Культурний рупор Кремля

Росія як ревізіоністська держава, що зростає, й надалі залишатиметься руйнівником світового порядку, який базується на західних цінностях. Глобальний економічний вплив Росії у довгостроковій перспективі стане слабшим на тлі багатьох політичних, економічних та соціальних змін у самій країні, але до розхитування та дестабілізації миру, поширення фейків Кремль докладатиме зусиль і надалі.

Сфера культури – один із найпопулярніших напрямків пропаганди Кремля. Перш за все, через чудову можливість комунікації культивованого роками меседжу про «відмінність культурної ідентичності Росії від глобального контексту». А ще можна акцентувати на тому, що «світ не розуміє особливостей російської душі».

З-поміж безлічі мегафонів культурної величі та відмінностей Москви ресурс Russia Beyond (RB) далеко не на останньому місці. Раніше відомий як Russia Beyond The Headlines (з моменту свого запуску у 2007 до вересня 2017), RB – це російський багатомовний проєкт (14 мов), яким керує некомерційна інформаційна агенція TV-Novosti, заснована російським державним інформаційним агентством «РИА Новости». Russia Beyond – це радше агрегатор, який пропонує читачам новини, коментарі, думки та аналіз культури, політики, бізнесу, науки й суспільного життя в Росії. І все це від «професійних журналістів, які захоплені та знають країну» – йдеться в описі видання в linkedin.com. Russia Beyond The Headlines була запущена у 2007 році виданням «Російська газета» – одним із найпопулярніших ресурсів федерального уряду Росії. І це найважливіше для усвідомлення, у якому контексті, у якій подачі та завдяки якому фінансуванню працює «культурний» рупор RB.

Задекларована місія RB – «сприяти кращому розумінню Росії у світі, чи то звичайні громадяни, державні службовці, експерти з громадської думки або підприємці». Для досягнення цієї мети ресурс не просто подає новини культурного життя, а радше представляє інноваційні огляди та аналітичні матеріали про життя в Росії. Акцент майже в усіх матеріалах робиться на тому, що Росія – складна для розуміння іноземцями країна, яка проходить стадію трансформації й «досі приходить до згоди зі своєю довгою (часом болючою, іноді химерною) історією, яку неможливо зрозуміти у контексті стереотипів, які поширюються на Заході».

Передовсім RB, як ресурс, покликаний подати ревізіоністські наміри та прагнення Кремля у красивій «культурній» обгортці, щоб цю цукерку без сумнівів спожило толерантне західне суспільство. Тут вам запропонують спробувати рецепти російської кухні з украдених українського борщу чи сибірських пельменів. Оцінити велич Петра I на фоні українського «зрадника» Мазепи та інші військові звитяги російської зброї. Погортати перелік зі 100 найкращих російських художників, значна частина яких має українське коріння. І все це культурно й без жодної політики. І все це в поширеному майже в кожному матеріалі контексті спільних культур, братніх народів багатонаціональної Росії, спільної 300-річної історії тощо.

У період із 2014 по 2017 роки журналісти незалежних західних видань неодноразово звинувачували RB навіть у неприкритій пропаганді, не кажучи вже про завуальовану під культурний контекст дезінформацію. Так, коментатор The Guardian Рой Грінслейд робив це у своїх матеріалах у 2014 році, а колишній журналіст видання Slate Джек Шафер – у 2017 році. У матеріалах стверджується, що це ЗМІ в Європі платило багато кому за поширення та передрук власних публікацій: лондонському Daily Telegraph, Le Figaro у Франції, Southern Zeitung у Німеччині та італійській щоденній газеті La Repubblica. У США RB співпрацювала з The Washington Post до 2015 року. Найчастіше матеріали Russia Beyond розповсюджувалися як періодичні вкладки до цих видань. Зокрема, The Wall Street Journal та The New York Times у 2018 році публікували вкладку Russia Beyond у своїх виданнях на регулярній основі. За даними журналістів, Russia Beyond the Headlines платив Daily Telegraph £40,000 на місяць, щоб розповсюджуватись як доповнення до публікації на вихідних, а вебсайт Daily Telegraph також розміщував контент із сайту RBTH. Щомісячний додаток на російську тематику вперше з’явився в The Daily Telegraph та американській Washington Post ще у 2007 році під назвою Russia Now. Британське видання Daily Telegraph у 2014 році після катастрофи малайзійського авіалайнера MH-17 в Донецькій області було жорстко розкритиковане за публікацію замовних проросійських матеріалів, які заперечували причетність Росії до трагедії. У багатьох європейських ЗМІ наводили докази того, що видання отримує £900,000 на рік за передрук матеріалів Russia Beyond the Headlines. Пізніше в цьому ж виданні з’явився передрук матеріалу журналіста BBC Джона Сімпсона в розділі про мандри. У своїй статті «John Simpson: Crimea’s charms uncovered» автор закликав британців відвідувати Крим, порушуючи українське законодавство. Наголошувалося на тому, що потрапити в Крим та насолодитися його красотами, які розквітли за період російської окупації, можливо лише з території Росії. Стаття та заклик Джона Сімпсона викликали критику з боку Харківської правозахисної групи, Асоціації українців у Великій Британії та редактора The Economist Едварда Лукаса.

Взагалі позицію Telegraph Media Group (флагманською газетою якої є Daily Telegraph) до цього часто критикували незалежні західні журналісти за подвійні стандарти. З одного боку, у виданні була присутня жорстка критика режиму Путіна та заклик посилити санкції проти Росії, особливо після катастрофи MH-17. З іншого боку, редакція мала тривалий контракт із RB (а точніше з власником цього ресурсу – урядовою «Російської газетою») на друк вкладки RB зі статтями про російську діаспору Лондона та інші прояви культури Росії.

Інна Крупник, позаштатний журналіст, оглядач і копірайтер