Америка повернулась, а Путін не зникав

Напередодні зустрічі президентів Кремль демонструє Білому дому посилення репресивної політики

За лічені дні до зустрічі у Швейцарії Джо Байдена та Володимира Путіна відбулися дві події, які, безперечно, позначаться на перемовинах двох президентів. Це, по-перше, визнання Фонду Навального екстремістською організацією. По-друге, публікація розслідування журналістської групи Bellingcat, що доводить отруєння весною 2019 року у Новосибірську письменника та журналіста Дмитра Бикова тими самими людьми з ФСБ з використанням, ймовірно, такої ж отруйної речовини, що й у випадку з Олексієм Навальним у серпні 2020 року.

Російська влада послідовно знищує будь-які ознаки опозиції, причому знищення відбувається у самому буквальному і брутальному сенсі слова. Кремлю недостатньо того, що сам Навальний, який дивом залишився живий, знаходиться в ув’язненні, що працівники його Фонду знаходяться під постійним поліцейським тиском, а штаби довелося закрити через фізичну небезпеку для людей. Визнання Фонду по боротьбі з корупцією, Фонду захисту прав громадян, що був створений на його місці, та штабів Навального екстремістськими організаціями призводить до того, що всі, хто мав дотик до них, навіть просто позитивно коментував їх дії у соцмережах, будуть визнані причетними до екстремізму. Цим людям буде заборонено висувати свої кандидатури на виборні посади упродовж трьох років. Будь-які публікації про діяльність структур Навального підпадають під статтю про розповсюдження екстремістських матеріалів, намагання пожертвувати гроші – фінансування екстремізму, аж до восьми років ув’язнення.

Представник Держдепартаменту США Нед Прайс вже виступив із заявою, яка засуджує переслідування ненасильницьких організацій та їх прибічників лише через те, що вони намагались скористуватись засадничими правами людини, які гарантовані Конституцією Російської Федерації. Заява містить і вимогу звільнити Навального, хоча зрозуміло, що російська влада свідомо демонструє своїм громадянам і всьому світові нехтування законом і послідовне залякування усіх, хто бере на себе сміливість критикувати путінські порядки. І те, що це рішення навіть не стали відкладати, доки Путін не зустрінеться з Байденом, дуже показово, це знак: «Ми у себе робитимемо будь-що».

Меж у цього «будь-що» немає жодних, і випадок із Дмитром Биковим це яскраво демонструє. Биков ніколи не був політиком. Колись, ще у далекому 2012 році, на хвилі тодішніх протестів, він входив до Координаційної ради опозиції разом з Навальним, Каспаровим та іншими, і це єдиний випадок участі письменника у якихось політичних структурах. Так, він не приховує несприйняття режиму, його публіцистичні і поетичні виступи та дописи сповнені критикою, а на протестах десятирічної давнини Биков запам’ятався плакатом «Не розгойдуйте човен – нашого щура нудить». Цього, виходить, виявилося достатнім, щоби його зарахували не лише у нелояльні, а у небезпечні, і дали команду якщо не вбити, то притруїти. Причому йдеться про застосування штатних державних підрозділів, від оперативників ФСБ до науковців-хіміків та медиків, що знаються на бойових отруйних речовинах.

Оця відсутність будь-яких моральних гальм і показова убивчість визначає сутність путінського режиму на третьому десятиріччі його правління. Коли Джо Байден погодився з інтерв’юером на ABC News, що Путін є кілером, це жодним чином не було метафорою. І зараз, під саму зустріч президентів тет-а-тет, з’явилися додаткові підтвердження цьому твердженню, яке комусь здалося надто категоричним і недипломатичним.

Джо Байден позначив центральну мету великого європейського турне: дати всім зрозуміти, що Америка повернулась. А зокрема Путіну дати знати, чого хоче американський президент. Про це сам американський президент повідомив під час виступу на американській базі у Великобританії. Так, Америка повертається і намагатиметься об’єднати навколо себе усіх союзників та партнерів. А Путін нікуди не уходив і не має наміру ані уходити, ані змінювати власну політику. Навпаки, йде демонстративне посилення силового свавілля. І що з цим робитиме Америка, що повернулась, зовсім не зрозуміло. Очевидно одне: вже неможливо вводити себе в оману щодо нинішньої Росії і перспектив перезавантаження стосунків із нею. Вона сама не залишає жодних шансів на такий обман, відверто кидаючи виклик Заходу. Як бути з кілером, який не лише не намагається приховати, а навпаки, підкреслює, що він вбиває і вбиватиме? Америка, що повернулась, має віднайти відповідь на це питання. Власне, саме відповідь на нього і доведе, що таки так, вона повернулась.

Леонід Швець