Балтійський рупор Кремля

В умовах гібридних воєн медіа для Росії все: і метод, і засіб, а також інструмент впливу й цільової пропаганди. Перемогти пропагандистські медіа в інформаційній війні, змити тонни брехні, розвінчати наративи Росії допоможе тільки регулярне викриття гібридного шаленства московитів.

Для просування свого порядку денного, сіяння хаосу та розбіжностей у Кремля достатньо пропагандистського досвіду разом із техніками медіапсихологічного впливу. Окрім України, яку Кремль намагається найактивніше залишити в орбіті «русского мира», цільовою аудиторією московського медійного апарату стають країни Європи. Особливо колишні радянські балтійські республіки – Литва, Латвія, Естонія.

Фейками Кремль підігріває в основному російськомовне, сприйнятливе до московської пропаганди населення або національні меншини. Це і жителі регіону, які ідентифікують себе як етнічні росіяни, і представники інших меншин – українці, білоруси, поляки, – які в повсякденному житті розмовляють російською. Найбільше москвофілів у Латвії – близько 35% населення. В Естонії до складу цієї цільової групи можна зарахувати 29% населення. Етнічних росіян у Литві лише 6% населення, але відсоток усіх національностей, схильних до впливу російських ЗМІ, оцінюється в 14-16%. З такою етнічною структурою російська мова стає природною культурною ланкою, через яку Росія може легко дістатися до інших категорій населення країн Балтії.

Основні фейки про країни Балтії нагромаджуються довкола стратегічних дезінформаційних тез Росії, випробуваних роками: розгул русофобії, тиск на російськомовних, відродження фашизму, занепад європейської цивілізації. Маніпулювати умами та серцями проросійського населення країн Балтії також намагаються через постулати типу «Європа відвернулася від Балтії», «НАТО збирається покинути Литву та Латвію», «балтійцям не варто боятися Кремль».

Одним із головних рупорів Кремля у країнах Балтії є, з моменту створення у січні 2013 року, медіаплатформа rubaltic.ru. Вона позиціонує себе як аналітично-інформаційний портал, створений за ініціативи вчених із Калінінграда та Москви, які нібито спеціалізуються на вивченні суспільно-політичних процесів Балтійського регіону (Балтійський Федеральний Університет ім. І.Канта).

Таким чином демонструється належність до академічної спільноти та незалежного дискурсу, на відміну від медіа, що явно фінансуються з федерального бюджету (наприклад, агенція Sputnik). Про реальні ж напрямки наукових досліджень таких «учених» легко здогадатися. Не випадково до сфер зацікавленості rubaltic.ru, як аналітично-ДЕЗінформаційного ресурсу, додалися Україна, Білорусь, Молдова й навіть Польща. Відвідуваність порталу досить висока: на місяць понад 200 000 унікальних відвідувачів, понад 415 000 переглядів, 100 000 переходів на сайт. Географія відвідуваності очікувана: 52% – Росія; 22% – Литва, Латвія та Естонія; 11% – Україна та Білорусь. Щодня на порталі з’являються не менше 25 найсвіжіших фейків, маніпулятивних авторських колонок та проросійської аналітики. І все це постійно оновлюється в новинних сервісах пошукових систем. Не випадково як жанри контенту rubaltic.ru вибрані вже згадані аналітика, інтерв’ю та репортажі. Саме такі жанри за визначенням припускають найбільш суб’єктивний підхід у подачі матеріалу та дозволяють відкидати будь-яку критику об’єктивності журналістів. Про щільний зв’язок порталу з федеральними органами Москви свідчить той факт, що з 2013 року головним редактором порталу є Сергій Рекеда, який насправді є керівником Центру вивчення громадсько-політичних процесів на пострадянському просторі, що діє при Московському університеті й тісно співпрацює з Міністерством закордонних справ Росії.

Найбільш агресивну позицію rubaltic.ru займає щодо Литви. Тут, крім маніпулятивної аналітики, не цураються використовувати висміювання, образи, емоційні меми, відверто неправдиву інформацію та заперечення офіційних даних. Агресивна риторика Кремля проти країн Балтії – явище не нове, але початок російської агресії проти України у 2014 році став моментом активізації інформаційної війни Росії проти балтійців. Західні аналітичні джерела неодноразово звертали увагу на недоліки безпеки, передовсім інформаційної, у балтійському регіоні та на медійні загрози з боку Кремля. Численні новостворені телепрограми, вебсайти та портали російської дезінформації кількісно обігнали медійний ринок Балтії. Окрім агресивних журналістських матеріалів, які циркулюють у медіаполі та спрямовані насамперед на російськомовне населення регіону, діяльність Російської Федерації включає розвідувальну активність і військові провокації.

Одним з акцентів у риториці rubalctic.ru є підкреслена демонстрація відмінностей між самими країнами Балтії та між країнами Балтії (як новими членами ЄС) і старою Європою. Балтійці в риториці порталу – залежні отримувачі допомоги від США, неспроможні розбудовувати країни самостійно. Свого часу суперечка Литви й Естонії щодо синхронізації електромереж була представлена як серйозний конфлікт між двома країнами навколо розподілу фінансування від ЄС. А будівництво Північного потоку-2 подавалося як намагання США зруйнувати спільний енергетичний ринок ЄС і Росії. Аналогічної критики з боку кремлівських експертів зазнала і програма Східного партнерства, яка презентувалася виключно як намагання Заходу залучити до своєї сфери впливу країни, що історично пов’язані з Росією (Балтія, Східна Європа, Закавказзя).

Значна частина матеріалів порталу присвячена Україні. У світлі розміщення передавача «Радіо Свобода» в Литві свого часу на сайті порталу дав інтерв’ю одіозний журналіст Андрій Бабицький (раніше співробітник «Радіо Свобода», а тепер – представник сепаратистських ЗМІ в Україні, зокрема порталу украина.ру). За його словами, «Радіо Свобода» – джерело «західної мейнстримної пропаганди, яке намагається очорнити Росію», у якій нібито існує інформаційний плюралізм, на відміну від Європи. Бабицький та інші автори часто вдаються до історичних фейків, презентуючи часи СРСР як єдині часи добробуту для країн Балтії, підігріваючи розбіжності між державами (наприклад, часто мусується тема вимоги репарацій Польщею від Литви за втрачені Східні прикордонні території під час Другої світової війни).

У світлі останнього візиту Президента України Володимира Зеленського до США активно транслюються цитати Дмитра Пєскова, прессекретаря Президента РФ, про те, що США «продовжують перетворювати Україну в анти-Росію, а можливе входження України в НАТО є прямою загрозою для безпеки Росії».

Звичайно, переважна більшість населення Балтії, особливо проєвропейськи налаштована молодь, залишається глухою до рупорів Кремля. Однак чекати на припинення «м’якого» впливу Росії на аудиторію цих країн не варто. Це поки що єдина доступна форма російської агресії на цих теренах. Те, як вдасться протистояти поширенню цієї агресії, залежить уже від сил європейського інформаційного суспільства.

Інна Крупник – позаштатний журналіст, оглядач і копірайтер