EN
FR
DE
Малосс: «Я не налаштований проти України. І я думаю, що нормандський формат потребує участі парламентів »
Зустрічей лідерів України, Росії, Франції та Німеччини недостатньо для врегулювання українського конфлікту, тому діалог між парламентами цих чотирьох країн може бути позитивним, вважає екс-президент Європейського економічного та соціального комітету, представник французьких ділових кіл Анрі Малосс. В інтерв’ю “Promote Ukraine” пан Малосс пояснив, чому нормандський формат може мати парламентський вимір і чому йому байдуже, що автор цієї ініціативи, український опозиційний політик Віктор Медведчук є кумом Владіміра Путіна.
Пане Малосс, чому Ви підтримуєте пропозицію Віктора Медведчука, лідера «Опозиційної платформи – За життя” створити діалог між парламентами у нормандському форматі?
Я завжди був прихильником діалогу між Європейським Союзом, Україною та Росією. Навіть у найгарячіші часи Майдану. Як ви знаєте, я був першим президентом європейської інституції, який побував на Майдані. Я першим запросив до Брюсселя лідерів Майдану, в тому числі не тільки Руслану, а й пана Гончарука, який зараз є прем’єр-міністром президента Зеленського. Ось, дивіться, фотографія на стіні, Руслана та Олексій Гончарук були в нас у січні 2014 року на пленарному засіданні, щоб презентувати цілі громадянського руху Майдану.
Мені й досі заборонено в’їжджати до Росії, оскільки пан Путін додав мене до чорного списку. Тож мене не можна вважати налаштованим проти України. Я дуже підтримую нормандський формат. Це – французька ініціатива, що надходила від президента Франсуа Олланда, а пан Макрон і надалі її проводить, разом з канцлером Меркель, президентами Росії та України. Як відомо, вони в грудні в Парижі провели зустріч. І я вважаю позитивним проведення діалогу. У будь-якому разі не можна штовхати Україну на Захід, її головним сусідом є Росія. Україна переживає важку, жахливу кризу, внаслідок неї понад 10000 людей втратили життя, і я думаю, що ми повинні зробити все можливе, щоб її зупинити. Звичайно, з повагою до суверенітету й незалежності України. Але ми повинні думати про людські втрати, про те, що ця криза дуже шкодить, головним чином, Україні, її економічній ситуації, забирає життя її громадян. Територію розділено, а частина країни воює. Як залучати інвестиції в країну, яка перебуває у стані війні? Ось чому я підтримую будь-яку ініціативу, яка може прискорити вирішення конфлікту.
Ви знаєте, що Віктор Медведчук є лідером опозиційної партії, а також кумом Владіміра Путіна, який хрестив дочку Медведчука. І всі його пропозиції, можливо, узгоджено з Путіним. Ви не вважаєте, що ця ініціатива не є хорошою для України?
Я маю інше бачення. Мене не цікавлять відносини між тими чи іншиими людьми, питання може бути набагато складніше. У будь-якому випадку, якщо хтось є хрещеним батьком вашої дочки, чи це означає, що ви наближені до цією людини? Гаразд, але ви необов’язковоподіляєте такі самі погляди. Декілька осіб у Франції та в Україні попросили мене зустрітися з паном Медведчуком, я вперше побачився з ним у Парижі, в Україні ми з ним не зустрічалися. Тож я вперше зустрів його під час засідання у французькому сенаті два тижні тому.
Я маю позитивне враження від висловленого паном Медведчуком. Я не знаю про його зв’язки з паном Путіним, він про них не згадував. Він є українським політиком, членом Верховної Ради. Я помітив, і мої колеги з французького сенату також помітили, що він презентував цю ініціативу не як власну, а як ініціативу для України, і він навіть сказав, що попросив партію пана Зеленського, яка має більшість у Раді, керувати цією ініціативою. Пан Медведчук просто сказав, що не хоче бути на чолі ініціативи, це має робити з української сторони партія пана Зеленського “Слуга народу”. Ось чому я вважаю, що ця ініціатива цікава.
Як представник громадянського суспільства, я думаю, що нормандський формат є дуже хорошою платформою для вирішення українських питань. Знаєте чому? Тому що це дійсно європейська ініціатива. Я б не хотів, щоб у ній брали участь американці чи якісь інші люди. Це питання мають вирішувати європейці: Росія, Україна, Франція, Німеччина. Великої Британії немає в цьому форматі, але зараз Лондон вийшов з ЄС. Отже, є чотири основні гравці. Завдяки ініціативі пана Зеленського було відведено війська, з’явились позитивні ознаки миру, і ми повинні це заохочувати. І я особисто вважаю, що недостатньо проводити зустрічі чотирьох лідерів, а діалог між парламентами цих чотирьох країн може бути лише позитивним. Мені байдуже, чи пан Медведчук є хрещеним батьком, чи хтось інший ним є. Що б там не було. Мені важливо зрозуміти, чи може ця ініціатива допомогти вирішити кризу чи ні.
Ініціативу очолюють основні політичні партії від усіх сторін. Минулого тижня мене запросили на зустріч у німецький Бундестаг. Ми зустрілися з членом СПД (Соціал-демократична партія Німеччини – ПУ); з моєї ініціативи ми також провели зустріч з ХДС (Християнсько-демократичний союз Німеччини – ПУ), партією пані Меркель, а в Парижі ми мали дискусію з сенаторами й членами парламенту від республіканців, консерваторів, а також від «Вперед, республіко!», партії пана Макрона. Тож це не партійна ініціатива, яка має прославляти опозиційного лідера. Від цього може бути користь. Ось чому я беру участь у цій ініціативі, підтримую її.
Але Ви знаєте, що Медведчук не просто кум Путіна, сам Медведчук є справді проросійським. Ви цього не відчували під час зустрічі з ним?
Ні. Ні, я цього зовсім не відчував. Я почув від пана Медведчука, що він хоче знайти шляхи виходу з цієї кризи. Поважаючи, по-перше, інтереси України, а по-друге, враховуючи позиції інших. При пошуку рішення ви повинні поважати позицію інших. Наприклад, я можу сказати, що під час нашої дискусії у французькому сенаті пан Медведчук повторював, що Крим є українським, його розташовано на українській території. Він згадав, що Росія має іншу думку, але сказав, що Київ уважає Крим частиною України. Я не знаю, мабуть, в Україні Медведчук відомий як проросійський політик. Але він є членом українського парламенту, його туди обрали, тому я думаю, що він має таку ж легітимність, як і всі інші депутати Верховної Ради.
Ми живемо в демократії. Ви знаєте, що таке демократія. У демократичній державі слід поважати думку кожної людини, кожного громадянина та всіх людей, яких обрали громадяни. Але додам, що я особисто та мої друзі з республіканців у французькому сенаті, від «Вперед, республіко!», від ХДС у Німеччині завжди наполягали у розмовах з паном Медведчуком, що вони хочуть, аби ця ініціатива знайшла підтримку всіх партій, представлених у Верховній Раді. І цей пункт було ще раз підтверджено паном Медведчуком, він завжди відповідав, що це і є його бажання. Я хотів би, щоб усі партії, насамперед партія пана Зеленського, підтримали цю ініціативу.
Пане Малосс, чи є у Вас власні ідеї, ініціативи щодо України?
Коли я в якості голови європейської інституції брав участь у саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі в 2013 році, я сидів неподалік від пана Януковича. Він не дуже охоче зі мною спілкувався, але менше з тим. Під час цієї зустрічі, в присутності пані Меркель, пана Олланда, пана Януковича та інших я сказав, що ми не можемо примусити Україну вибирати між Росією та ЄС, ми не можемо зобов’язати обирати між матір’ю та батьком. Питання, чи вибирати між пані фон дер Ляйен та паном Путіним, не стоїть.
Я розумію, що українці оберуть справді демократичну модель, я тільки за, я теж так уважаю. Але не можна перемістити географічне положення України на захід. Україна є там, де вона є: у центрі Європи, на північному сході вона межує з Росією, а на заході – з Європейським Союзом. З цим і маємо жити. І мій погляд збігається з французьким баченням Європи від Атлантики до Уралу, ми підтримуємо думку про те, що нам потрібно об’єднати континент. Так, деякі люди не люблять лідерів Угорщини, дехто не любить лідерів Польщі, дехто – лідера Росії, а дехто – Бориса Джонсона. Але ми всі європейці, і я люблю громадян. Я хочу вести дискусії з людьми всіх цих країн.
Мені заборонили в’їзд до Росії, мені це не подобається, бо я хочу спілкуватися з росіянами, я був у Росії, перш ніж мене внесли до чорного списку. Я зустрічався з молодими людьми, студентами, я завжди говорив те, що думав, тобто, ці зустрічі були не для того, щоб хвалити пана Путіна.
Я почував і почуваю себе вільним критикувати його чи його рішення.
Тому я завжди підтримуватиму позитивні кроки для знайдення рішення. Ситуація на Донбасі є жахливою, з початку року там загинуло понад 20 осіб. Тож це не жарт, це – трагедія, яку слідзупинити.
Але є дуже делікатний момент: цей конфлікт розпочався тому, що Росія, Україна та Європейський Союз не мали діалогу, спілкування між трьома сторонами. І ми повинні знайти рішення. Стосовно торгівлі, свободи громадян, демократичних питань, які включають усі порушення демократії в Росії, але також і в Україні, і в інших країнах. І я думаю, що у 2013 році, ймовірно, були помилки. Я сказав тоді у Вільнюсі (на саміті Східного партнерства, де Янукович відмовився підписати Угоду про асоціацію з ЄС – ПУ), що, окрім ідеї Європейського Союзу поглиблювати партнерство між Україною та ЄС, яке я підтримую, це позитив, нам потрібно було запропонувати ініціативу між Росією та Євросоюзом.
