Наша суперсила: як громадянське суспільство наближає Перемогу

Нам, українцям, самим здавалося, що ми показали свій волонтерський максимум ще в 2014 році з початком російської агресії та анексією частини Донецької і Луганської областей України та Криму. Тоді об’єднані зусилля рухів на допомогу армії та переселенцям, часто-густо ситуативних та не інституціоналізованих, видавалися безпрецедентними. Поки не сталося повномасштабне вторгнення Росії. І ми перевершили себе зразка попередніх років. Зросла кількість, якість та рівень інституціоналізації благодійних організацій (БО). Волонтери навчились фандрейзити, сформували стратегічне бачення розвитку власних проєктів і здійснюють серйозні трансформаційні зміни своїх ініціатив.

Усе це прямо чи опосередковано є ознакою зростання громадянської свідомості в українському суспільстві. Україна дала новий поштовх моді на консолідацію громадян, моді на цільове волонтерство. А ще – моді на власне усвідомлення своєї причетності до українства – потужної сили, що протистоїть агресору. Відтепер, безумовно, волонтерство – це наша суперсила.

За даними дослідження «Громадянське суспільство України в умовах війни – 2022», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», кількість зареєстрованих благодійних організацій в Україні за 2022 рік зросла майже у 8 разів (6 367 нових БО). Так чи інакше допомагають ЗСУ 77% опитаних організацій, тобто здійснюють виключну допомогу військовим як основний чи як один із напрямків діяльності. 90% БО працюють у напрямку гуманітарної допомоги, а 70% – інформаційної. Ситуативні, окремі збори під потреби ЗСУ «практикують» 50% опитаних.

Попри один з найтравматичніших досвідів із часів Другої Світової війни ступінь адаптивності нашого громадянського суспільства вражає. Ми приймаємо виклики й уміємо працювати у надскладних умовах.

«80% організацій взагалі не припиняли свою роботу за основними напрямками. Завдяки цьому люди, які постраждали, ЗСУ та суспільство відчували постійну підтримку», – сказала Наталя Харченко, виконавча директорка Київського міжнародного інституту соціології, презентуючи дослідження.

Прикладом адаптації під потреби та виклики часу може слугувати й діяльність ГО «Промоут Юкрейн» (Promote Ukraine). Від самого початку медійна, громадська та адвокаційна організація, яка є містком між ЄС та Україною, від 24 лютого 2022 року додала нові напрями до своєї діяльності. Ми передали Україні гуманітарну допомогу на суму понад 300 000 євро та підтримали більш як 5 000 українських біженців у Бельгії. І це на додачу до більш ніж 70 акцій, понад 50 закритих зустрічей із провідними політиками впродовж дев’яти місяців повномасштабної війни. Наш координаційний центр волонтерства відтепер діє як повноцінний хаб – Promote Ukraine Ukraine Hub. Комунікаційний, гуманітарний, волонтерський. Одні з останніх зборів Promote Ukraine також були для військових – FPV дрони для Центру Спеціальних Операцій «А» та дрони, що передані на фронт через відому волонтерку Юлію («Тайру») Паєвську на Invictus Games у Дюсельдорфі цього року.

Тоді, у 2014 році, після перемоги Євромайдану та початку російської агресії проти України, громадянське суспільство показало себе ефективнішим за державу. Волонтери стали одним із вирішальних факторів спротиву, спромоглися замінити (а подекуди створити неіснуючі) державні механізми в ланцюжках постачання та забезпечення, евакуації та медичної допомоги.

«Саме завдяки волонтерам наша армія стала такою, як вона є. І йдеться тут не лише про харчі чи бронежилети, які масово возилися на передову у 2014-2015 роках. Ідеться передусім про моральний дух армії. Волонтери, які стали зв’язковим механізмом між передовою та тилом і реальним свідченням, що «своїх не кидають», підтримували у бійців розуміння, за що вони воюють, а в населення – що вони під надійним захистом. І це, мабуть, їхня найголовніша місія. Хочеться, щоб ми про це ніколи не забували», – каже авторка книги «Волонтери: сила небайдужих», співробітниця Українського інституту національної пам’яті Наталка Позняк-Хоменко. Вона зібрала 28 яскравих історій про різні волонтерські ініціативи. 28 історій про те, що «наша хата не скраю», і про те, що ми здатні. Попри поширені твердження російської пропаганди про наші failed state та незріле суспільство.

Разом з еволюцією волонтерського руху, який закриває потреби від прибирання парків до допомоги онкохворим дітям, від допомоги постраждалим від підриву Каховської ГЕС до максимально консолідованої акції «скинутися на Байрактар за 3 дні», еволюціонує й держава. «Після 24 лютого ситуація змінилася знову, але тепер уже докорінно. Після повномасштабного російського воєнного вторгнення держава й суспільство не можуть існувати самі по собі. Їм обом загрожує смертельна небезпека. Без їхньої співпраці та взаємної довіри вони не виживуть поодинці. Владна еліта нарешті перестала обслуговувати сама себе. Вона працює не на обслуговування власних фінансових потоків, а на розв’язання питання безпеки всього населення. У відповідь більшість українців перестала ставитися до влади зі скепсисом і недовірою», – розмірковує про силу об’єднання цих двох полярних світів історик Ярослав Грицак у своєму есеї «Війна й новий суспільний договір».

Сподіваємося, що після Перемоги ми повернемося до сталого волонтерства в напрямках культури, спорту, туризму, екології, розвитку підприємництва, посилення історичної пам’яті. І хоч зараз це не пріоритетні напрямки діяльності для ГО, є багато ініціатив, яким не байдуже те, що інколи подається в категорії «не на часі».

Про високу оцінку роботи волонтерів як результату консолідації громадянського суспільства свідчать і згадки у ЗМІ (їх у 10 разів більше, ніж до 24.02.2023), й оцінка волонтерського руху з боку влади. Так, у своїй промові у Міжнародний день волонтера, перелічуючи не менше 50 волонтерських спільнот різних напрямів та ступеня інституціоналізації, Президент України Володимир Зеленський сказав: «Сьогодні волонтери – це найпотужніша частина громадянського суспільства України. Це рух, який об’єднує всі міста й громади нашої держави та всі соціальні групи. І це ідея, яка залучає до української боротьби за свободу мільйони людей із різних країн світу». Обличчя Президента для зборів та акумуляції гуманітарної допомоги «використовує» зокрема й державна платформа UNITED24. Їхня архітектура роботи – збирати кошти й передавати їх до міністерств, відомств, організацій, які здійснюють закупівлі.

Ми ведемо свою війну. Війну, яку ми не починали. Але це наша війна. За ідентичність, майбутнє, зміст базових понять і демократію. Ми – на передовій світу, але не самі, а разом зі світом. Підтримка України з боку західних партнерів є колосальною за всі часи. Як і подяка українського народу. У своїй лекції про український опір відомий історик Тімоті Снайдер прямо говорить про те, що «українці визначили себе як європейську націю, що спирається на індивідуальну відповідальність та співпрацю індивідів – громадянське суспільство».

«Українці воюють за право робити власний вибір, і це те, що є глибоко вкорінене в українській культурі. Опір українців також є важливий для майбутнього демократії у світі – триває перевірка, чи зможе авторитарна держава зруйнувати силою сусідню демократичну країну. Сила опору в цьому випадку є дуже важливою. Бо наслідки цієї війни, які вже зараз відчуваються по всьому світу, матимуть вплив і на майбутній розвиток світової цивілізації демократичних країн». Так вважає не тільки професор Єльського університету Снайдер, але чи не кожен українець.

Вибір, на що та куди донатити або ж куди вкласти свої сили й ресурси, в українців дуже великий. І головне – ми не конкуруємо, волонтери чи БО не конкурують. Голова одного з найбільших фондів «Повернись живим» Тарас Чмут в інтерв’ю «Радіо Культура» сказав: «Завдання “Повернись живим” не в тому, щоб забезпечити кожного військовослужбовця, а в тому, щоб допомогти Україні виграти війну. Рік тому мене запитували, кому треба донатити, – великим фондам чи маленьким зборам, я казав: “кому хочете, треба все і всім”». Від початку повномасштабного вторгнення Росії цей фонд зібрав на перемогу України у війні понад 7 млрд гривень. І так, слід відзначити, що у великих фондів робота ведеться системніше. Загалом за 2022 рік, за даними дослідження «Громадянське суспільство України в умовах війни – 2022», лише на рахунки НБУ та у три найбільші благодійні фонди (United24, БФ «Повернись живим» та БО «Благодійний фонд Сергія Притули») українці й іноземці перерахували понад 33,96 млрд грн. Це майже 1 млрд доларів.

Тож наша справа маленька і водночас життєво важлива – донатити, волонтерити, наближати Перемогу. «Бо якщо Україна припинить воювати – не буде незалежної країни. Якщо Росія припинить воювати – не буде війни» – найправдивіші слова речника державного департаменту Неда Прайса.

Інна Крупник