«Цей уламок давить на голову. Це нестерпний біль»

27-річний Владислав  отримав поранення в січні 2015-го, коли вийшов у магазин у своїй рідній Горлівці. Тоді в місті тривали бойові дії, і снаряд приземлився в ста метрах від нього. Відтоді Владислав живе з двома уламками в тілі. Утім на статус особи з інвалідністю, отриманої внаслідок війни, він розраховувати не може. Усе через недосконале законодавство. Чому так сталося, та, чи можна це змінити – читайте в матеріалі.

«Шили наживо і доставали уламки наживо, не було знеболюючого»

Маргарита й Владислав (ім’я змінені на проханням героїв)  раніше жили в Горлівці в Донецькій області. Там вони мали власне житло, роботу та чекали народження дитини. Однак події у січні 2015-го назавжди змінили їхнє життя.

«Того дня Владислав пішов у магазин за продуктами. Як у 100 метрах від нього прилетів снаряд», – згадує Маргарита.

Це був черговий обстріл. У цей же час поруч також проходили два чоловіка. Одному з них одразу відірвало голову. А іншому – розпороло живіт. 27-річного Владислава накрило вибуховою хвилею, відкинуло всередину магазину. Він був контужений і нічого не чув.

На декілька секунд, вже будучи пораненим, чоловік прийшов до тями і побачив, що біля нього лежить жінка, і своєю курткою накрив її обличчя. За мить вся скляна вітрина від вибухової хвилі посипалась на неї.

«Куртка була із натуральної шкіри, товста, тепла зимова і вона врятувала жінці життя», – згадує Маргарита.

Коли закінчився обстріл, Владислав встав і пішов додому.  Сусід побачив, що його ноги у крові, розірвані. Він зняв свої шнурки і перев’язав  ноги Владиславу. У хірургічному відділенні діставали уламки й шили наживо. Знеболюючого не було.

«Коли змінюється погода, цей уламок давить на голову, це нестерпний біль», – каже Маргарита.

Ще один уламок залишився в грудях Владислава. Він за ці шість років перемістився в серцеву аорту, і невідомо куди він далі може зміститися, – передає слова лікарів Маргарита.

Інвалідність внаслідок війни 

Подружжя довго збирало всі документи для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Але у квітні 2019-го міжвідомча комісія розглянула заяву і відмовила Владиславу.

Справа в тім, що чоловік отримав поранення саме у той період, коли ще не було  точного визначення непідконтрольних уряду України територій. Тому всі цивільні, які отримали поранення після 1 грудня 2014-го на непідконтрольній території, а також ті, кого поранили з 1 грудня 2014-го до 5 травня 2015-го не мають права отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

За оцінкою Управління Верховного комісара ООН з прав людини, від 7 до 9 тисяч цивільних осіб отримали поранення внаслідок конфлікту на сході України в період з 14 квітня 2014 року до 15 лютого 2020 року.

Більшість цих людей і далі мешкають у місцях, де були, або й досі тривають бойові дії. Частина з них мають статус особи з інвалідністю за загальним захворюванням  і отримують соціальну допомогу.

З 2018 року, відколи набули чинності зміни до закону  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статус осіб з інвалідністю внаслідок війни, було надано і цивільним особам. За інформацією Міністерства ветеранів України, з того часу лише 148 осіб змогли отримати цей статус.

Дискримінація цивільних, які отримали поранення

Ленур Керімов, директор міжнародних програм Гельсінського фонду з прав людини міста Варшави, протягом року проводив моніторингове дослідження права на соціальний захист цивільних осіб, які отримали поранення на Донбасі.

Він вважає дискримінацією те, що цивільні як Владислав не можуть отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

У Міністерстві ветеранів нам підтвердили, що відповідно до законодавства, особи, які отримали поранення після 1 грудня 2014 року на непідконтрольній Україні території, отримують відмови за рішенням комісії. Наразі таких відмов є 12.

Ще одна причина відмов у встановленні факту отримання поранення від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції/операції об’єднаних сил – неповний пакет документів, який люди надають комісії. Звісно, вони мають можливість дозбирати папери, але якщо минає час, і людина їх не надає, їй відмовляють.

На думку Ленура Керімова, загалом процедура отримання статусу інваліда війни незрозуміла пересічному громадянину. Немає координації між різними державними органами, які надають документи для встановлення факту отримання поранення від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції/операції об’єднаних сил.

За словами головної лікарки обласного центру медико-соціальної експертної комісії  Донецької області Тетяни Гончарової, комісія проводить роз’яснювальну роботу про порядок отримання інвалідності для людей, які звертаються за допомогою.

«Всіх людей, які отримали вогнепальні поранення, вже мають групу інвалідності й потребують переоформлення для надання даного статусу, ми повідомляємо про порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни», – зазначає Гончарова та додає, що за останні півроку до медико-соціальної експертної комісії Донецької області  не було звернень щодо пояснення процедури переоформлення інвалідності.

Зміни до законодавства

Керімов вважає, що до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” мають бути внесені зміни, щоб виключити дискримінаційні положення щодо осіб, які отримали поранення після 1 грудня 2014 року на непідконтрольній території, а також осіб, які отримали поранення в період з 1 грудня 2014 року до 5 травня 2015 року. Це можна зробити без кардинальної зміни системи соціальної допомоги в Україні, стверджує експерт.

«Держава зобов’язана дбати про всіх своїх громадян, які постраждали від збройної агресії іноземної держави або незаконних терористичних формувань. Держава несе відповідальність перед своїми громадянами за негативні наслідки зовнішньої збройної агресії», – зазначає Керімов.

В проєкті Закону про статус і соціальний захист мирних (цивільних) громадян, які постраждали внаслідок бойових дій чи збройних конфліктів № 1115 чітко визначається дана категорія цивільних осіб з соціальними гарантіями, соціальними пільгами, лікуванням. У Міністерстві ветеранів зазначають, що цей законопроект потребує доопрацювання.

«Ми зацікавлені та готові працювати в цьому напрямку задля того, щоб цивільні, які отримали поранення, отримали відповідний статус  і пакет послуг соціального захисту», – каже заступник директора Директорату соціального захисту Руслан Кучук та додає, що реалізація та подальше фінансування законопроєкту № 1115 залежить також від міністерства фінансів, реінтеграції та соціальної політики.

Допоки зміни до закону не будуть ухвалені або не приймуть новий закон, єдиний вихід для Владислава та таких людей як він – відстоювати свої права в суді.

***

На момент публікації з’ясувалося, що окружний адміністративний суд міста Києва розглянув справу Владислава і задовільнив вимоги за позовом повністю, а саме,  визнав протиправним рішення Міжвідомчої комісії та зобов’язав повторно розглянути заяву про встановлення факту отримання поранення. Це перше судове рішення в Україні може стати прецедентом для наступних справ.

Наталія Аляб’єва, консультантка проекту ОБСЄ/ Бюро з демократичних інститутів і прав людини