EN
FR
DEМова – це не просто засіб спілкування. Це основа для історії, культури, менталітету та ідентичності людей та країни.
Бельгійська мовна політика є дуже складною не лише через кількість різноманітних офіційних мов, але й оскільки є дуже чутливою політичною та економічною темою. В Україні мовна політика також є досить актуальною проблемою в суспільстві, і нею часто маніпулюють політики. Деякі навіть стверджують, що тривала історична боротьба між українською та російською мовами є головною причиною шестирічної війни на Сході України та анексії Криму.
Наразі, бельгійська мовна політика є одним з найцікавіших аспектів для іноземців, які проживають у Бельгії. Наприклад, подорожуючи з Брюсселя до Мехелена (Mechelen), вам потрібно буде знайти потяг, який прямує до Малін (Malines), або, при поверненні в Антверпен (Antwerpen), ви потрапите на потяг до Анвер (Anvers) і найцікавіше, подорожуючи до міста Монс (Mons) з Фландрії, варто шукати потяг до Бергена (Bergen), бо це одне й те саме місто. Хоч для місцевих людей такі переклади не є складністю, для туристів та іноземців це може бути часом досить заплутано.
Для початку коротке введення щодо мовної політики:
- Бельгія має три офіційні мови, а саме – нідерландську, французьку та німецьку з населенням 11 мільйонів людей.
- В Україні є одна офіційна мова – українська з населенням 42 мільйони людей.
Як ми бачимо, Бельгія є досить різноманітною для такої невеликої країни порівняно з Україною, яка є найбільшою країною Європи з однією офіційною мовою.
Щоб зрозуміти, чому і як Бельгія управляє таким розмаїттям, варто звернутися до історії. Бельгійська територія перебувала під впливом різних країн – нею управляли іспанські (1585-1714), австрійські (1714-1794) та французькі (1794-1815) окупанти, і далі ця територія була воз’єднана з Нідерландами з 1815 по 1830 рік.
Історія України не сильно відрізняється у цьому плані, оскільки в різні історичні періоди країна перебувала під владою Польщі, Росії, Угорщини, Туреччини тощо. Це, у свою чергу, вплинуло на культуру та мову, оскільки в кожному регіоні України є різні діалекти, які іноді складно зрозуміти. Якщо в Бельгії найбільший вплив прийшов з Франції з точки зору мовної політики, то в Україну він прийшов з Росії, під час так званої, русифікації України.
Тому, з історичної точки зору є деякі подібності між цими країнами. Однак, мовна політика відрізняється.
Давайте докладніше розглянемо бельгійський підхід. З точки зору територіальності важливо згадати, що Бельгія має окремі регіони – Фландрію з нідерландською мовою як офіційною, Валлонію з французькою за офіційну мову, Брюссель – столицю зі спеціальним статусом та обома – нідерландською та французькою офіційними мовами та, Східну Бельгію з німецькою мовою у статусі офіційної.
Оскільки офіційна мова в кожному регіоні відрізняється, існують суворі правила, що застосовуються, особливо стосовно французької та нідерландської мов. Наприклад, усі регіональні адміністрації, такі як міські ради, поліція та інші органи влади, зобов’язані використовувати лише офіційну мову, навіть якщо вони розуміють інші мови. З практики це означає, що громадянину Бельгії, який не може розмовляти мовою регіону, потрібен перекладач для спілкування з владою. На перший погляд, це здається цілком зрозумілим, ви повинні використовувати місцеву мову регіону, але якщо мова йде про іноземців, таких як туристи, іноземні студенти чи експати, це може дуже ускладнити та заплутати ситуацію.
Тим часом в Україні підхід набагато простіше – одна офіційна мова, незважаючи на те, що насправді в кожному регіоні, що межує з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Росією та Румунією, невеликі села чи навіть великі міста говорять мовою прикордонної країни. Таким чином, країна насправді різноманітна, але мовна політика залишається за принципом – єдина офіційна мова.
Цікавим аспектом є те, як ці країни керують мовною політикою з точки зору освіти. Наприклад, у Бельгії, хоча три мови мають офіційний статус, у школах Валлонії нідерландська мова не завжди є частиною обов’язкової освітньої програми, а у Фландрії французьку мову викладають обмежено, і німецька відповідно, не вважається обов’язковою у Фландрії та Валлонії. Звичайно, це залежить від конкретного місця розташування школи та вибору батьків, але, загалом, ситуації, коли бельгійці з Валлонії не говорять нідерландською мовою і коли у фламандців, порівняно з двома десятиліттями тому, зменшуються знання французької мови є цілком звичним, і, як наслідок, їм важко зрозуміти один одного.
В Україні єдиною обов’язковою мовою є українська, яку викладають у кожній школі. Як правило, англійська мова також викладається як частина обов’язкової освітньої програми. Крім того, батьки можуть обрати будь-яку іншу мову, наприклад російську, французьку, польську та іншу. Існувало і досі існує питання викладання російської мови в Україні. Через загарбницьку мовну політику Російської імперії протягом багатьох століть російська мова домінувала над українською, яка вважалася мовою фермерів. Дивно, але тут ми можемо знайти деякі подібності з нідерландською мовою. Протягом багатьох років французька мова в Бельгії вважалася мовою еліти та освічених людей, в той час як нідерландська мова широко була вживана нижчим класом суспільства. Фламандський рух політично боровся за здобуття мовних прав упродовж 19–20 століть, а також сприяв переходу економічного розвитку з Валлонії до Фландрії протягом середини 20 століття. Кордон між французькомовною та нідерландомовною провінціями був намальований, щоб вказати, якою мовою розмовляють у тій чи іншій провінції.
Далі, необхідно зазначити мовні вимоги до професійних знань та навичок в обох країнах. В Україні переважно англійська та російська мови потрібні і використовуються в професійному житті, тоді як нагадаємо, офіційний статус належить лише українській мові. Після Помаранчевої революції в 2004 році та Євромайдану в 2014 році, українська мова стала більш популярною і сьогодні використовується в більшості компаній України разом з російською та англійською мовами. Таким чином, вимоги до професійних знань та навичок виходять за межі того, що може запропонувати освітня система. У Бельгії вимоги до мови залежать від сфери зайнятості. Наприклад, у Фландрії обов’язково необхідно знати нідерландську та бажано англійську мови. Знання французької мови потрібно в 75% випадків, тоді як німецька мова є дуже специфічною для кожної окремої компанії. У Валлонії французька мова є обов’язковою, а другою мовою може бути англійська. Вимога знати нідерландську мову рідша. Брюссель вимагає всебічних знань нідерландської, французької та англійської мов.
Однак, завдяки мовному підходу в освіті вимоги до професійних знань та навичок також значно вищі, ніж можуть запропонувати школи. Ще більш суперечливим є те, що діти, які навчаються у школах Фландрії та Валлонії, насправді не завжди мають рівні можливості працевлаштування, оскільки нідерландську, як необхідну мову для роботи, зазвичай не викладають у школах Валлонії, тоді як французьку мову у Фландрії викладають на обмежено. Як результат, ми бачимо високий рівень безробіття у Валлонії та багато політичних маніпуляцій у цьому плані.
Щодо політичного аспекту, слід зазначити, що суворі правила стосовно знання мов застосовуються не лише до бельгійців, а й до іноземців. Наприклад, якщо ви, як іноземець, плануєте оселитися в Бельгії, ви зобов’язані вивчити нідерландську мову та скласти іспити на рівень А2 як мінімум. Таку освіту фламандський уряд забезпечує кожному нерезиденту без будь-яких витрат, а також спеціальні курси інтеграції. Таким чином, уряд мотивує та сприяє інтеграції, аби в майбутньому для цих людей було більше можливостей працевлаштування. В Україні ситуація інша. Можливості для іноземців вивчати українську мову дуже обмежені. Також, нещодавно уряд України ввів закон про обов’язкову вимогу розмовляти лише українською мовою в громадських місцях, таких як ресторани, магазини, бібліотеки тощо. Таким чином уряд намагався запобігти поширенню впливу російської мови через військове втручання Російської Федерації на територію України. Однак, це призвело до громадянської непокори, протестів та дискримінації українців, які розмовляють російською мовою. Таким чином, результат виявився суперечливим від очікувань.
На закінчення варто підкреслити, що історія мов Бельгії та України є досить схожою, але спосіб її управління є різним, і наслідки, відповідно, контрастні. Україна має засвоїти уроки з бельгійського досвіду. Наприклад, як обмежити поширення широко вживаної мови та як мотивувати не лише громадян, але й іноземців до вивчення мови країни. Звичайно, в обох країнах є деякі питання, але повага та рівність повинні переважати.
Оксана Булда, юрист з міжнародного бізнес права, має LLM ступінь університету Гента та волонтер ГО «Промоут Юкрейн», у співавторстві з Лоренс Де Дондер, бельгійським туристом з інтересом до України
