EN
FR
DEВідколи Росія розпочала свої агресивні дії проти України, російські чиновники звинуватили НАТО у низці погроз та ворожих дій. Сьогодні Promote Ukraine друкує першу частину офіційних спростувань Організації Північноатлантичного договору щодо чисельних фантазій російських пропагандистів.
Міф: НАТО відмовляється від реального діалогу з Росією.
Факт: НАТО припинило практичну співпрацю з Росією через її агресивні дії в Україні. Однак ми продовжуємо тримати канали для політичного діалогу відкритими. Рада НАТО-Росія, яка є важливою платформою для діалогу, ніколи не припинялася. З 2016 року ми провели десять зустрічей.
Міф: Призупинивши практичну співпрацю з Росією, НАТО підриває безпеку.
Факт: У 2014 році НАТО припинило практичну співпрацю з Росією у відповідь на її агресивні дії в Україні. Ця співпраця включала проекти в Афганістані щодо боротьби з тероризмом та наукової співпраці. Ці проекти з часом дали результати, але їх призупинення не підірвало безпеку Альянсу чи нашу здатність протистояти таким викликам, як тероризм.
Ми чітко дали зрозуміти, що продовжуємо шукати конструктивних відносин з Росією. Але поліпшення відносин Альянсу з Росією буде залежати від чітких і конструктивних змін у її діях – таких, що демонструють відповідність міжнародному праву та міжнародним зобов’язанням Росії.
Міф: Північноатлантичний альянс відмовився від проєкту з дистанційного виявлення вибухових речовин.
Факт: Започаткований у 2009 році проект «Вимкнення вибухових речовин» (STANDEX) ніколи не заморожувався та не призупинявся. Він був завершений згідно з графіком на кінець 2013 року.
STANDEX – це проект НАТО «Наука заради миру та безпеки» (SPS), який здійснюється консорціумом лабораторій та дослідницьких інститутів. Серед учасників були Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди та Росія. Проект об’єднав різні технології, що дозволяють виявляти, розпізнавати, локалізувати та відстежувати потенційних смертників у масових перевезеннях.
Північноатлантичний альянс заохочував учасників проєкту до комерційного використання розроблених ними технологій; деякі з цих технологій вже можна придбати на ринкових засадах.
Міф: Розширення НАТО загрожує Росії.
Факт: НАТО – це оборонний союз. Наша мета – захистити наші держави-члени. Кожна країна, яка вступає до НАТО, зобов’язується дотримуватися своїх принципів та політики. Сюди входить зобов’язання, що «Альянс не прагне до конфронтації і не представляє загрози для Росії», як було підтверджено на самміті в Брюсселі.
Розширення НАТО не спрямоване проти Росії. Кожна суверенна держава має право вибирати власні механізми безпеки. Це фундаментальний принцип європейської безпеки, який Росія також підписала і повинна поважати. Розширення НАТО принесло більше стабільності та процвітання Європі.
Міф: Розширення НАТО на Балканах дестабілізує світ.
Факт: Усі країни Центральної та Східної Європи, які вступили в НАТО за останнє десятиліття, з того часу знаходяться у мирі, безпеці та співпраці зі своїми сусідами.
Країни регіону, які прагнуть до членства, проводять реформи, щоб наблизитись до стандартів НАТО. Ці реформи посилюють демократію та безпеку в кожній країні.
Країни регіону зіграли значну роль в операціях НАТО в Афганістані та Косово, забезпечуючи навчання афганських військ та допомагаючи організувати безпечне середовище для всіх жителів Косово. Це прямий внесок у стабільність на євроатлантичному просторі.
Міф: НАТО намагалося «втягнути» Україну в Альянс.
Факт: Коли адміністрації президента Кучми та президента Ющенка чітко заявили про своє прагнення членства в НАТО, Альянс працював разом із ними, щоб заохотити необхідні реформи.
Коли адміністрація президента Януковича вибрала позаблоковий статус, НАТО поважало це рішення і продовжувало працювати з Україною над реформами на прохання уряду.
НАТО поважає право кожної країни обирати власні механізми безпеки. За останні 65 років 29 країн вільно і відповідно до своїх внутрішніх демократичних процесів обрали вступ до НАТО. Це їхній суверенний вибір.
Міф: Росія має право вимагати гарантії того, що Україна не вступить до НАТО.
Факт: Кожна суверенна держава має право вибирати власні механізми безпеки. Це фундаментальний принцип європейської безпеки. Відповідно до статті I Гельсінського заключного акту, який створив Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) в 1975 році, кожна країна має право «належати чи не належати до міжнародних організацій, бути чи не бути стороною двосторонніх або багатосторонніх договорів, включаючи право бути або не бути стороною договорів про союз». Усі держави-члени ОБСЄ, включаючи Росію, поклялися підтримувати ці принципи.
Відповідно до цих принципів, Україна має право сама вибирати, чи приєднується вона до будь-якого договору про союз, включаючи установчий договір НАТО.
Більше того, коли Росія підписала Засновницький акт НАТО-Росія, вона зобов’язалася підтримувати «повагу до суверенітету, незалежності та територіальної цілісності всіх держав та їхнє невід’ємне право обирати засоби забезпечення власної безпеки».
Україна має право вибирати власні союзи, а Росія за власною неодноразовою домовленістю не має права диктувати цей вибір.
Міф: НАТО спровокувало протести на Майдані в Україні.
Факт: Демонстрації, які розпочались у Києві в листопаді 2013 року, були породжені прагненням українців до більш тісних відносин з Європейським Союзом. А також їхнім розчаруванням, коли колишній президент Янукович відмовився від цієї мети в результаті російського тиску.
Вимоги протестувальників включали конституційну реформу, посилення ролі парламенту, формування уряду національної єдності, припинення всеохоплюючої та ендемічної корупції, дострокові президентські вибори та припинення насильства. Про НАТО не було жодної згадки.
Україна почала обговорювати ідею відмови від позаблокового статусу у вересні 2014 року, через шість місяців після незаконної та нелегітимної російської окупації Криму та початку агресивних дій Росії на сході України. Остаточне рішення Верховної Ради України відмовитись від позаблокового статусу було прийнято в грудні 2014 року, через рік після початку демонстрацій прихильників ЄС.
Міф: НАТО планувало базувати в Криму кораблі та ракети.
Факт: Це вигадка. Ідея ніколи не пропонувалась і не обговорювалася в рамках НАТО.
Міф: НАТО створило військову базу в Грузії.
Факт: НАТО на самміті в Уельсі погодилося запропонувати Грузії значний пакет допомоги для зміцнення оборонних можливостей цієї країни з Альянсом. У серпні 2015 року було відкрито Спільний навчально-оціночний центр НАТО-Грузія для сприяння підготовці та сумісності персоналу Грузії та Альянсу.
Міф: НАТО має бази по всьому світу.
Факт: Військова інфраструктура НАТО за межами території країн-членів Альянсу обмежена тими районами, в яких Альянс проводить операції.
Альянс має військові об’єкти в Афганістані для підтримки місії «Рішуча підтримка» та в Косово для місії КФОР.
НАТО має цивільні бюро зв’язку в країнах-партнерах, таких як Грузія, Україна та Росія. Їх не можна розглядати як «військові бази».
Окремі союзники мають зарубіжні бази на основі двосторонніх домовленостей та принципу згоди країни перебування, на відміну від російських баз на території Молдови (Придністров’я), України (Автономна Республіка Крим) та Грузії (регіони Абхазії та Південна Осетія).
Міф: НАТО піднімає «істерику» щодо навчань Росії.
Факт: Кожна нація має право проводити навчання, але важливо, щоб вони проводились прозоро та відповідно до міжнародних зобов’язань.
Для сприяння прозорості члени ОБСЄ, включаючи Росію, зобов’язуються дотримуватися правил Віденського документа. Якщо кількість людей у навчаннях перевищує 9000 осіб, це підлягає повідомленню. Якщо їх більше 13000 осіб, спостерігачі з країн ОБСЄ повинні бути запрошені взяти участь у навчанні. З часу закінчення «холодної війни» Росія ніколи не відкривала навчання для обов’язкового спостереження за Віденським документом.
Побоювання НАТО щодо навчання ZAPAD 2017 були прямим результатом недостатньої прозорості Росії. Як масштаб, так і географічний обсяг навчань значно перевищили те, що Росія оголосила раніше, у тому числі в Раді НАТО-Росія. Союзники дали зрозуміти це Росії на засіданні Ради НАТО-Росія в жовтні 2017 року.
Росія також використовувала великі позачергові навчання, в тому числі з десятками тисяч військовослужбовців, для залякування своїх сусідів. Ця практика піднімає напругу та підриває довіру. Зокрема, втручання Росії в Грузію в 2008 році та незаконна «анексія» Криму в 2014 році також були замасковані позачерговими навчаннями.
