EN
FR
DE
Безсумнівно, жорстоке та неспровоковане вторгнення Росії в Україну призвело до найбільшої гуманітарної кризи в новітній історії Європи. Цей безпрецедентний міжнародний злочинний акт Кремля спричинив серйозні наслідки для цивільного населення в різних аспектах, зокрема вимушену міграцію, руйнування критичної інфраструктури, включно з будинками, лікарнями, школами, а також величезну кількість загиблих і поранених. Хоча комплексне документування російських воєнних злочинів та їхніх наслідків ще триває, уже очевидним є один важливий аспект. В Україні через війну значно зросла кількість людей з інвалідністю.
До війни в Україні було зареєстровано понад 2,7 млн осіб з інвалідністю. Але частково зібрані дані свідчать, що цей показник різко зріс. За даними Управління Верховного комісара ООН із прав людини (УВКПЛ), понад 14 600 українських мирних жителів отримали важкі поранення, а десятки тисяч хоробрих українських воїнів отримали поранення в боях. Реальні цифри, вочевидь, набагато вищі.
Через російську агресію багатьом українцям доведеться прожити решту життя з однією чи кількома інвалідностями. Наприклад, тисячі українських військових можуть мати такі бойові травми як ампутації, черепно-мозкові травми, травми спинного мозку, а також порушення слуху й зору. Цивільні особи можуть отримати такі ж поранення, як і військові, зокрема під час обстрілів, вибухів і перестрілок. Ситуація з людьми з інвалідністю в Україні є безпрецедентним викликом для сучасного суспільства та відносно розвиненої європейської економіки.
З огляду на сотні тисяч осіб з інвалідністю, стало очевидним, що ця частина населення відіграватиме важливу роль у формуванні української економіки не лише для одного, а й потенційно для двох поколінь. Наслідки цієї реальності вимагають значної уваги з боку багатьох зацікавлених сторін та суб’єктів, які інвестують у розвиток України.
Спільні зусилля мають важливе значення для задоволення багатогранних потреб людей з інвалідністю, починаючи від доступної інфраструктури та інклюзивної освіти до можливостей працевлаштування. У цьому контексті цифровізація та цифрова економіка пропонують оптимальні варіанти для людей з інвалідністю в Україні. Надання таким людям незалежності через цифрову доступність та освіту, щоб вони могли жити не лише на державні соціальні виплати, буде вирішальним для майбутнього України. І вкрай важливо, щоб післявоєнна Україна була готова розвивати інклюзивну, прогресивну цифрову економіку, яка характеризується різноманітністю, спільним процвітанням і основоположним принципом рівних можливостей для всіх.
Досягнення цифрової інклюзії та доступності для всіх членів суспільства вимагатиме величезних зусиль, що потребуватимуть тісної співпраці між українськими державними установами, міжнародними організаціями й громадянським суспільством. Але є три важливі передумови для досягнення справжньої цифрової інклюзії в Україні, й український уряд має зосередитися на цих додаткових діях.
- Цифрова освіта: Україна має збільшити та покращити свої інвестиції в цифрову освіту й розвиток навичок, роблячи дуже сильний акцент на професійно-технічній освіті та STEM-освіті (наука, технології, інженерія та математика) для ветеранів й осіб з інвалідністю, які постраждали від війни. Це значно підвищить їхні можливості працевлаштування, сприятиме економічному залученню і загальному економічному розвитку.
- Веб-доступність: Україні слід продовжувати розвивати цифрову доступність у кожному аспекті суспільства, включно з електронним урядом, освітою та державними послугами. Наприклад, державні органи України можуть покращити веб-доступність усіх державних і приватних вебсайтів, інтегрувавши функції, щоб забезпечити можливість їх використання особами з вадами зору та слуху.
- Співпраця з технологічним сектором: український уряд має створити бізнес-середовище, яке сприятиме збільшенню інвестицій у сектор цифрових технологій, приділяючи особливу увагу сприянню створення цифрових технологічних компаній, що просувають освітні можливості та працевлаштування людей з інвалідністю. Наприклад, можна запровадити податкові пільги й додаткові податкові переваги, щоб стимулювати компанії, які спонсорують певну кількість цифрових ініціатив для ветеранів і цивільних осіб з інвалідністю.
Однак важливо, щоб інші зацікавлені сторони також зробили свій внесок, оскільки питання цифрового залучення й надалі залишатиметься ключовим для майбутнього України та її стійкого відновлення в довгостроковій перспективі. Ці дії є додатковими й мають однакове значення для ролі уряду в забезпеченні того, щоб жодна особа не була виключена зі спільноти чи залишилася без уваги.
- Організації громадянського суспільства (ОГС): на сьогодні дані щодо масштабів інвалідності, отриманої внаслідок війни, та їхнього впливу на людей залишаються обмеженими. Частково це обмеження спричинене нагальними й цілком законними турботами українського уряду щодо національної оборони та виживання. Однак ОГС можуть взяти на себе ключову роль у заповненні цієї прогалини, збираючи дані про інвалідність, спричинену війною в країні, й інформуючи про неї широку громадськість як в Україні, так і поза її межами. Роблячи це, ОГС можуть також виконувати важливе завдання визначення чітких потреб соціальної інтеграції людей з інвалідністю в Україні й відстоювати їхні інтереси на європейських і міжнародних форумах з метою підвищення обізнаності з цих питань.
- Міжнародні організації та донори: вони несуть вирішальну відповідальність за надання більшої кількості грантів, спрямованих на підтримку людей з інвалідністю в Україні. Крім того, вони повинні активно сприяти обізнаності щодо гострої проблеми економічної інтеграції для цієї групи, населення, наприклад, із точки зору цифрової доступності та інклюзії.
- Приватний сектор: приватні компанії можуть відігравати важливу роль у забезпеченні соціального залучення людей з інвалідністю та ветеранів із пораненнями в Україні. Наприклад, малі та середні підприємства (МСП) можуть брати участь в адвокаційних кампаніях, пов’язаних з інклюзією, і забезпечити доступ до своїх приміщень та вебсайтів для людей з вадами зору чи слуху. З іншого боку, більші компанії мають ресурси, щоб узяти на себе більш значну роль, надаючи фінансову підтримку цифровим освітнім ініціативам для людей з інвалідністю, отриманою внаслідок війни, і водночас розширюючи можливості для їхнього працевлаштування.
Отже, важливо, щоб кожна зацікавлена сторона відіграла свою роль у тому, щоб Україна залишалася країною, де ніхто не залишиться без належної уваги. Лише за допомогою такого підходу Україна може забезпечити довгострокове відновлення, яке принесе однакову користь усім її громадянам.
Ця публікація була спочатку підготовлена Інститутом Інноваційного Врядування[4] в рамках реалізації проєкту ПРООН «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною» за фінансової підтримки уряду Японії.
Андреа Кастанья
