Демонізація ворога, як засіб пропаганди РФ

Образ ворога активно формувала Російська Федерація щодо України в період 2013-2014 року, коли почала розуміти, що не зможе контролювати ситуацію в нашій країні, тому їй необхідно було втрутитись, але з якого приводу? Саме тоді російська пропаганда згадала про старі образи нацистів, фашистів і бандерівців та почала ними маніпулювати у свідомості населення Росії та Південно-Східної України. При цьому акцентуючи увагу на тому, що скоро, так звані «бандерівці» і «фашисти» під керівництвом Америки прийдуть і знищать російськомовне населення Східної України, тому їх необхідно терміново рятувати.

Як працює дана технологія ?

Демонізація або дегуманізація ворога (англ. demonization of the enemy, dehumanization of the enemy) – це технологія пропаганди, яка формує суспільну думку завдяки створенню образу ворога як агресора, який представляє загрозу і має на меті лише руйнівні цілі.

Дана технологія спрямовання на створення чіткого стереотипу про конкретну людину, групу людей, ідеологію, державу. Вона необхідна для ведення боротьби із ворогом більш простими засобами, для об’єднання союзників навколо себе та деморалізації ворога.

Демонізація ворога дозволяє стимулювати суспільний страх перед невідомим, для того, щоб згуртувати суспільство перед обличчям ворога. Найкращий спосіб довести демонічну природу ворога – це показати живі приклади його звірств, бажано за участі жінок, дітей, старих людей, священиків.

По своїй суті демонізація є простою та емоційною, проте доволі конкретною : демонізуються люди, вчинки, громадські організації, держави, народи, релігії, секти, ідеї, поняття, минуле, теперішнє, майбутнє.

Основні критерії демонізації ворога:

1). ЗМІ і держава використовують певні рамки, щоб показати моральну природу ворога.

2). Характер ворога і його природа викладені у рамках боротьби Світла і Темряви, Добра і Зла. Тобто ворог – це зло, яке необхідно перемогти.

3). В основному «держава» виступає джерелом демонічної природи.

Демонізація України з боку російської пропаганди

Ще з кінця 2013 року російський уряд цілеспрямовано, інструментами пропаганди, шляхом демонізації українців стравлює проти нас власне населення та населення Східної України. Все це робиться для ескалації насильства та розпалювання громадянської війни. Вона проводилась/проводиться за наступними напрямками:

• Навішування ярликів за логікою «западенці-бандеровці-фашисти». Вся риторика російських ЗМІ спрямована на формування образу бандерівців як посібників фашистів серед українців, апелюючи до історичної пам’яті народів. Адже для російської пропаганди усі прибічники і захисники незалежності України є бандерівцями.
• Демонізація влади України. Численні заголовки новин у дусі «влада Києва планує знищити все російськомовне населення Донбасу» і все в такому напрямку – це намагання, в першу чергу, підкреслити нелегітимність нашої влади та створити образ нацистської держави під проводом «загниваючого» Заходу.
• Демонізація армії. Для населення Донбасу українська армія має поставати в образі фашистів, хижаків, які прийшли вбивати та ґвалтувати власний народ.
• Демонізація активістів. Демонізації підлягають місцеві активісти, які намагаються чинити опір окупантам. Зазвичай їм навішують різні ярлики фашизму, націоналізму, колабораціонізму.

Варто розуміти, що все це відбувається цілеспрямовано, інструментами пропаганди, шляхом демонізації українців російським урядом для того, щоб росіяни були готові вбивати нас.

Таке застосування технології демонізації противника Росією призводить до замкнутого кола дій по ескалації напруги, виключає можливості дипломатичного вирішення і обов’язково веде до ворожнечі.

«Смерть бандеровцам», «смерть фашистам», «подлежат уничтожению» – тепер ці слова домінують в інформаційному просторі сходу України.

Незважаючи на повну абсурдність демонізації України з боку російської верхівки, вони можуть похвалитися певним успіхом. Адже десятиліття перебування в радянському ментальному полі, а згодом завдяки роботі російської пропаганди сформували у народу специфічну ідентичність та добряче промили мізки. В основі лежали сформовані ідеї про братські народи, дружбу з росіянами та викривлене бачення подій Другої світової війни.

Саме тому, коли розпочалися події на Майдані у 2013 році, Кремлю варто було використати лише старі кліше часів Другої світової війни, адаптувати під сучасні реалії і готово – ідеальна демонізація всього українського. Ярлики про нацистів, які прийшли до влади внаслідок Революції гідності, ґвалт про фашистську владу, яка хоче винищити російськомовне населення України. Все це відгукнулося у серцях мешканців Криму і Донбасу. Повіривши у абсурдні образи, нав’язані російською пропагандою, ці люди стали інструментом для поширення російської агресії в Україні. Терабайти російського інформаційного сміття сформували у них деформоване уявлення про світ навколо них, в якому російськомовних вбивають українські «фашисти». Таким чином стравлювали між собою українців у цій кривавій війні.

Відомий історик Людмила Гриневич говорить так: «Згадаймо хоча б оту історію, як на очах у матері розіп’яли її дитину. На російському телебаченні, як один «очевидець» розповідав про те, що у Львові натовп намагався одного з міліціонерів поставити на коліна, а коли той відмовився — спалив його живцем. Почувши це, вся аудиторія в залі зойкнула! Ось вам і класичний приклад механізмів впливу пропаганди на населення при авторитарному режимі. Завдання просте — вплинути на емоційно-чуттєву сферу людини, сформувати емоційне сприйняття «образу ворога», щоби не залишалося жодного сумніву: врятуватися від цього зла можна, лише знищивши його».

Звичайно, все це відбувається з метою виправдання війн і насильства. Ворог спеціально вдається до образів, щоб викликати у населення страх перед спільним невідомим, для того, щоб цим народом маніпулювати та агітувати його на вбивство собі подібних на війні.

Потрібно розуміти, що рівень сприйняття образів залежить від рівня інформаційної культури людини, бо чим він нижчий, тим більше людина є консервативною і піддатливою до різного роду стереотипів. Тому необхідно розвивати критичне мислення, щоб не потрапляти в пастку емоцій.

Джерело: AM&PM