EN
FR
DEПопри всі перепони з боку агресивної Росії, яка зухвало нехтує всіма європейськими цінностями, Україна впевнено крокує шляхом європейської інтеграції. Серед іншого, наша держава представлена у Парламентській Асамблеї Ради Європи. На цьому майданчику Україна невпинно порушує актуальні питання щодо тимчасової окупації Криму, втрати контролю над нашими територіями у Донецькій та Луганській областях, вбивства захисників і не лише.
У січні українську делегацію в Парламентській Асамблеї Ради Європи очолила народна депутатка Марія Мезенцева. В інтерв’ю Катерині Братко для журналу «Огляд Україна Брюссель» парламентарій розповіла про ухвалення надважливої для України резолюції «Порушення прав людини, вчинені проти кримських татар у Криму». Також за проактивної участі української делегації наша держава нарешті ратифікувала Протокол про приєднання України до Групи Помпіду Ради Європи – міжнародної ініціативи з боротьби зі зловживанням наркотиками.
Пані Маріє, Ви є головою постійної делегації Верховної Ради в ПАРЄ та виступаєте за зміну підходів і стратегій України. У чому їх вбачаєте в такий непростий для нашої країни час?
Ми повинні чітко усвідомлювати, що тимчасова окупація і втрата контролю над нашими територіями, вбивства захисників – це наше найболючіше питання. Тому може скластися враження, що Україна порушує лише питання покарання Росії. Насправді це не так. Питання Росії – це питання цінностей і фундаменту Ради Європи, який був підірваний у найзухвалішій формі за останні понад 70 років. А також розвиток демократії та права людини, вакцинація й екологія, питання сталого розвитку і переміщених осіб. Тобто безліч проблем, які є актуальними саме для нас.
Одним із перспективних напрямків у роботі може стати питання гендерної рівності: для того, щоби доповнити низку українських здобутків у цій сфері, проводитиметься кампанія за ратифікацію у парламенті Стамбульської конвенції Ради Європи, підписаної у 2011 році. Ми вже провели низку ініціатив, круглих столів, перемовин тощо.
Також наша делегація переглядає низку розпочатих, але не завершених ініціатив. Відтак за проактивної участі нашої делегації Україна нарешті ратифікувала Протокол про приєднання України до Групи Помпіду Ради Європи – міжнародної ініціативи з боротьби зі зловживанням наркотиками. Участь українських експертів у роботі Групи сприятиме створенню й реалізації програм лікування залежностей, догляду та реабілітації людей з розладами, пов’язаними з вживанням психоактивних речовин, а також обміну інформацією про тенденції, пов’язані з незаконним обігом та вживанням наркотиків. Додам лише те, що Україна вже майже 10 років вела роботу із завершення процедури долучення до цієї установи, але саме нам це вдалося.
Як би Ви схарактеризували новий підхід України до роботи в ПАРЄ у боротьбі з Росією?
Річ у тім, що Росію «повертали» до ПАРЄ задля діалогу, як ми усі пам’ятаємо, проте його немає. Натомість через своїх представників вона заявляє, що «чхати хотіла» на думку цієї міжнародної поважної інституції, по суті, першої загальноєвропейської парламентської асамблеї в повоєнний час. Тому для нас головне – постійно підтримувати на порядку денному тему Криму та російської агресії. Ми залишаємося на форпості українських інтересів. Відновлення контактів із РФ, а також спроби налагодження співпраці, як вони про це заявляють, можливі лише після повернення усіх окупованих територій Україні, проведення демілітаризації та виплат справедливих компенсацій.
Окремо зауважу, що майже кожен вислів у їхню сторону, на який має право кожен із парламентаріїв, уважається «образливим» та оскаржується представниками російської делегації. Інакше кажучи, вони пишуть «кляузи» та «доноси» на членів української делегації. Ми намагаємося на це реагувати розумними методами, але останнього разу, коли голова російської делегації Пьотр Толстой дозволив собі випад, мовляв, усіх українців, які не згодні з їхньою позицією і мають патріотичні настрої, «треба вішати на ліхтарях», – ми, згідно з Етичним кодексом члена Асамблеї, направили Президенту Асамблеї відповідну, ґрунтовно юридично опрацьовану скаргу. Наразі вона розглядається.
Які головні меседжі українська делегація має на меті донести до ПАРЄ?
Головний меседж – наш проактивний фундамент: Україна – для Ради Європи та ПАРЄ, а не навпаки. Російську Федерацію «повертали» до ПАРЄ з єдиною метою: щоб провести діалог і спробувати переконати дотримуватися базових цінностей, закладених у Статуті Ради Європи (стаття 3). Проте цинізм полягає в тому, що на жодне співробітництво з Асамблеєю росіяни не йдуть і висвітлені моніторингом проблеми не розв’язуються. Натомість уважають, що їхнє відновлення в правах – це назавжди, і святкують.
Відносини з Росією – біль українського народу. Яких результатів наша делегація в ПАРЄ вже досягла в цьому напрямку?
Найважливіше, що нам удалося на минулій сесії, – це ухвалення резолюції «Порушення прав людини, вчинені проти кримських татар у Криму». Українська делегація провела неймовірну роботу з консолідації підтримки цього питання серед парламентаріїв країн Ради Європи та отримала її. У Резолюції зазначається, що з 2014 року триває тимчасова окупація Росією Криму, який є частиною території України. Кримські татари зазнають серйозних порушень своїх прав, стикаються з убивствами, тортурами та нелюдським поводженням. Робота журналістів, свобода слова й зібрань невиправдано обмежені.
У документі ще раз підтверджується, що міжнародна спільнота не визнає спробу анексії Криму, а Росія має нести відповідальність за грубі масові порушення прав людини, здійснені на території, що перебуває під її фактичним контролем.
Важливою для України є й співпраця з Бельгією. Можливо, нам потрібно частіше нагадувати Європі про окупацію частини нашої території?
Як співголова парламентської групи дружби з Бельгією зауважу, що наші відносини перебувають на високому рівні.
Бельгія підтримує суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України, так само як і шлях до європейської інтеграції. З моменту початку військової агресії РФ проти України 23 лютого 2014 року та подальшої окупації частини української території, Бельгія послідовно підтримувала всі фази обмежувальних заходів, запроваджених Євросоюзом щодо РФ. Бельгія виділяє гуманітарну допомогу внутрішньо переміщеним особам в Україні та бере участь у фінансуванні Моніторингової місії ООН із прав людини в Україні, представники держави працюють у Спільній Моніторинговій Місії ОБСЄ.
Нещодавно за нашої активної участі Україна та Королівство Бельгія уклали Меморандум про взаєморозуміння у сфері охорони та відтворення вод і раціонального використання водних ресурсів.
Цим документом бельгійська сторона підтверджує свою готовність безкоштовно передати Україні дослідницьке судно «Бельгіка». Судно 1984 року у хорошому стані й має унікальне вбудоване обладнання, наприклад, високоточні ехолоти. Меморандум передбачає посилення співпраці українських і бельгійських учених щодо спільного дослідження Чорного моря, зокрема, проблеми зростання рівня сірководню. Водночас бельгійська сторона запрошує українських фахівців долучитися до дослідницьких робіт у Північному морі.
Також у нас є ідеї щодо посилення культурного співробітництва між нашими державами.
Як Ви вважаєте, чи потребуватимуть змін відносини України та Німеччини після того, як Ангела Меркель залишить пост канцлера?
Німеччина дуже хоче бачити стабільну, демократичну та економічно успішну Україну, тому їхній уряд надав нам такий високий рівень підтримки. З 2014 року Німеччина надала Україні загалом понад 1,8 млрд євро. Ця країна – один із наших найважливіших торговельних та інвестиційних партнерів. Вони є другим за величиною імпортером в Україні та ключовим ринком для нашого експорту. Після відходу від політичного життя такої важливої фігури як Ангела Меркель, яка керувала однією з найбільш потужних країн ЄС протягом 16 років, уважаю, що Україна повинна вибудовувати гармонійні відносини з усіма її можливими наступниками вже зараз і доносити їм нашу позицію з контроверсійних питань. Центральна увага цієї переорієнтації має бути більш рішучою, ніж дотепер, поглиблення українських відносин не лише з урядом Німеччини, а й із широкою політичною елітою, промисловими компаніями та громадянським суспільством. Також дуже показовою в цьому сенсі є цитата з надзвичайно важливого дослідження українських аналітиків із Центру «Нова Європа»: «Першим кроком було б провести аудит наявного інструментарію, тобто оцінити та, можливо, оновити інструменти, рамки чи сектори, що стосуються допомоги, отриманої Києвом від Німеччини з 2014 р. Другою рекомендацією було б створити комунікаційну платформу на високому рівні для підтримки постійного політичного діалогу з багатьох аспектів відносин».
Нещодавно Ви разом із делегатами від різних країн Європи відвідували Херсон, кримські контрольно-пропускні пункти в’їзду-виїзду, зустрічалися з родинами кримських татар, внутрішньо переміщених осіб. Які висновки допоміг зробити цей візит делегатам від інших країн?
Головне, що наші міжнародні колеги як для себе, так і для всього світу перепідтвердили: Крим – це Україна. Вони побачили 2 КПВВ. Побачили, як із 2019 року українська влада змогла побудувати сучасний Центр надання адміністративних послуг, де пропонується понад 70 диджиталізованих послуг, оцінили сам процес перетину, адже наразі КПВВ «Каланчак» може опрацьовувати пропуск 2500 осіб протягом доби. Зрозуміли ще раз, що це єдиний легальний шлях до Криму, яким так само може скористатися й Комісарка з прав людини в Раді Європи пані Дуня Міятович. Щоправда, ми вже 2 роки чуємо про перепони на її шляху з боку Росії. Однак ж перетин повністю відкритий, і вона могла б давно побачити на власні очі кричущі порушення прав людини на півострові. Нас засмучує, що це не відбувається.
Для наших колег було дуже важливо поспілкуватися з журналістами, представниками кримськотатарського народу, студентами з півострова, які навчаються на материковій частині. Усе, що почули делегати з інших країн, уже наявне в червневій резолюції. Тобто повністю відповідає дійсності!
Що їх найбільше вразило?
Найбільше, напевно, гостей вразили персональні історії кримчан. Їх вони слухали, затамувавши подих. Нагадаю, після окупації Криму Росією на півострові силовики регулярно приходять з обшуками, які проводять рано-вранці, затримують активістів, журналістів. Особливо агресивні окупанти до членів Меджлісу, який вважається забороненою організацією. Дуже часто людей обвинувачують за вигаданою статтею про тероризм, яку окупаційна влада зробила синонімом свободи думки, висловлювань, використання рідної мови тощо.
Таким чином вони отримали емоцію. Почули, як у Криму не вистачає інформації про те, що відбувається в Україні й у світі загалом. Ми ще раз згадали, як усе починалося.
Побувати на форумі Кримської платформи разом із президентами, міністрами й високими гостями було дуже важливо.
У Києві вже пройшла найбільша міжнародна подія за часів незалежності – форум «Кримська платформа». Попри те, що Росія неодноразово висловлювала протест проти його проведення. Це й не дивно, адже на зустрічі було обговорено шляхи повернення півострова, окупованого Росією. Яких результатів вдалося досягти на цьому форумі?
Історичний та важливий день – офіційний старт Кримської платформи. Верховна Рада нарешті ухвалила важливий законопроєкт «Про корінні народи» та скасувала дискримінаційний закон «Про Вільну економічну зону «Крим», які теж спричинили цілу хвилю емоцій у самій РФ і не лише там.
Міжнародна спільнота гучно заявила, що ніхто не миритиметься зі встановленим порядком на півострові й що Росія є єдиною відповідальною в окупації. Про це свідчили потужні заяви делегатів із 46 країн світу на 4-х дискусійних панелях, а сама робота продовжиться за такими напрямками: зміцнення міжнародної політики невизнання Криму; застосування санкцій; протидія порушенню прав людини; гарантування безпеки та свободи судноплавства; подолання економічних та екологічних наслідків окупації, адже природу півострова просто нищать.
Зараз створено Телеграм-канал «Кримська Платформа» для ширшого інформування всіх досягнень, планів та можливостей. Звісно, не забуваємо про найважливіший гуманітарний аспект і велику кількість незаконно ув’язнених у Криму, зниклих безвісти й тих, хто очікує вироків російських судів. Усі ці історії мають конкретні прізвища, із ними працюють правозахисники та адвокати. Звісно, ми всі сподіваємося, що вони будуть звільнені найближчим часом!
Непрості в України відносини й із Білоруссю. Чи вимагають перегляду дипломатичні відносини нашої країни з сусідом, який так активно підтримує агресивну Росію?
Ми намагаємося бути активними в цьому питанні на міжнародній арені, як-от у ПАРЄ, наприклад. Саме наша делегація активно просувала декілька резолюцій на тему Білорусі, а також створення спеціальної комісії щодо подій, за якими весь світ спостерігав із моменту виборів президента. Після примусової посадки літака брали участь у дебатах на цю тему, активно просували поправки до файлів. Провели спілкування делегації з пані Тихановською. Перегляд відносин однозначно потрібен. У Білорусі назріла справжня гуманітарна катастрофа, яка вже спричинила хвилі міграції до країн Балтії та Польщі, це ми обговорюватимемо на черговій сесії ПАРЄ. Я б ще так сказала, що Росія знайшла гавань для військових навчань, відпрацювання різних тактичних планів, а також потенційного контролю ширшої частини кордону з Україною через Білорусь, тому нам треба тримати руку «на пульсі».
Пандемія внесла корективи в життя кожного. Що довелося Вам змінювати у своєму житті?
Знаєте, хворіючи на коронавірус «Дельта » прямо зараз і маючи трохи більше часу на сон, книжки, загалом на себе, ще раз переконалася, що здоров’я є найголовнішим. Якщо сам про себе не подбаєш – це не зробить ніхто! Коронавірус змінив життя планети. Щоразу, плануючи поїздку або масштабну міжнародну конференцію, перше, про що думаємо, – це обмеження. Світ точно змінився, і ми повинні призвичаїтися до нової реальності. Для мене початок пандемії став часом прояву людяності, злагодженої командної роботи (коли ми шукали перші апарати ШВЛ, прокладали кисневі станції та діставали маски з рукавичками) та тотального контролю своїх дій. Щодо самої роботи у Верховній Раді України, то у нас з’явилося більше часу.
Катерина Братко – позаштатний журналіст, оглядач, інтерв’юер
