День науки: наша думка єдина вірна чи що змушує мене притихнути?

От не знала, що сьогодні день науки в Україні поки подруга-науковець, яка наполегливо тягне мене в науку (з добрих міркувань), не привітала. Якось так складається, що наукою я займаюсь час від часу: коли є час і натхнення. А вони рідко приходять разом. Тому дякую, Аліна! Ти дала поштовх до рефлексій.

День науки: мова

Знаєте, що таке заручник багатомовності? Це коли в реченнях рідною мовою раптово виринають іноземні слова, причім різними мовами, і ти робиш паузу не для того, щоб подумати про те, що сказати далі, а щоб перебрати в думці всі двадцять синонімів того слова, яке ти не можеш пригадати на «потрібній» мові. Це коли ти починаєш речення голландською, а закінчуєш німецькою, бо структура речень і лексика схожі. Це коли на запитання французькою автоматом відповідаєш французькою, а пісню італійською (якої не знаєш), намагаєшся перекласти, бо почув знайоме слово.

Це коли російська мова для тебе є однією з мов і одночасно інструментом війни ворога твоєї країни. Це коли ти – українець за кордоном, серед українців, чиї батьки втікши від переслідувань радянської влади, померли на чужині, – маєш необережність відповісти на питання, задане російською мовою, на російській мові, і цим самим завдати болю їхнім дітям. І це коли здатен цією мовою читати, писати, думати, співати. І не знаєш, чи ганьбити себе за це чи виправдовувати. Це змушує притихнути.

Я помітила, що страждаю від того, що не можу висловити думку усно, бо не можу поринути в певну сферу однією мовою цілком. Читаю новини, аналітику і книжки на різних мовах на абсолютно різні теми щодня. Мене розриває між сферами. Це змушує мене притихнути.

День науки: філософія

Я вивчала філософію і політологію на першому і другому курсах міжнародних відносин у Львові. Читала першоджерела. Уважно. Не осмислюючи. Потім, коли закінчувала аспірантуру, знову читала першоджерела. Коли писала дисертацію з питань права і політології в Німеччині, читала першоджерела. Історія, філософія, соціальна психологія: регулярно звертаюсь до їх основ.

Проте тепер, після десятків томів перечитаного і переслуханого у зв’язку з війною, зі сферою своєї діяльності, з необхідністю висловлювати громадянську позицію в Україні і щодо України за кордоном – осмислюю. І розумію, що бракує знань основ. Щодень як tabula rasa. Щодень сприймаю нову інформацію і розумію, що правда по середині, а істини не досягти. І коли я бачу, що люди моментально формують свою думку з певного приводу і захищають її як єдино вірну, я дивуюсь тому, що у них є час, аби перечитати і переслухати все на дану тему, щоб мати змогу проаналізувати і зробити свідомий вибір позиції. Я не знаю, чи захоплюватись такими людьми чи сумніватись в тому, що вони це справді можуть. Це змушує мене притихнути.

І саме тому я знову і знову звертаюсь до Арістотеля, Платона, Ціцерона, Локка, Макіавеллі, Шевченка і інших філософів, які давно нам розповіли про те, що було, є і буде. Зовсім випадково, навіть не знаю, де, побачила теми курсу Оксани Сироїд «Карти, цінності, гроші – де заховано успіх держави» і список літератури, вхопилася за нього, як за соломинку, яка в даний період мого життя допоможе розставити акценти всього, що відбувається і зрозуміти свою позицію щодо цього.

День науки: комунікація

Істини не досягти, але шукати треба. Шукати її треба разом зі співрозмовниками, аудиторіями, партнерами, друзями і навіть з тими, в кого сьогодні ще протилежні думки до наших. І треба шукати баланс між тим, що варто сказати і тим, що твій співрозмовник чи аудиторія хочуть почути. Колись мала дискусію з Аліною про те, як спілкуватись з людьми, які мають протилежну точку зору таким чином, щоб не переходити на особистості, але при цьому продовжувати конструктивну комунікацію. Ось це стримування в комунікації змушує мене притихнути.

Все, що змушує мене притихнути викликає у мене неспокій, бо бачу стільки всього, чим можна обмінюватись зі світом.

Одна риса характеру, яка допомагає мені перемогти неспокій: ще з часів університету я навчена працювати не зважаючи на біль. Фізичний чи моральний. Завдяки цьому, попри будь-які обставини мого життя, я вивчаю купу нового, як-от мови чи зовсім «не моє» банківське право, читаю складну літературу, аналізую прочитане, займаюсь танцями і багато іншого. А ще: творю нове і не гноблю усталене.

• Просуваю свою країну і свою мову приглушуючи шум чужого
• Слухаю думки всіх, хто навколо і намагаюсь або їх синтезувати і викладати у свої статтях або надати їм платформу для вираження

Саме тому, я запустила Лідс Юкрейн і Огляд Україна Брюссель. І саме тому з наступного тижня ми з Мариною Ярошевич запускаємо платформу для дискусій про актуальне в Україні і навколо України в Європі – те що має вплив на нас як українців і європейців. Ми сподіваємося здобути однодумців і спонукати тих, хто не думає так само як ми, замислюватись, чи змусить нас задуматись над тим, чи є наша думка – єдина вірна.

Марта Барандій, юристка-міжнародниця,

засновниця організації Промоут Юкрейн