Невтрачений «безвіз»

Українцям видали найбільшу кількість посвідок на проживання в Євросоюзі (ЄС) за результатами 2018 року

У пересічних українців безвізовий режим викликав подвійні почуття. З одного боку, щастя, що можна подорожувати Європою без необхідності проходити тривалі (а іноді й принизливі) бюрократичні процедури. З іншого – через кризу та фінансові негаразди у багатьох просто забракло коштів на відкриття Старого Світу.

«Мені безвіз ніяк не допоміг. Раніше я мав гроші на те, аби отримати візу та поїхати на вихідні в Париж. Зараз, навіть без необхідності платити за візу, у мене цих грошей немає — весь мій заробіток з’їла інфляція», –каже підприємець Денис Нікіфоренко.

Утім, динаміка збільшення туристичного потоку до країн ЄС більш ніж очевидна. За 2016 рік до Старого Світу навідалися 560 тисяч українців – дані Держприкордонслужби. А вже у перший безвізовий 2017 рік – 2 мільйони 350 тисяч осіб. Усього від початку дії безвізового режиму українці здійснили 42 мільйони 600 тис. поїздок до країн ЄС (станом на червень 2019 року), повідомили українські прикордонники. До того ж це не лише українці з материкової України, а й мешканці Криму. Адже кримчанам із російським паспортом європейські країни віз не дають – через накладений режим санкцій ЄС. Це один із пунктів стратегії ЄС: зробити для кримчанУкраїну та її громадянство привабливішими, аніж Росію. «Я живу в Криму все життя, а моя донька десять років тому переїхала жити в Амстердам. Тому у мене два паспорти – російський і український. За українським я їжджу до неї, за російським живу вдома – інакше не можна», – розповідає пенсіонер Сергій Корнєєв.

Аналогічна ситуація з мешканцями окупованих територій, так званих ДНР і ЛНР, які з легкої руки президента Росії Володимира Путіна можуть отримувати російські паспорти за спрощеною процедурою. Але таким «новоспеченим» росіянам до Європи в’їзд заборонений. Консульства європейських країн мають чіткі інструкції – не видавати віз українцям-перебіжчикам. Жителі Донецької та Луганської областей можуть отримати «перепустку» до демократичного світу тільки через консульства та посольства в Україні. Хоча й про випадки порушення цього правила час від часу й рапортують громадські активісти, переважно воно діє.

Утім, туристами справа із настанням безвізу не обмежилася. За даними Держстату, наведеними в дослідженні Центру економічної стратегії, трудова міграція у 2017 році, після запровадження безвізу, зросла приблизно на 10 відсотків порівняно із 2012 роком. Тож за результатами минулого року Україна очолила список країн, громадяни яких отримали посвідки на проживання в ЄС. У 2018 році їх видали 527 тисячам українців. Переважно (78 відсотків) у Польщі на основі працевлаштування – повідомляє Європейське бюро статистики (Eurostat).

Кількість українських нелегальних мігрантів у Європі хоча й зросла, проте не критично. Таким для Брюсселя є збільшення у 50 відсотків. Хоча в ефірах українських ток-шоу періодично лунають варіації на тему «втраченого безвізу» — передбачувано, із вуст опозиційних політиків та експертів. Допоки про Україну як про кандидата на втрату безвізового режиму в ЄС не згадували. А причин на те може бути кілька, і всі вони зводяться до слова «недостатня». Далі одне з трьох: боротьба з організованою злочинністю, боротьба з незаконною міграцією, ліквідація антикорупційної інфраструктури.

Проте українська влада не тільки не збирається давати Європі приводів, а ще й має великі плани на майбутнє. Так, наразі активно просувають ідею промислового безвізу. Йдеться про Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products, що дозволить українським експортерам постачати продукцію до ЄС без додаткової сертифікації. Місія ЄС, яка має оцінити готовність України до його підписання та виконання, може прибути до Києва вже в першій половині 2020 року. На це сподіваються в українському Уряді. Там планують поглиблювати інтеграцію і в інших напрямах. Тож безвізовий режим українцям стане ще більше в нагоді.

Вікторія Розендаал