Феномен Зеленського: український Трамп замість українського Макрона?

Приблизно за рік до виборів президента України можна було часто почути сподівання: от якби в країні з’явився свій Макрон. Адже Емманюель Макрон з’явився на політичній арені несподівано, зміг надихнути спраглу до змін Францію та доволі легко переміг на хвилі надії своїх супротивників зі старого політичного покоління.

Чи справдилися ці сподівання в Україні? У першому турі Володимир Зеленський так само легко обійшов своїх основних супротивників. Зовні керівник “Кварталу 95” і справді схожий на президента Франції: вони одного віку, майже одного зросту, прийшли в політику з бізнесу. Якщо ж поглянути глибше, то відмінності між ними великі. Елітарна освіта та робота в уряді підготували Макрона до президентства. На момент обрання у нього був певний план реформування Франції. Натомість досвід Зеленського у політиці зводиться до політичної сатири, і чіткої та конкретної програми він поки не представив. Однак є і важлива схожість: вони обидва віддають перевагу позитивній риториці у політиці.

Чи все-таки український Трамп?

З ким тільки в Україні Зеленського не порівнювали. І з Макроном, і з Дональдом Трампом, і з Рональдом Рейганом. Інші ж ці паралелі заперечували. Ясна річ, що кожна ситуація унікальна. Водночас від аналогій не варто відмовлятися цілком. Вдале порівняння може як допомогти зрозуміти щось краще, так і бути уроком.

І для цього президентські вибори в США 2016 року добре пояснюють нинішні вибори в Україні. У другій половині минулого року асортимент потенційних кандидатів дуже нагадував республіканські праймеріз: багато претендентів з шансами на успіх та відсутність одного фаворита з комфортною перевагою.

Головним фактором в обох виборах було велетенське розчарування політиками. Оскільки Трамп і Зеленський були практично єдиними добре відомими кандидатами з-за меж політики, їм вдалося здобути підтримку багатьох протестних виборців.

Є й інші паралелі. У них обох не було жодного досвіду в державній політиці перед вступом у президентські перегони. Водночас вони тривалий час до цього були знаменитостями у своїх країнах і змогли перетворити свою популярність на електоральну підтримку. Як їм це вдалося? Завдяки велетенському досвіду в шоу-бізнесі. Тобто, вони добре знають, як робити речі популярними та просувати їх. Трамп використав ці знання, аби виставити себе кандидатом проти системи, який збирається захищати інтереси в першу чергу робітників і білих американців.

“Невидима” кампанія Зеленського

Майже те саме робив і Зеленський. Коли опитування показали його чітким лідером перегонів у січні, багато хто здивувався. Але це перше місце не з’явилося нізвідки. Західні ЗМІ переважно приділяли увагу серіалу “Слуга народу”.

А ось його політична кампанія залишилася для багатьох непоміченою. Свою “невидиму” кампанію Зеленський запустив ще у червні 2018 року, опублікувавши в соцмережах відео-звернення до Дня Конституції. У ньому він натякнув на свій інтерес поборотися за найвищу посаду. Згодом він час від часу, але не дуже часто, публікував інші короткі відео, де коментував політичні події. На Instagram чи Facebook вони збирали по сотні тисяч переглядів. Ця кампанія мала сформувати імідж Зеленського як звичайного хлопця, який має свої принципи та погляди говорить зрозумілою для людей мовою.

Тоді як Петро Порошенко та Юлія Тимошенко заповнили собою рекламний простір ще з літа, то минулорічна кампанія Зеленського порівняно не коштувала нічого. Те саме робив і Трамп, покладаючись на соцмедіа та підвищений інтерес ЗМІ. Під час праймеріз він витратив на рекламу набагато менше грошей за своїх основних конкурентів серед Республіканців, і все одно легко їх переміг.

Американські уроки для Зеленського

Є велика відмінність між Трампом і Зеленським. І полягає вона в особливості американських виборів. Хоча Трамп і розпочав свій похід на Білий дім політичним новачком, за півтора року своєї кампанії він відточив свою програму. Це і праймеріз, включно з 12 дебатами серед республіканців, і постійні зустрічі з виборцями, і три дебати з Гілларі Клінтон. У Зеленського не було нічого подібного. І навіть на одні дебати він не прийшов. Щоправда, не прийшов на них і Порошенко, а Тимошенко хоч і прийшла, та відмовилася брати участь.

Без Республіканської партії, яка перебрала на себе його кампанію після праймеріз, Трамп навряд чи зміг би перемогти Клінтон. А після обрання у нього вже була довжелезна лава запасних цієї політсили, з яких він залучав кадри в уряд. Основні досягнення Трампа в Білому домі також були би неможливими без партії. Адже саме республіканці на чолі Конгресу просували податкову реформу. І консервативні фонди разом з республіканськими сенаторами дозволили призначити двох суддів Верховного суду США.

У Зеленського нема ресурсів потужної партії. Але якщо президентство Трампа і вчить чогось, так це важливості професіоналів на ключових посадах. Наприклад, коли Джим Меттіс очолював Пентагон, то його багато хто сприймав однією з опор стабільності адміністрації Трампа. Зеленський ще поки не назвав своїх кандидатів на ключові посади. Коли назве, це суттєво вплине на його шанси у другому турі.

Хто в Україні Клінтон?

Для Порошенка в США у 2016 році нема аналогій. Але є інший кандидат, чиї результати добре пояснюються за допомогою виборів у США. І Клінтон, і Тимошенко довго сприймали фаворитами перегонів. І обидві в підсумку провалилися. Чому?

Тимошенко, мабуть, найдовше в українській політиці серед політиків найвищого рангу – понад 20 років. Клінтон належить до істеблішменту вже понад 40 років. Не найкраща рекомендація в умовах, коли так багато виборців розчаровані істеблішментом. Крім того, обидві жінки надто були впевнені у своїй перемозі. Коли Тимошенко відмовлялася брати участь у дебатах напередодні виборів, то вона пообіцяла прийти в студію “після першого туру, коли ми переможемо”.

Виборці добре знали, ким є Клінтон та Тимошенко. Голос за першу означав голос на захист реформи охорони здоров’я Obamacare, голос за другу – це голос за підвищення соціальних виплат. Водночас вони обидві не змогли зрозумілим чином донести до широкого загалу свої програми. Клінтон презентувала себе як останній шанс не пустити Трампа у президентське крісло. Це не спрацювало. Тимошенко багато своїх промов ледь не цілком присвятила критиці Порошенка. Це спрацювало ще гірше, адже в українського виборця був дуже широкий вибір.

Поділи у суспільстві

В Україні багато виборів вигравали, використовуючи поділ Схід-Захід. Протистояння 2004 року Ющенко-Янукович – лише найяскравіший приклад цього. Революція Гідності та російська агресія ситуацію змінили, географічний розкол припинив бути ключовим поділом. У 2014 Порошенко переміг в усіх областях. Але нині він зберіг суттєву підтримку переважно в Західній Україні. І тепер Зеленський є радше кандидатом поза географічним поділом – він переміг у 19 областях та Києві.

У США в 2016 році географічний поділ грав велику роль. У той же час риторика Трампа була спрямована на поділ суспільства. Через це він став дуже спірною фігурою: хтось його обожнює, незважаючи ні на що, а інші не можуть терпіти.

Вибори 2019 принесли в Україну поділи, які не пов’язані з геополітикою. Зараз немало обговорюють те, що багато хто не хоче і не може сприйняти вибір інших, ба більше, відверто принижують інших за їхній вибір. Намагання грати на страхах людей серед деяких політиків – одна з причин цього (і тут, на відміну від Трампа, Зеленський був поміркованим у своїх заявах). Інша причина – що люди глибоко стурбовані через війну на Донбасі та оскільки не бачать тих змін в країні, на які сподівалися. За понад два роки президентства Трампа США не стали менш розколотими. Тож урок для Порошенка та Зеленського: не поглиблювати поділ перед другим туром і сприяти об’єднанню після нього.

Хто переможе 21 квітня – це питання поки зовсім не вирішено, попри перевагу Зеленського майже вдвічі над Порошенком. Але тут практично все в руках політичного новачка. Якщо він покаже, що має загальне розуміння, як він хоче вести Україну вперед, то Порошенко нічого не зможе зробити. Якщо ж Зеленський не зможе зробити цього, то це подарує шанс і чинному президенту переобратися.

 

Юрій Шейко, незалежний журналіст в Брюсселі, для Promote Ukraine, 4 квітня 2019

Web
Analytics