостра фаза протистояння та постконфліктний період мали певний інформаційний супровід, який свідчить про системний інформаційний вплив, що здійснювався всіма сторонами конфлікту на різних етапах.
Про це йшлося під час міжнародного круглого столу на тему: «Особливості інформаційного супроводу бойових дій в Нагірному Карабасі», організованим Міжнародним центром протидії російській пропаганді.
«Сили спеціальних операцій, як суб’єкт інформаційної боротьби, здійснюють постійний моніторинг інформаційного середовища. І ситуація, яка склалася на Кавказі, не могла залишитися поза нашою увагою. Тим більше, що однією зі сторін цього конфлікту є Російська Федерація», – заявив речник Сил спеціальних операцій Збройних сил України Олексій Нікіфоров.
Як розповіли учасники заходу, під час аналізу подій на Кавказі був виявлений системний інформаційний вплив, який здійснювався всіма сторонами конфлікту. Так, Нагірний Карабах використовував свій інформаційний простір для посилення позицій Вірменії, а для здійснення інформаційного впливу сторони застосовували весь можливий спектр інформаційних каналів. При цьому активували фейкові облікові записи, які розповсюджували матеріали пропаганди.
Аналіз азербайджанських YouTube-каналів показав, що ця мережа була створена протягом 2017-2018 років, тому, припускають українські експерти, азербайджано-турецький альянс почав готуватись і створювати інформаційний фон для звільнення окупованих територій Азербайджану за 2-3 роки до початку активної фази конфлікту.
Основні тенденції
Аналітики виокремили кілька тенденцій у використанні каналів доставки інформації. Зокрема, йдеться про посилення дії Telegram-каналів внаслідок відсутності цензури, складності у блокуванні, анонімності та оперативності; поширення застосування платформи Тік Ток і одночасно зниження ролі Facebook, який використовує жорстку політику цензури.
Крім того, Азербайджаном активно застосовувались програмні комплекси поширення матеріалів у соцмережах з використанням серверів за кордоном.
Протягом 2015-2020 років сторони в Нагірному Карабасі був інформаційний вплив, який аналітики умовно поділили на кілька етапів – до початку конфлікту, під час активних бойових дій та постконфліктний період.
У передконфліктний період інформаційний вплив Азербайджану був сфокусований: на дискредитації всього, що пов’язано з Вірменією – історії, релігії, культури; демонстрації окупаційної політики Вірменії та апелюванні до легітимності своїх дій на підставі резолюції ООН про територіальну цілісність Азербайджану; розповсюдженні матеріалів патріотичного спрямування; дискредитації вірменської держави та армії.
З боку РФ з осені 2015 по літо 2016 року велась дискредитація Туреччини після збиття останньою російського літака. Однак вже з 2016 до 2020 року навпаки висвітлювалась сила двосторонніх економічних проєктів. Особливо потужних дискредитаційних матеріалів на адресу Туреччини та Азербайджану в цей період не було зафіксовано, відзначили експерти.
У період гострої фази конфлікту, розповіли аналітики, інформаційний вплив здебільшого стосувався дискредитації, залякування, дезінформації з метою зниження психологічного стану військ противника, введення його в оману та формування панічних настроїв серед цивільного населення. Також обидві сторони намагались нівелювати інформаційний вплив, який здійснювався противником.
З боку Азербайджану та Туреччини в цей період були виокремлені такі основні наративи: демонстрація технологічної переваги та ефективності; демонстрація відеоматеріалів із ураженням опорних пунктів та техніки противника; демонстрація знівечених тіл, відрізаних голів оборонців Нагірного Карабаху. Крім того, звертають на себе увагу виступи президента Азербайджану з висміюванням та приниженням вірменського керівництва.
Експерти також відзначили, що 28 вересня Азербайджан провів інформування для військових аташе та поширив інформацію про виступ глави Азербайджану на Генасамблеї ООН, яка відбулася за 2 дні до початку конфлікту й була присвячена агресії Вірменії.
А за два тижні до старту активної фази операції через соцмережі урядовими та неурядовими силами були поширені заклики до громадян не висвітлювати переміщення техніки та військ. Також було частково обмежено доступ до соцмереж, а з початком бойових дій всі інформаційні ресурси Азербайджану почали подавати інформацію, яка висвітлювалась виключно з офіційних джерел і не дозволялось оприлюднення інформації від опозиційних сил.
Водночас, з боку Вірменії з 27 вересня спостерігались панічні настрої, і лише згодом почала з’являтись інформація про хід боїв. Також лідер Вірменії здійснив дзвінок до лідера РФ Володимира Путіна та, як свідчать неофіційні джерела, отримав відмову на прохання у військовій допомозі, що суттєво вплинуло на ситуацію.
Інформаційні наративи
Наративи, які використовувала Вірменія в інформаційному просторі: поширення патріотичних відео для підняття психологічного стану особового складу та сприяння мобілізації цивільного населення на боротьбу з супротивником; поширення інформації про порушення другої сторони законів війни; поширення звинувачень у звірствах щодо полонених та цивільного населення; значне перебільшення втрат противника у живій силі та техніці.
Російські пропагандистські ресурси в першу половину доби 27 вересня дотримувались нейтралітету у висвітленні подій у Нагірному Карабасі. Однак після спілкування президентів Вірменії та РФ російські ресурси почали підтримувати вірменську сторону та поширювати антиазербайджанські матеріали, використовуючи темники з адміністрації президента РФ.
Як відзначають спостерігачі, вже на наступний день після початку конфлікту в Нагірному Карабасі з’явились російські пропагандисти, які на своїх Telegram-каналах та в російських ЗМІ стали поширювати на російську аудиторію інформацію про тяжке становище цивільних мешканців Нагірного Карабаху, масове надходження добровольців з Вірменії до Нагірного Карабаху та втрати азербайджанської сторони.
Також російська пропаганда поширювала інформацію про релігійну ворожнечу, обстріли цивільних помешкань, факти втручання Туреччини у війну тощо. З часом риторика російських ЗМІ змінилась на нейтральну.
У період постконфліктного врегулювання ситуації з боку Азербайджану та Туреччини йшла активна дискредитація російських миротворців та розповсюджувались заяви посадовців Туреччини, що й турецькі військові будуть виконувати роль миротворців у Нагірному Карабасі.
У цей час Росія демонструвала процеси руйнування азербайджанськими військовими православних святинь вірмен, аби закласти підвалини конфліктів на релігійній основі. Також поширювались повідомлення, що Росія своїм втручанням запобігла повномасштабній війні між Вірменією та Азербайджаном. Ще одним важливим наративом була необхідність максимального зближення Вірменії з РФ та недопущення її проєвропейського руху.
Ще учасники круглого столу відзначили, що провідну роль в активній фазі війни в Нагірному Карабасі зіграли саме Сили спеціальних операцій ЗС Азербайджану, які проводили диверсії, руйнували комунікації, завдавали точкові удари та корегували вогонь.
Під час інформаційної кампанії звинувачення про застосування найманців у війні лунало з обох сторін конфлікту. Так само сторони застосовували кібернетичний вплив певними спільнотами, коли блокувались соцмережі, ламалися вебресурси підприємств. Однак такі дії були більш ефективними з боку Азербайджану, вважають експерти.
Натомість тактика «випаленої землі» широко застосовувалась вірменами, які спалювали домівки, знищували худобу, економічну та інформаційну інфраструктуру, об’єкти енергетики для того, щоб Азербайджан витрачав додаткові кошти на їх відновлення.
Висновки
Підсумовуючи різні аспекти інформаційного супроводу війни на Кавказі, аналітики відзначили, що сторони карабаського конфлікту не застосовували нових для українського досвіду підходів до ведення інформаційної війни. Сучасний досвід показує, що сторони вдавались не лише до класичних методів війни, а й широко застосовували методи гібридного протистояння. Також вони змогли ефективно використати релігійний фактор у консолідації своїх народів у боротьбі з противником.
Водночас аналітики відзначили, що Азербайджан панував в інформаційному просторі та демонстрував системність та ієрархічність в інформаційній роботі. На їх думку, Україна повинна взяти це на озброєння в протистоянні Російській Федерації.
