EN
FR
DEЄвросоюзу необхідно зробити механізм санкцій значно ефективнішим, щоб допомогти захистити права людини й демократію в Білорусі й Росії або інших країнах, де люди борються з дуже жорстокими авторитарними режимами, заявив Андрюс Кубілюс, литовський євродепутат, співголова Парламентської асамблеї ЄВРОНЕСТ, постійний доповідач у Європарламенті з питань Росії. В інтерв’ю Promote Ukraine він заявив, що ЄС повинен мати набагато більш централізовані повноваження щодо запровадження й застосування санкцій і що протести в Росії надихнула не тільки Білорусь, але й Україна.
Нові санкції проти білоруських або російських чиновників, які придушують мирні демонстрації, мають ініціювати країни-члени ЄС. Чи є це великою перешкодою?
Перш за все, користуючись нагодою, хочу сказати, що керівництво України показало дійсно хороший приклад застосування санкцій навіть усередині країни: закривши телеканали, якими володіє Медведчук. Я був дуже позитивно здивований цим рішенням. Другий момент: буквально пару днів назад ми провели онлайн-конференцію за участю росіян, білорусів і депутатів Європарламенту. Це була цікава дискусія, де російські учасники вчилися у білоруських, як проводити протестні рухи. Але подій у Білорусі також показали, що усередині ЄС, усередині Європарламенту наша здатність реально допомагати білоруському народу, відстоювати своє право на демократію все ще досить обмежена. І ми завжди дуже засмучуємося, що не в змозі більш ефективно застосовувати санкції.
Правда, є й позитивні зрушення: у ЄС діє так званий «Європейський акт Магнітського» щодо санкцій. Але коли ми подивилися уважніше, то побачили, що рішення про санкції ухвалюються повільно – наприклад, через арешт Навального або з інших причин. Тож є багато досить великих недоліків, які ми повинні зараз виправити, щоб змінити ситуацію. І я думаю, що нам потрібно мати набагато більш централізовану владу в ЄС для запровадження та застосування санкцій. Зараз від країн Євросоюзу, від їхньої волі залежить усе – не тільки домовленість про санкції, але навіть початок процедури їхнього запровадження. Саме держави Євросоюзу мають готувати всі документи, всю інформацію, всі докази того, що дійсно ці особи винні в порушенні прав людини тощо. І я думаю, що це не найдієвіший спосіб зробити санкції набагато ефективнішими. Тому, крім “акту Магнітського”, нам потрібно провести зміни в бюрократичних процедурах усередині Євросоюзу, щоб підвищити ефективність.
Чи можна очікувати, що ЄС буде спроможним змінити цей механізм у найближчому майбутньому?
Сподіваюся, що так, оскільки «акт Магнітського» було запроваджено досить ефективно, що означає наявність політичної волі всередині ЄС, між його країнами-членами. Щоб бути більш ефективним у захисті прав людини й демократії в таких країнах, як Білорусь чи Росія, особливо коли люди борються з дуже жорстокими авторитарними режимами. Тепер ми маємо зробити другий крок – подивитися на ту частину механізму санкцій, яку я можу назвати інструментальною або бюрократичною. Ось тут потрібна модернізація, суттєва модернізація. І, повторюся, необхідно мати набагато більшу централізацію. Адже ухвалення рішень не повинно настільки сильно залежати від бажання або можливості окремих країн Євросоюзу підтримувати ті чи інші нові санкції.
Ми знаємо про багато сумних подій у Росії й Білорусі – арешти, ув’язнення Навального і так далі. Але чи бачите Ви тут також позитивні новини? Чи Ви відчуваєте, що в цих країнах дійсно можна очікувати змін на краще?
Хороше питання, тому що зазвичай, коли ми говоримо про Білорусь і Росію, всі починають говорити про переслідування, жорстокості режиму тощо. Але з іншого боку, ми повинні дуже чітко бачити дуже важливі, і я б сказав, дуже позитивні сигнали: йдеться про те, що люди почали вимагати змін, почали вимагати демократії. Звичайно, тоталітарні, диктаторські режими не дають прав, яких вимагають люди, але це абсолютно нове явище на всьому пострадянському просторі. На мій погляд, цей розвиток є, в першу чергу, неминучим. Я маю на увазі, що люди вимагають змін, люди вимагають демократії, і це ніхто не зупинить.
Режими можуть затримувати цей рух, процес може протікати болісно. Ми будемо дуже щасливі, якщо вдасться уникнути кровопролиття. Але зупинити ці зміни, коли люди починають вимагати демократії, неможливо. І український народ, як ми бачимо, дійсно має демократію. Зараз білоруський народ вимагає того ж, а по їхніх стопах пішли росіяни. Тому коли дехто каже, що демократія не для Росії, він дуже помиляється. Демократія справді дуже потрібна російському народу, і він досягне того, чого хоче.
Багато спостерігачів говорять про вплив Білорусі на події в Росії. А як щодо впливу України?
Безсумнівно, якщо спостерігати за нинішніми російськими протестами, демонстраціями в різних містах, то можна побачити майже ті самі моделі, які ми бачили торік у Білорусі. Майже ті самі вислови, ті самі гасла. Якщо білоруси вимагали “Лукашенка, уході!”, то зараз росіяни скандують на всіх демонстраціях “Путін, уході!”. Я бачу тут два джерела натхнення для російського народу. Перше – це минулі й теперішні дії Алєксєя Навального, все, що з ним пов’язано: отруєння, потім його арешт і т.д., а також дуже-дуже потужні фільми на Youtube – і про те, як режим намагався його отруїти, і про багатство замку (який, імовірно, належить Путіну – ред.). З іншого боку, дуже чітко видно, особливо в дискусії з представниками російських регіонів під час останньої онлайн-конференції, а також у розмові з Жанною Нємцовою на іншому семінарі: російських протестувальників дуже надихнули останні події в Білорусі. Про це всі говорять.
Щодо України я б сказав, що так, у цілому я бачу дуже важливий вплив цієї країни. Можливо, не в тому стилі, як було досягнуто там демократії – завдяки Майдану та ціною людських жертв. Але в Білорусі, а тепер також у Росії є віра, що якщо Україна здатна мати демократію, здатна вирішувати, які зміни європейського типу потрібні і як їх слід здійснювати, то це має бути для них, росіян і білорусів, гарним прикладом. На мою думку, цей вплив дійсно є потужним, і він і надалі залишатиметься дуже важливим для всіх подій на пострадянському просторі.
Наталія Річардсон
