Символом московської агресії проти України стала латинська Z — спрощений рунічний знак Вольфсангель (вовчий гак), який був символом 4-ї поліцейської панцер гренадерської дивізії СС. Росіяни радо підхопили цей символ, ліплять на свої авто, на майки. Mосковське «міністерство правди», РоскомнадZор вплело цей знак у свою назву. А в Казані навіть хворих дітей з хоспісу орки вигнали на вулицю, щоб вишикувати буквою Z на знак підтримки агресивної війни.
Путінські орки вдерлися Україну, щоб нас «денацифікувати». На московському «новоязі» це означає тотальне знищення українців як нації. І це не вперше: нас хотіли знищити московські царі, потім Гітлер, потім знову московські правителі… За словами Микити Хрущова Сталін не вислав українців до Сибіру, слідком за кримськими татарами, тільки тому, що нас забагато лишилося після другої світової війни.
А нині, нащадок Єжова та Берії і вірний учень Гітлера знов взявся до «остаточного вирішення» українського питання. Губернатор Луїзіани Х’ю Лонг (з якого списаний головний герой роману Пенн Уоррена «Уся королівська рать») колись говорив, що «фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами». Ця фраза про Путіна. Треба просто послухати, що він несе про Росію без кордонів, про притиски руських та російськомовних за кордоном, про розвал імперії та про «вставання з колін», аби усвідомити, що Путін є справжнім фашистом — фашистом у своїх діях, амбіціях, «думках і у вживанні слів».
РоSSія вже перетворилася в православний рейх з гаслом: «Ein Volk, ein Reich, ein Führer» (адін народ, адна імперія, адін вождь). Правда ж схоже? Отож, годі розповідати світові про вєлікую руSSкую культуру, родіну Толстого з Достоєвським та Рахманінова з Шостаковичем. Світ вже бачив, як батьківщина Гете, Шиллера та Бетховена перетворилася на нацистське кубло, а населення підтримало злочинну владу, хоч і не всім німцям вона подобалася. Тепер на цивілізацію та демократію наступають кремлівські фашисти.
Сподіваюся, що московський рейх закінчить там же, де й нацистський — на смітнику історії. А ті, хто брав участь у злочинах, і хто мовчав — отримають те, що заслужили.
Олександр Мацука, дипломат, колишній співробітник Секретаріату ООН, шеф Секретаріату Ради Безпеки ООН (2012-2016)
Опінія автора не завжди співпадає з позицією редакції