EN
FR
DEУ будь-яких стосунках спершу все ідеально. Ось вона – з високими зарплатами, гарними дорогами, якісною медициною.
Це – Європа.
А яка вона, якщо придивитися краще? Ким є сучасна Європа для світу та України? Ключовий гравець світової політики чи згасаюча зірка без колишньої сили та впливу? Епіцентр прогресу з безліччю можливостей для розвитку чи фактор обмеження національних інтересів?
Щодватижні в подкасті “На дроті – Брюссель” ми обговорюємо три найважливіші теми європолітики та шукаємо відповіді на ці питання. Гайда знайомитись із Європою разом!
Сьогодні ми поговоримо про боротьбу ЄС з “цифровим тероризмом”, впровадження “вакцинних паспортів” в об’єднанні та нові повороти в долі Північного потоку-2.
Нумо до справ!
Постанова про боротьбу з “цифровим тероризмом”
Євросоюз прийняв постанову про боротьбу з терористичним контентом онлайн: тепер інтернет-платформи серйозно “фільтруватимуть” стрічку новин. То що ж таке “цифровий тероризм”, звідки він взявся та чи можна вважати постанову початком обмеження свободи слова в ЄС?
Поняття “цифрового тероризму” виникло внаслідок популярності інтернет-платформ серед терористів для планування та координації їхніх дій.
Ще у 2017-му уряди різних країн закликали техгігантів вести боротьбу з поширенням радикальних ідей в інтернеті, найбільше акцентуючи на протистоянні “Ісламській державі”. Проблема стала очевидною після брюссельського теракту “Ісламської держави” 23 червня 2016 року, внаслідок якого загинуло 32 особи. Рівно 12 місяців потому смертоносний теракт стався й у Лондоні. Минулого ж року світ сколихнули теракти в Австрії та Франції.
“Знову ж таки, подій було досить багато, і те, що Європейський Союз нарешті хоче внести певну структурованість та ясність у це питання та певним чином регулювати сегмент інтернет-простору у плані контенту, заслуговує поваги” –, каже старший співробітник та експерт з питань міжнародної інформації аналітичного центру ADASTRA Артур Колдомасов.
Загалом, окремі механізми “фільтрації” запрацювали у 2017 році: їх ввели YouTube, Twitter та Microsoft. Незаконним матеріалам був присвоєний параметр, що ідентифікував зображення та відео на тему тероризму, і дозволяв швидко видаляти терористичний контент. Але чому реальне обмеження на території ЄС для всіх почне діяти аж у 2022?
“По-перше, варто розуміти, що всі довгострокові рішення на довготривалу перспективу приймаються заздалегідь й потім імплементуються на дещо пізніший період. Так само й з цим законом: його прийняли нещодавно, але в дію він увійде в 2022 році. Це пов’язано зі специфікою Європейського Союзу, тому що цю постанову мають затвердити в усіх країнах-членах, а це довготривалий процес, тож цим і зумовлена певна затримка”.
Як зазначає Європейська Рада, мета нової постанови – швидке видалення терористичного контенту в Інтернеті. На виконання вимоги даватимуть лише годину. Правила застосовуватимуться до постачальників послуг хостингу, що пропонують послуги в ЄС, незалежно від того, чи мають вони головний офіс у країнах-членах, чи ні.
Щоб уникнути різноголосся, постанова дає чітке та громіздке визначення терористичного контенту. Якщо коротко, то це будь-які матеріали, що спонукають до вчинення терористичних актів.
До речі, про подібне обмеження почали говорити декілька років тому, а першою країною, котра запровадила ці ідеї, стала Франція. У травні 2020 уряд заявив, що за невиконання умов накладатиме штрафи у розмірі до € 1,25 млн. Дехто називає це частиною майбутньої передвиборчої кампанії Макрона, адже тероризм у Франції – проблема нагальна.
Та з іншими державами не все так просто. Слід зазначити, що постанова – це “де-факто” закон, що набирає сили з моменту видання, але для набуття статусу “закону” її мають затвердити усі країни-члени ЄС. Але є ще одна проблема: хоч первинною метою закону є питання безпеки та захисту, деякі держави можуть перетворити його на інструмент особистого контролю.
“Якщо певні уряди, навіть попри чітке визначення терористичного контенту як такого, будуть притягувати до відповідальності платформи, на яких міститься “невигідний” контент для певних політичних еліт, то це вже інша справа.
У першу чергу ми говоримо саме про євроскептичні східні країни в структурі ЄС, які зараз досить суворо регулюють інформаційний простір. Наприклад, Польща, яка зараз не виходить за певні межі, але поки що тримається у рамках суспільного контролю медіа, яке не має контролюватися державою”.
Що про це думають технологічні гіганти, котрі підпадають під виконання умов постанови? Адже у 2017 році країни-члени ЄС фактично тиснули на Кремнієву долину, яка була категорично проти подібних рішень через лібертаріанські погляди. Та чи змінилася думка технологічних гігантів зараз?
“Зрозуміло, що big-tech компаніям це може не подобатися. Та їм більше не подобаються ці директиви, які було випущено з огляду на питання конкуренції на ринку. Тут, думаю, особливо бурхливої реакції не буде, бо це – питання безпеки. Уряди завжди ставлять безпекові питання вище питань, актуальних на ринку інформаційних технологій тощо, тому що безпека громадян є пріоритетним з завданням”.
Загалом, навколо подібних пропозицій “фільтрації” контенту точиться багато полеміки. Одні вважають такі рішення ЄС неприпустимими, адже вони обмежують свободу слова в інтернеті, інші ж трактують їх як необхідні дії задля безпеки.
“Я би ще додав сюди події 6 січня у США. На мою особисту думку, це не є актом тероризму, але у самих Штатах та Європейського Союзу зараз йде велика дискусія про те, чи був штурм Капітолію актом домашнього тероризму. Ті, хто так вважає, кажуть, що він координувався через соцмережі та імідж-борди, тобто форчан, редіт тощо, також вважають, що такі радикальні дії можуть бути результатом відсутності модерації з боку соцмереж”
Все ж, більшість розуміє нагальну потребу в модерації. Та де її межа?
“Нам варто розуміти грань між регуляцією та контролем у цьому питанні, тому що інтернет-простір потребує регуляції, але не контролю. Допоки буде дотримано цього балансу через будь-які ініціативи, доти ми й матимемо свободу слова».
Якщо це справді призведе до покращення ситуації і до зменшення терористичної активності, це не контроль і утиск. Це – успішна регуляція”.
Вйо до “вакцинних паспортів”!
Поки світ морочиться, як протидіяти COVID-19, у ЄС 17 березня заявили про новий план швидкого завершення пандемії й відновлення економіки.
Як таке можливо? Ймовірно, ви чули про імплементацію “вакцинних паспортів”? Про це нині й поговоримо розгорнутіше.
Що означає сам “вакцинний паспорт”? Узагалі “вакцинним” паспорт називати не варто, адже, за міркуваннями експертів, це дискримінує людей, які ще не встигли вакцинуватися. Коректніше – цифровий зелений сертифікат, що складатиметься з окремих трьох сертифікатів: перший – вакцинний сертифікат, який засвідчуватиме, якою вакциною людина вакцинувалась і скільки доз отримала, другий – сертифікат негативного тесту на COVID і третій – медичний сертифікат для людей, які одужали від коронавірусу впродовж останніх 180-ти днів.
Мета ж “паспорту” – відновити свободу пересування в безпечний, відповідальний, довірений спосіб, про що заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Крім того, сертифікат заохочуватиме європейців вакцинуватися, відкриваючи перспективу відновлення подорожей. І от уже 23 березня ЄС заявив: вільним подорожам в межах європейських кордонів – бути! З наявністю COVID-паспорта, звісно.
Та чи все так “гладко”, як здається на перший погляд? Насправді є низка перепон на шляху до втілення задуму з введення “імунних паспортів” для 440 мільйонів громадян країн-членів.
Темпи вакцинації в ЄС – серйозний виклик для Євросоюзу, про що ми чимало писали в минулих випусках #пройди_світу, присвячених вакцинній політиці. Імплементація зелених паспортів, за найкращих умов, припадає на середину червня. А все тому, що вакцинувати доросле населення Євросоюз встигне не раніше початку червня, а за найгіршими прогнозами – десь 2022 року.
Та чи не виникне інших проблем? Таня Порчнік, вакцинна експертка, міркує так:
“Найбільше питання постає з останньою категорією вакцинного сертифіката: складову, де медичному працівникові потрібно вказати, що ви одужали від коронавірусу. Я не знаю, як ЄС це імплементуватиме. Будь-який лікар може це написати. Мова навіть не про корупцію, а про фальсифікацію сертифіката з метою перетинання кордонів. Тож у ЄС буде чимало викликів з імплементацією запланованого”.
Поза тим, окремі члени-країни ЄС, як-от Угорщина, зіштовхуються з проблемою вакцинації своїх громадян препаратами, що не схвалені Європейською медичною агенцією. Нагадаємо, що Sputnik-V і Sinopharm в ЄС так і не схвалили, тож вони не стали “рятівним колом” для Євросоюзу, якби того не хотілося їхнім бенефіціарам. Угорцям же, які бажатимуть перетинати єврокордони, доведеться чекати дозволу від інших держав-членів ЄС, які вирішать, чи достатньо документальних доказів імунітету в людини, чи ні.
Ще одним каменем спотикання є окремі країни Євросоюзу, що прагнуть швидше ввести зелені паспорти, аніж це заплановано ЄС. Мова про південноєвропейські Іспанію, Грецію, та Кіпр. Уже раніше вони займались лобіюванням плану з введення зелених паспортів. Це, окрім того, країни, що зазнали значних економічних збитків упродовж пандемії. Не дивно, оскільки 20% ВВП Греції, скажімо, залежить саме від туристичного сектору. Вона ж місяць тому заявляла про “технічні перемовини” з Британією щодо відкриття кордонів вакцинованим британцям, попри побоювання в Брюсселі.
Кіпр також стверджував, що дозволить британцям з імунітетом перетнути кордон уже 1 травня. Хоча сама Британія на “неважливі поїздки” кордони відкривати не поспішає: зробить це аж 17 травня.
Іспанія, Греція та інші туристичні країни хочуть запровадити вакцинні паспорти раніше, аніж планує ЄС. Наскільки реальні такі дії та якими можуть бути їхні наслідки?
“Будь-який член ЄС матиме право вибору на те, як саме розглядати сертифікат у своїй країні. Так, кожен вирішуватиме, як використовуватиме сертифікат, до якої межі, з певними обмеженнями чи без, які саме свободи, що відображає паспорт, задовольнятимуть громадян тощо. Австрія, до речі, ще одна країна, яка хоче ввести імунні паспорти у квітні, до офіційного схвалення ЄС”.
Чи це не розхитає ще більше крихке коронавірусне становище в ЄС?
“Деякі країни ЄС розглядали це питання аж 6 місяців. Ми спостерігали, як торік різні країни по-різному давали собі раду з подоланням пандемії: одні впоралися з цим краще, розсудливіше, інші – навпаки. Така ж ситуація нині з “імунними паспортами”: одні країни виступлять лідерами, інші – пастимуть задніх”.
Ну і як же без скепсису. Є країни, які не надто вітають перспективу імплементації зелених паспортів. Так, у Франції, де чималий рівень вакцинного скептицизму, про що ми згадували в попередньому випуску “Брюсселю – на дроті”, введення “імунного паспорта” трактують за примусову вакцинацію.
Міністр Франції у європейських справах заявив, що виступає проти ідеї, ґрунтуючись на засадах етики, оскільки вакцини ще не отримали всі європейці. Німецький посол з етичних питань також не виявився прихильником концепції вакцинних паспортів: на його думку, не повинно бути жодних спеціальних умов для вакцинованих громадян. Словом, історія про те, як країни-стейкхолдери ЄС піддають сумніву рішення Євросоюзу.
Підсумуймо: наскільки можливо реалізувати намір із введення “імунного паспорта” і чи справді можна уникнути умовного розділення на два сорти”?
“Сертифікати засвідчуватимуть не лише факт вакцинації, а й те, що людина виявилась COVID-негативною чи має імунітет до коронавірусу. З цим підходом ніхто не зазнаватиме дискримінації.
Стосовно прогнозів же: ми бачитимемо багато перемовин і договорів між країнами для відновлення свобод людей та економіки. Це як торговельна угода: країни спільно визнають загальну систему – тоді ж ми побачимо укладання договору на регіональному або ж світовому рівні й всі будуть “під одним дахом”.
Нові повороти в долі Північного потоку-2
Чи запрацює Північний Потік-2? Дискусії навколо добудови російсько-німецького газопроводу ведуться вже давно, і особливо гаряче – в Україні – кажуть, найбільше проєкт може зашкодити саме нам. У 2021-му події тільки набирають обертів: США вводить нові санкції проти компаній-стейкхолдерів, ті масово виходять з проєкту, а про можливий провал “потоку” вперше заявила навіть Москва.
То що таке Північний Потік-2, кому вигідна його побудова та що загрожує їй зараз? Спробуємо розібратися.
Північний Потік-2 – проєкт газопроводу, що проходить через Балтійське море з Росії до Німеччини. Проєкт запустили у 2015, і нову трубу проводять вздовж вже наявного Північного Потоку 1. Зараз 40% природного газу Євросоюзу постачає саме Росія, тож газопровід – проєкт важливий для міжнародної енергетичної та економічної політики – але куди цікавіший геополітичний вимір “потоку”.
Тривалий час левова частка російського газу потрапляла до Європи через Україну – введення ж в експлуатацію Північного Потоку-2 дозволило б доставляти газ оминаючи українську територію, позбавивши нас доходу за транзит. Такі умови вигідні для російської сторони: Москва позбавляється від транзитних посередників і продає газ в Європу безпосередньо, щобільше, може вже не турбуватися про капітальний ремонт газово-транспортної системи (далі – ГТС) України та загрозу катастроф на ній в ході бойових дій на Донбасі. Інші ж держави-бенефіціари – Німеччина, Австрія, Нідерланди та Бельгія, позбувшись країн-транзитерів зможуть диктувати власну цінову політику в ЄС – для них же вартість газу суттєво знизиться.
Противниками проєкту, окрім України, є Польща та Угорщина – вони також ризикують втратити статус країни-транзитера, а ще Естонія, Латвія, Литва, Данія і США – вони остерігаються небезпеки поширення російського впливу в Європі, адже, якщо “потік” замінить українську ГТС, то всі канали надходження газу на європейський ринок будуть в руках Газпрому.
Але ключову роль відіграє позиція Америки: за 2019-21 Вашингтон ввів санкції проти компаній-власників суден, залучених до будівництва Північного потоку-2, сертифікаційних, страхових компаній тощо. Щонайменше 18 компаній покинуло проєкт, а в США погрожують введенням нових обмежень. Тож Північний Потік-2, який мав увійти в експлуатацію ще у 2020, залишається “на замороженні”. Про те, як реагують на санкції Штатів країни-стейкхолдери проєкту, поспілкувались з Михайлом Гончарем, експертом з міжнародних енергетичних та безпекових відносин та президентом Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”:
“У принципі, ми на сьогодні бачимо, що росіяни спільно з німецькими партнерами діють в такий спосіб, щоби, якщо не обійти санкції, то їх “розчинити“. Робляться кроки, які спрямовані на подрібнення контрактів на суми, які менші від санкційних.
Створюються підставні фірми – мовляв, поки американський мінфін відмоніторить, що ці фірми задіяні в проекті – фірма вже свій контракт виконає, чи через неї пройде певне фінансування.
На мій погляд, політика Сполучених Штатів зараз вписується в такий підхід: діяти неквапно, поволі, дати можливість Газпрому максимально закопати більше на дно Балтики коштів – ну а потім вдатися до більш жорстких дій“.
Які ж прогнози щодо майбутнього Північного потоку-2? Чимало залежить від німецької сторони. Німецьке видання Handelsblatt пише про чотири сценарії, які розглядає Берлін щодо “потоку”.
Перший – введення правового механізму “стоп-крану”, що забезпечить перекриття Північного потоку-2, якщо Росія скоротить обсяги газу, що транспортується через Україну.
Але, навіть якщо собі уявити, що буде розроблений якийсь правовий механізм, Росія дуже легко його обійде.
“В один прекрасний момент десь на газопроводі Уренгой-Помари-Ужгород на території Росії, десь там в глибині, може відбутись якийсь технічний інцидент. Буде проведена відповідна експертиза, розслідування, і буде заключення технічне, що газопровід старий, вже непридатний до експлуатації.”
Другий варіант передбачає тимчасову зупинку будівництва на час продовження переговорів з США. Обговорюється створення комісії за участю представників США і країн ЄС. Третій сценарій – спроба збалансувати інтереси через збільшення інвестицій в енергетичний сектор України та посилення співпраці в галузі енергетики.
“Оце якраз звідси, як мені здається, і тхне аферою. По суті, риторика в правильному напрямку, але, разом з тим, Росія і Німеччина хочуть отримати конкретний результат, у вигляді готового ПП-2, а от що отримає Україна і сполучені штати – тут якісь абстрактні речі – сприяння, допомога, якісь проекти. Як потім з’ясується, в силу тих чи інших обставин, вони не можуть бути негайно реалізовані – ну, мовляв, поганий інвестиційний клімат в Україні“.
І четвертий, радикальний сценарій – продовження будівництва, попри погрози держав-опонентів і критику проєкту. Прийняття такого рішення неминуче погіршить відносини з США.
“Росія використовувала, використовує і буде використовувати енергоресурси, інфраструктуру їх доставки як зброю.
На сам кінець можу згадати слова Гаррі Каспарова в його листі до міністра закордонних справ Німеччини Гайко Мааса, коли він сказав, що Росія, експортуючи нафту і газ до Європи, експортує корупцію насправді.
Нам потрібно продовжувати зусилля. Звісно тільки своїми зусиллями ми не зможемо – ключ до його успіху чи не успіху лежить в Вашингтоні. Тому сподівання тільки на отаку багатосторонню співпрацю в форматі “Сполучені штати/ Польща/ Україна/країни Балтії”.
Над випуском працювали:
Журналісти: Христина Дмитришин, Ольга Волянська, Христина Українець
Редактор: Данило Карпа
Звукорежисер: Вадим Ільчук
Дизайн обкладинки: Анастасія Городечна
Слухайте подкаст на Apple Podcasts, Google Podcasts, YouTube, НВ Подкастах та інших платформах.
А також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.
